Винаходити швидше за противника. Як працюють військові інновації у "Скелі"

У цивільному житті технології часто означають комфорт та економію часу. На війні все значно пряміше: від того, наскільки швидко ми можемо знайти і застосувати нове технологічне рішення, залежить життя та здоров’я наших бійців.

Мій шлях до інновацій у війську почався у 2022-му у піхоті. Спочатку я думав, що головне – вбити якнайбільше окупантів. Коли ж восени 2024-го я очолив роту безпілотників, то до бажання уражати більше росіян додався ще й обов’язок: зберегти пілотів.

Тоді наш підрозділ почав багато експериментувати з технологіями. У нас з’явились перші НРК, щоб менше ризикувати бійцями у "кілзоні", яка на той момент вже починала розширюватися. І дуже швидко ми вперлися в уявну стіну.

З одного боку, виробники прагнули продавати багато, тому їм було не цікаво допрацьовувати свої вироби під ТЗ – окремої роти чи навіть полку, який тоді тільки формувався.

З іншого – інформація про ефективні рішення в сфері БпС швидко поширюється у ЗСУ, і формується попит, який виробник не встигає задовольнити. Це при тому, що у війську усе потрібно "на вчора", а на даному етапі війни розвиток технологій такий, що ефективний засіб або вдале рішення вже за пів року можуть опинитись на звалищі воєнної історії, як свого часу кіннота.

Отже, ми опинились перед вибором: або ставати у чергу за технологіями, або піти довшим шляхом – займатися інноваціями самим.

Восени 2025 року командир 425 окремого штурмового полку "Скеля" Юрій Гаркавий ініціював створення Центру інновацій. Це не був величезний дослідницький центр із дорогими лабораторіями. Скоріше його можна порівняти з гаражем, в якому 50 років тому Джобс із Возняком починали свої розробки.

Подібні "гаражі" існували не лише у Кремнієвій долині. Ціла низка підрозділів ЗСУ також намагаються займатися R&D і мають свої "лабораторії". І як з американськими стартапами, у нас теж не кожен вистрілює. Проте ми у "Скелі" можемо вже говорити про перші успіхи.

У серпні "Скеля" перемогла у конкурсі інноваційних кейсів у системі DELTA Міноборони з бойового застосування безпілотних систем. Для нас важливо, що про нашу розробку говоримо не ми "яка вона крута", а це визнання незалежного від полку журі.

Перше місце здобула розробка Orion. Це простий, дешевий та доступний шлюз для віддаленого керування БпЛА через Starlink. Цінність технології у тому, що вона дозволила знизити вартість впровадження удвічі-вп'ятеро та забезпечити роботу дронів без залежності від дефіцитного комплектовання.

В середині жовтня новий успіх – друге місце у черговому конкурсі DELTA. Цього разу ми показали, як впровадили проєкт Orion для конкретного БпЛА – DJI.

Далі – більше. У нас є завершений проєкт переобладнання бронеавтомобіля "Новатор" під дистанційне керування. На фінальній стадії перебуває аналогічний проєкт, але для американської броньованої колісної машини M1117.

Окремий напрям – застосування ШІ. Центр завершує розробку FPV-системи з ШІ для чергування на ділянках і ураження живої сили противника. У бойових умовах тестується НРК, який за допомогою комп’ютерного зору може самостійно слідувати за військовослужбовцем і перевозити вантаж.

Навіщо взагалі військовій частині власний Центр інновацій? У традиційній моделі армії бійці отримують готову зброю і застосовують її. У нинішніх реаліях військовослужбовець на полі бою розуміє, якої зброї чи технології йому не вистачає. Тому одним із ресурсів сучасної війни стає швидкість адаптації: сьогодні працює певний спосіб застосування БпЛА, завтра противник знаходить протидію, і вже післязавтра потрібне інше обладнання, тактика чи засіб.

Саме для цього у військовій частині має бути Центр інновацій, щоб скоротити дистанцію між бойовою проблемою та інженером. І завдання Центру – якомога швидше перетворити цю проблему на технічне завдання, розробити прототип, провести випробування і запропонувати вдале рішення. Тому головний продукт Центру інновацій – не новий безпілотник, софт чи дистанційно керована машина, саме швидкість. Бо перемагає той, хто швидше розвивається та освоює нові технології.

Втім, технологічну перевагу не можна одного разу отримати і покласти до сейфа. Її доводиться щодня створювати заново. Робота Центру інновацій – це постійний процес, такий собі "день Бабака": прийшли з проблемою, знайшли рішення, впровадили, беремось за іншу проблему.

Однією з переваг України над противником є те, що значна частина військових інновацій виросла знизу. З’явилися сотні "miltech-гаражів" як у військових частинах, так і у волонтерів або стартаперів.

Але тепер потрібен наступний крок – необхідно створити для неї інфраструктуру, щоб інженеру не доводилося щоразу починати з нуля. Тому Центри інновацій частин не мають бути закритими лабораторіями. Військова інновація має реальний вплив на перебіг війни, коли цю інновацію можна масштабувати.

Саме тому важливо не тільки швидко створювати власні рішення, а й передавати їх іншим. Це вже відбувається з розробками "Скелі": ПЗ для дистанційного керування DJI використовують близько 30 підрозділів, а рішення Центру для Vampire – близько 20.

Україна не може будувати технологічну перевагу лише на очікуванні готових рішень від союзників чи великих виробників. Частину технологій нам доведеться створювати самим, безпосередньо всередині Сил оборони. Досвід Центру інновацій "Скелі" показує, що військовий R&D може пройти шлях від "гаража" до рішень, які отримують оцінку DELTA і використовуються іншими підрозділами.

А ми продовжуємо рухатися до того, щоб прибирати бійця звідти, де завдання замість неї здатна виконати машина. Але для цього недостатньо створити один вдалий дрон чи робота. Потрібна армія, яка здатна технологічно швидко оновлювати себе сама. Бо технологічну перевагу потрібно створювати щодня.