Найкращі породи собак-охоронців для самотніх людей та особистої безпеки

Ви дізнаєтеся:

• Які 7 порід собак найкраще підходять для особистого захисту
• Чим відрізняються охоронні собаки за характером і темпераментом

Гігантський шнауцер, кане-корсо, ротвейлер, боксер, німецька вівчарка, доберман-пінчер і бельгійський малінуа найкраще підходять для захисту людей, які живуть самі.

Главред дізнався, що обираючи такого пса, варто орієнтуватися не на зовнішню міць, а на його здатність помітити незвичне, виконувати команди й заспокоюватися, коли небезпеки немає. Про це повідомили експерти World Animal Foundation.

Власник, який сам справляється з великим і сильним псом без допомоги інших членів родини, несе подвійну відповідальність. Томуексперти радять передусім оцінити темперамент тварини, її потребу в навантаженнях, керованість і чуйність.

"Особиста безпека включає більше, ніж гавкіт на кожен звук за дверима", - наголошують у статті.

Яких собак обрати для власної безпеки

Різеншнауцер з'явився в Баварії у XVIII столітті від схрещування стандартного шнауцера, чорного німецького дога та фландрського був'є. Фермери використовували його для охорони господарства та роботи з худобою, згодом порода стерегла міські крамниці, служила в поліції та армії.

Сьогодні цих собак залучають і до пошуково-рятувальних операцій. Різеншнауцер швидко вчиться й має чудову пам'ять, однак під час дресирування може випробовувати межі дозволеного, тому з повідцем і домашніми правилами його краще знайомити якомога раніше.

Кане-корсо веде родовід від давніх молоських собак із грецьких островів, яких римляни завезли до Італії й використовували у війську. Мускулиста статура, масивна квадратна голова та потужні щелепи поєднуються з пильністю до незнайомців, що ключовою частиною його охоронної ролі.

Такий пес подає голос, коли щось іде не так, але потребує чітких меж у спілкуванні з іншими тваринами. Завдяки ретельній соціалізації та позитивному підкріпленню він учиться відрізняти реальну загрозу від буденних ситуацій.

Ротвейлер походить із південнонімецького міста Ротвайль, де ганяв худобу, возив м'ясо й охороняв майно. Під час перегонів худоби гаманець із виручкою прив'язували саме йому на шию, щоб уберегти гроші від злодіїв.

Сильний територіальний інстинкт і масивна чорна статура відлякують чужих, хоча уявлення про те, що чорні собаки страшніші, не має наукового підтвердження. Ротвейлер рано помічає небезпеку та зчитує емоції господаря, проте через силу й рішучий характер новачкам із ним складно, тож видання радить звернутися до професійного кінолога.

Боксер виник у Німеччині від булленбайсерів і бульдогів, а наприкінці XIX століття допомагав м'ясникам на бойнях контролювати худобу. У 1903 році порода потрапила до США, у Першу світову собаки служили посильними й вартовими, а після Другої світової американські солдати масово привезли їх додому.

Цінність боксера як захисника полягає в адаптивності: він оцінює ситуацію, що раптово змінилася, перш ніж реагувати. За даними видання, порода посідає сьоме місце за популярністю в США. Боксер буває впертим, тому дресирування варто починати змалку.

Німецьку вівчарку вивели для випасу та охорони отар, а згодом селекціонери зробили ставку на інтелект і мужність. Після Першої світової війни породу називали ельзаською, і лише в 1930-х кінологічні клуби повернули їй первісну назву.

Глибокий потужний гавкіт і грізний вигляд змушують чужих двічі подумати, перш ніж наблизитися. Вівчарки давно працюють у поліції, армії, на митниці та в пошуково-рятувальних службах, а також бувають поводирями.

Пес дуже вмотивований до навчання, однак миттєвої слухняності від цуценяти чекати не варто: на це потрібні час і терпіння.

Доберман-пінчер з'явився в німецькій Тюрингії завдяки Луї Доберману, збирачу податків, якому був потрібен надійний охоронець під час обходів. У виведенні породи, ймовірно, брали участь старонімецька вівчарка, німецький пінчер, веймаранер і манчестерський тер'єр.

Для особистого захисту доберман цінний насамперед проникливістю: він вловлює мову тіла та зміни в поведінці людей. Самці більше схильні стерегти майно, тоді як самиці частіше зосереджуються на захисті однієї людини й дорослішають раніше.

Порода потребує впевненого власника, а рання соціалізація має знайомити цуценя з різними звуками, поверхнями та новими ситуаціями.

Бельгійський малінуа починав як пастуша собака, цілеспрямовану селекцію породи розпочали наприкінці XIX століття. У 1950-х малінуа масово прийшли на службу в армію та поліцію.

Сильний територіальний інстинкт робить їх придатними для охорони ферм, приватних будинків і професійних об'єктів. Ці собаки проходять поглиблену підготовку для пошуково-рятувальних робіт, виявлення вибухівки, наркотиків і газу, а їхній енергії потрібен вихід: біг, аджиліті і навіть футбол.