Чого чекає генерал Кларк?

Примітка редакції. На жаль, політичні заяви відволікають від того, що вже мало хто приховує. Так, ми знову про військові приготування до чогось цікавого.

Командувач армії США в Індо-Тихоокеанському регіоні закликав показати посилену військову міць. Тож ось ваш путівник тим, що другий президентський термін Трампа означає для Вашингтона, бізнесу та всього світу.

Генерал Рональд Кларк, командувач сухопутних військ США в Азії, хоче наочно продемонструвати нарощування американських військових спроможностей в Індо-Тихоокеанському регіоні. Такі дії потрібні, щоб посилити стримування і зменшити ймовірність війни.

«За час свого командування тут я хотів би показати достатній рівень спроможностей і боєготовності, щоб стримати війну», — каже Кларк в інтерв’ю Financial Times.

Це командувач Тихоокеанського командування сухопутних військ США — одного з компонентів Індо-Тихоокеанського командування. Він прагне показувати якомога більше військових спроможностей і високих технологій, щоб «поставити противника перед тим, що мало б викликати у нього занепокоєння».

Коментарі генерала пролунали в момент, коли навколо зростає занепокоєння щодо китайської армії. Цього року Пентагон став менш наполегливим у публічній критиці Китаю, пом’якшивши практику, яку міністр оборони Піт Гегсет називав «хизуванням павича».

Водночас американські військові продовжують нарощувати зусилля для посилення стримування. І в межах цих зусиль Тихоокеанське командування сухопутних військ США розширило свою роль.

Тепер американці йдуть шляхом тимчасового розгортання озброєнь на Філіппінах, у Японії та інших частинах регіону. На території тих держав, які відіграватимуть критично важливу роль у разі війни з Китаєм, зокрема через Тайвань.

Одним із прикладів, за словами Кларка, є Typhon — мобільна ракетна пускова система, яку вже використали під час навчань на Філіппінах та в Австралії. Вона здатна запускати як ракети SM-6 по кораблях, так і Tomahawk, які з території Філіппін можуть уражати об’єкти в окремих районах прибережного Китаю.

За словами Кларка, армія США також застосовує високомобільні артилерійські ракетні системи HIMARS. І це той спосіб, який може надіслати Китаю чіткий сигнал щодо спільних військових спроможностей як Америки, так і її союзників.

Ще генерал навів приклад навчань, проведених раніше цього року, під час яких армія перекинула високоточне далекобійне озброєння зі США на Філіппіни, а боєприпаси для бойових стрільб доставила з Південної Кореї. На кожному етапі ці дії були помітними для будь-якого противника. Це, наголошує генерал, важливо для стримування.

«Це змушує їх замислитися: "Ого, це те, що нам потрібно враховувати", — сказав Кларк. — Ви можете бачити, як це працює, і ми здатні робити це у великих масштабах в обраний нами час і в обраному місці. Тож ви демонструєте свої спроможності, щоб змусити противника замислитися, перш ніж діяти».

Риторика Дональда Трампа викликала занепокоєння серед союзників щодо відданості Вашингтона Індо-Тихоокеанському регіону. Однак регіональні оборонні посадовці й дипломати заявили, що військова співпраця зі США продовжує розширюватися.

Частково це помітно під час спільних навчань, які США проводять від Філіппін до Австралії. За останній рік вони встановили рекорди як за кількістю залучених союзників і партнерів, так і за масштабом заходів.

«Попри те, яким може бути панівний наратив, країни регіону розуміють, наскільки важливо розбудовувати й поглиблювати ці партнерства, — сказав Кларк. — Бути пріоритетним партнером у сфері безпеки... надзвичайно важливо, і співпрацювати з нами в такий спосіб відповідає їхнім інтересам».

Як приклад успіху Кларк навів Камбоджу. Вона має зв’язки з китайськими військовими, але її прем’єр-міністр є випускником американської військової академії Вест-Пойнт. Тож два роки тому чотиризірковий генерал обрав цю країну першою для свого візиту. Відтоді він налагодив тісні відносини з командувачем місцевих сухопутних військ.

У лютому США і Камбоджа проведуть спільні навчання Angkor Sentinel. Вони не відбувалися майже десять років через погіршення двосторонніх відносин.

Одна з проблем, із якими стикаються американські військові в Азії, полягає в тому, що в деяких випадках союзники побоюються постійного розміщення озброєнь, яке могло б викликати гнів Китаю. Пекін, наприклад, різко критикував використання систем Typhon.

Відповідаючи на запитання, як США можуть підтримувати стримування за таких умов, а також з огляду на «тиранію відстані», спричинену величезними просторами океану, Кларк зазначив: спільні навчання сухопутних військ США, об’єднані під загальною назвою Operation Pathways, проводяться протягом усього року. Але особливу концентрацію вони мають у періоди, які вважаються найбільш небезпечними.

Це означає, що навіть тимчасове розгортання озброєнь може відігравати критично важливу роль як у стримуванні, так і в разі виникнення конфлікту.

«Вони досить інтенсивні, — каже Кларк про навчання. — І охоплюють ті періоди року, які, на нашу думку, противник може використати як свої найкращі можливості для здійснення певних дій проти нашого партнера або союзника».

Кларк заявив, що армія США ще ніколи не була настільки активно залучена до діяльності в Тихоокеанському регіоні. Йдеться про додаткові дивізії, штаб корпусного рівня та формування для підтримки об’єднаних сил разом із союзниками.

Наприклад, у листопаді минулого року Тихоокеанське командування сухопутних військ США керувало створенням 1-го загону забезпечення інформаційної переваги на театрі воєнних дій (1st Theater Information Advantage Detachment).

Цей підрозділ призначений для ведення війни інформаційної епохи із застосуванням широкого спектра засобів — від військової розвідки і психологічних операцій до кібероперацій та радіоелектронної боротьби.

Командир цього підрозділу, полковник Шон Гайдгеркен, командир підрозділу, теж поспілкувався з Financial Times. Він каже, що його люди виконують багато функцій, зокрема визначають ризиковані райони Тихоокеанського регіону, де американські сили можуть опинитися під загрозою. Також він допомагає союзникам протидіяти загрозам для інфраструктури. Наприклад, портів.

«За всю свою кар’єру я ще ніколи не бачив, щоб армія виділяла для Тихоокеанського регіону ресурси і спроможності такого масштабу», — підсумував Кларк.