Що робити з фундуком, щоб він краще родив

У нових садах Європи фундук дедалі частіше формують не кущем, а деревом на одному штамбі. Система monocaule спрощує механізацію, зменшує поросль і змінює підхід до закладання плантацій. Про це повідомляє AgroTimes.ua, пише agronews.ua.

Молодий фундуковий сад можна регулярно удобрювати й не бачити очікуваного приросту. Добриво вносять, але корені не можуть його використати. Азоту вистачає, а ріст стримує інший елемент. Підживлення тривають за звичною схемою, хоча потреби дерев уже змінилися. Найчастіше так буває за краплинного зрошення: живлення тоді залежить від невеликого обсягу зволоженого ґрунту. 

Мета удобрення молодого фундука — сформувати кореневу систему й продуктивну крону, виростити повноцінні однорічні пагони та підготувати рослину до плодоношення. Роботу починають з першого року після садіння, а норми збільшують разом із розвитком саду. Потрібне достатнє й збалансоване живлення, але надлишок теж шкодить: надмірний ріст затягує вегетацію та визрівання пагонів. 

У статті розглянуто чинники, які впливають на рішення агронома на кожному етапі. Назва ґрунту, наприклад «чорнозем», не підкаже, які елементи вносити. Висока доза добрив на гектар за краплинного поливу може створити сольове навантаження в невеликому зволоженому об’ємі ґрунту. 

Ранньовесняний ріст рослин забезпечують запаси поживних речовин, накопичені минулого сезону. Схема борного підживлення яблуні не підходить для фундука. Головне правило — вносити ті елементи, яких бракує рослинам за результатами аналізів та оцінкою стану дерев, а не дотримуватися незмінного співвідношення NPK протягом сезону. 

АНАЛІЗ ҐРУНТУ 

Агрохімічний аналіз має допомагати обирати добрива. Для фундука визначають уміст гумусу, мінерального азоту (N), рухомих сполук фосфору (P) і калію (K), pH, карбонатність, забезпеченість кальцієм (Ca) та магнієм (Mg). За зрошення перевіряють також засоленість ґрунту й склад поливної води. 

На карбонатних ґрунтах із підвищеним pH певного елемента може бути багато, але рослина засвоюватиме його погано. Це стосується фосфору, заліза (Fe), цинку (Zn) та марганцю (Mn). Підвищення норми комплексного добрива не усуває причини. Перевірте роботу коренів, спосіб внесення й склад води. За потреби визначте активні карбонати та доберіть доступну для рослини форму елемента. 

Результати аналізу тлумачать з огляду на методику лабораторії. Для фосфору важливо користуватися шкалою методу, придатного для конкретного ґрунту. Не можна прямо порівнювати pH водної та сольової витяжок: різні методики можуть призвести до помилок в оцінюванні. 

Якщо перед садінням ґрунт уже заправили фосфором і його запасів достатньо, постійне внесення високофосфорного добрива потребує обґрунтування. Фосфор потрібен для енергетичного обміну й розвитку коренів, але молодому саду не завжди потрібна програма з його високою часткою. Важливіше усунути обмеження, ніж незмінно підтримувати NPK протягом сезону. 

КОРЕНЕВА ЗОНА 

Після садіння корені ще не освоїли ґрунт, тому підживлення узгоджують із приживленням, відновленням росту та вологістю. У програмі враховують добрива, внесені до садіння, а розчинні продукти подають невеликими порціями у зволожений ґрунт. Концентроване добриво не повинно контактувати з коренями. 

За краплинного зрошення важливо знати, де формується контур зволоження та чи є в ньому активні корені, а не лише витрату води з крапельниці. На ґрунтах різного механічно го складу за однакової подачі води утворюються різні зони зволоження. Вода може проникати нижче основної маси молодих коренів або зволожувати лише вузьку ділянку біля стовбура, залишаючи інші корені в сухому ґрунті. 

Перш ніж збільшувати норму добрив, перевірте ґрунт у кількох місцях біля рослини після поливу. За потреби змініть розташування крапельниць, тривалість поливу чи конфігурацію лінії. Повторюйте перевірку мірою росту дерева: система, якої вистачало саджанцю, згодом може обмежувати живлення більшої рослини. 

Норма на гектар і концентрація біля коренів — різні характеристики. Якщо зволожується невеликий об’єм ґрунту, навіть помірна доза може створити надмірне сольове навантаження. Збільшувати сезонну кількість добрив краще завдяки дробленню внесень і правильному поливу, а не через постійне підвищення концентрації. Для молодого саду помилка з концентрацією може бути небезпечнішою за пропущене підживлення. 

ВЕСНЯНИЙ ПРИРІСТ 

На початку сезону багаторічні рослини використовують запаси, накопичені торік. Тому на весняний старт фундука впливають стан листків і живлення попереднього сезону. Якщо дерева починають вегетацію слабко, додатковий азот не завжди швидко виправить ситуацію. 

Після розпускання листків і початку активного росту пагонів оцініть реакцію рослин на програму. Азот (N) потрібен для синтезу білків і розвитку листкового апарату, але його норму визначають за забезпеченістю ґрунту та силою росту. Фертигація дає змогу дробити внесення й коригувати наступні підживлення. 

Якщо слабкі дерева ростуть осередками, перевірте рівномірність поливу, ущільнення чи перезволоження ґрунту та стан коренів. Суцільне збільшення азотної норми може посилити ріст здорових дерев, але не допомогти проблемним. Різна реакція дерев на однакове удобрення вказує на можливі локальні обмеження. 

У період інтенсивного росту не варто зводити живлення до азоту. Калій (K) регулює водний режим і переміщення продуктів фотосинтезу; магній (Mg) входить до складу хлорофілу; сірка (S) потрібна для синтезу сірковмісних амінокислот. Якщо цих елементів бракує або рослини не засвоюють їх, додатковий азот не дасть очікуваного ефекту. Потребу уточнюють за аналізами ґрунту й листків. 

ПЕРШИЙ УРОЖАЙ 

Коли з’являються горіхи, рослина витрачає елементи не лише на корені й крону, а й на плоди та ядро. Тому програму живлення переглядають, навіть якщо сад іще молодий. Однак кілька горіхів не означають, що деревам потрібні норми для повновікового саду. Враховуйте плодове навантаження, забезпеченість ґрунту й силу вегетативного росту. 

Орієнтиром можуть бути витрати елементів на формування тонни врожаю: 10–15 кг азоту (N), 3–4 кг фосфору в перерахунку на P₂O₅ і 7–8 кг калію в перерахунку на K₂O. Для бору (B) наводять 16–19 г, для цинку (Zn) — 20–23 г. Це витрати на врожай, а не готові норми добрив. Молоде дерево також нарощує корені й деревину. Окремо враховують запаси ґрунту та частку внесених елементів, яку засвоїть рослина. 

Під час розвитку ядра не можна допускати перебоїв із водопостачанням і доступним живленням, сподіваючись компенсувати їх пізніше. Фосфор і калій мають бути доступними в кореневій зоні завчасно. Якщо ґрунт ними забезпечений, додаткове внесення може бути зайвим. Якщо ж їх бракує, листкове підживлення не забезпечить основної потреби рослин. 

БОРНЕ ЖИВЛЕННЯ 

У фундука між запиленням і заплідненням минає тривалий час. Цвітіння відбувається до розвитку листків, а зав’язь і ядро розвиваються вже під час вегетації. Тому не варто переносити на фундук схему борного підживлення яблуні лише через збіг назви фази, наприклад «перед цвітінням». 

Бор (B) потрібен для розвитку молодих тканин і репродуктивних процесів, цинк (Zn) бере участь у роботі ферментів і регулюванні росту. Чи потрібні вони, визначають за забезпеченістю насаджень. Строки внесення узгоджують із розвитком рослин. У плодоносному саду уваги потребує період росту зав’язі та ядра. У саду без урожаю підживлення має підтримувати вегетативний розвиток, а не копіювати програму дорослих дерев. 

Порожні горіхи не завжди свідчать про нестачу бору. На розвиток ядра впливають водозабезпечення, освітленість крони, сортові особливості й загальний стан живлення. Бор не компенсує нестачі води під час росту горіха. Повторні обробки без урахування бору з інших продуктів можуть спричинити його надлишок. 

ЛИСТКОВІ ПІДЖИВЛЕННЯ 

Позакореневе живлення використовують як доповнення до кореневого. Воно доречне для цільового внесення мікроелементів або коли корені тимчасово не можуть їх повноцінно засвоювати. Препарат обирають з урахуванням потреб насаджень і кількості елемента, яку забезпечить обробка. 

Мікроелементи в комплексному NPK не обов’язково покривають дефіцит. Наприклад, 10 кг/га Fertiplant Universal 20–20–20 за наведеним складом дають лише по 2 г/га бору й цинку. Ці кількості враховують у балансі, але за підтвердженої нестачі може знадобитися окреме підживлення. 

Для борного підживлення можна використовувати Wuxal Boron pH. У наведеному прикладі для молодого саду вносили 0,5 л/га. За вмісту 108 г/л B це становить 54 г бору на гектар. Норму для іншої ділянки визначають з урахуванням забезпеченості рослин, розміру крони та попередніх внесень. Не можна прямо порівнювати цю кількість із витратами бору на тонну врожаю, адже рослина поглинає не всю нанесену на листки речовину. Для цинкового підживлення препарат добирають за вмістом Zn і регламентом застосування. Для усунення дефіциту кількох мікроелементів можна розглянути комплексні препарати, зокрема Wuxal Microplant Active. 

За підвищеного pH особливої уваги потребують залізо (Fe) та марганець (Mn). Якщо хлороз повторюється, разом із листковим підживленням перевірте причини поганого засвоєння. Для заліза важливі форма сполуки й спосіб застосування — у ґрунт або по листку. Кальцій (Ca) потрібен молодим тканинам і клітинним стінкам, але його забезпеченість оцінюють разом зі станом коренів і водним режимом. Сама наявність кальцію в листковому добриві не обґрунтовує регулярних обробок. 

Обприскувач налаштовують під розмір крони. Якщо зменшити витрату робочої рідини з 700 до 200 л/га, не можна автоматично залишати ту саму кількість добрива: концентрація зросте. Норму й концентрацію узгоджують із регламентом продукту. Мірою збільшення крони обприскувач калібрують знову, а не копіюють торішні налаштування. 

ВИБІР ДОБРИВ 

Для підживлення використовують Fertiplant Combi P 8–56–10, Universal 20–20–20 та Vegetable 12–5–24. Їх обирають залежно від потреб рослин. 

Високофосфорний склад потрібен за підтвердженої потреби у фосфорі. Збалансований NPK доцільний, якщо рослинам одночасно бракує кількох елементів. Добриво з переважанням калію теж може містити азот, тож його надходження враховують, особливо наприкінці активного росту. 

Якщо аналізи показують потребу переважно в азоті, карбамід або аміачна селітра можуть бути раціональнішими за чергову порцію NPK. За потреби в азоті й кальції розглядають кальцієву селітру, магній і сірку вносять із відповідними сульфатами. Для фертигації потрібні добре розчинні продукти. Кальцієвмісні добрива не змішують із фосфатами та сульфатами в одному маточному розчині; сумісність перевіряють з урахуванням поливної води. 

Економію оцінюють за вартістю потрібних елементів, враховуючи ціну, доставку, приготування розчину й внесення. Комплексні препарати зручні, але непотрібний компонент збільшує витрати. Біостимулятори, зокрема Betino, розглядають як додатковий інструмент: вони не замінюють поливу й усунення дефіцитів. Їхню доцільність варто перевіряти на зіставних ділянках із необробленим контролем. 

ЗАВЕРШЕННЯ РОСТУ 

У другій половині вегетації програму коригують за станом пагонів. Якщо вони й далі інтенсивно ростуть, чергове азотне підживлення варто переглянути. Саме підвищення частки калію не забезпечить визрівання пагонів, поки надлишок азоту стимулює ріст. Але різко обмежувати полив, щоб зупинити вегетацію, також не можна: це спричинить водний стрес. 

Післязбиральне підживлення планують за потребою насаджень. Рішення залежить від забезпеченості рослин, стану листків і часу до завершення вегетації. У молодому саду без урожаю орієнтуються на стан рослин, а не дату збирання. Обробка по листках, які втратили активність, не замінить своєчасного живлення. 

Наприкінці сезону оцінюють не кількість підживлень, а результат: рівномірність росту, формування крони, стан листків і визрівання пагонів. Спостереження зіставляють з результатами аналізів та обліком внесених елементів. Це допомагає визначити, які підживлення залишити в програмі, які скоригувати, а від яких відмовитися.