Соледар: історія Прокопа

Я почав служити влітку 2024 року. Мені пощастило з вчителями, які передали мені свій досвід роботи з БпЛА. В наших бойових умовах хорошим пілотом можна стати за півроку при умові, якщо людина матиме бажання.

До армії я працював автомеханіком. Відновлював автомобілі після ДТП і часто працював з американськими «битками». Перші роки вторгнення ми на СТО щомісяця безоплатно ремонтували по 60 машин для армії. Добродії, які хотіли чисто сердечно допомогти армії, відправляли машини до нас, ми їх відновлювали і віддавали в добрі руки. Проте потім ми почали стикатися з хитрими людьми, які заганяли ці машини до нас, отримували безоплатний ремонт, а потім їх продавали.

В армію я хотів піти раніше, проте місцеві ТЦКшники мене знали, як механіка і ніколи не чіпали. Бо, серед інших, ми ремонтували машини і для них. Та в один прекрасний день приїхали до нас ТЦКшники з іншого міста і повезли мене оформляти в армію. І саме в цей момент не було того мужика, який мене постійно виганяв із ТЦК. Я швиденько оформився і став солдатом. Я був радий, що мені випаде така честь — взяти в руки технології БпЛА.

***

В цьому і минулому роках орки майже не застосовують броньовану техніку для штурмів на нашій ділянці фронту. Проте два роки тому їх накати з танками та БМП були регулярними. Один із найбільш інтенсивних таких штурмів відбувся в листопаді 2024. Тоді вони викатили на нас три колони техніки, на яких їхало десь 120 орків. Тоді було вісім БТР і шість танків, першим із яких заходив Т-72 «Прорив». Всі ми тоді були настільки готові приймати бій, що не дали ворогу пройти. В результаті ця наша операція стала прикладом того, як приклад того, як треба відбивати масовані штурми.

В той день у нас на позиції було 35 дронів і всі їх ми випустили по противнику до вечора. Я знав, що там стоїть моя піхота і жоден ворог не має права до неї наблизитися. Літали ми тоді настільки інтенсивно, що поки пілот ще був у повітрі, то я вже споряджав наступний дрон і коли бачив, що підлатаємо до цілі, то вже виносив наступну пташку.

В результаті жодна одиниця техніки не доїхала до наших. Половину ми спалили, а інша розвернулася по серед поля, скинула штурмовиків і поїхала назад. Живу силу ми добили і противник не наніс нашим хлопцям жодних втрат.

В той період нас штурмували регулярно раз на тиждень. Просто по графіку. Таке враження, ніби оркам привозили стільки людей, що на всіх просто їжі не вистачало і їх треба було відправляти в один бік. Зараз на росії має пройти мобілізація і вони знову почнуть активно гнати своїх мобіків на штурми.

Ми працюємо на позиції майже безперервно. Команда на виліт може поступити в будь-який час доби і треба оперативно виконати задачу. А спиш в перервах між командами десь по 4-5 годин. Але ти не маєш права сказати: «Я втомився». Бо там моя піхота і ми нікого до неї не підпустимо.

***

Весною 2025 року була у нас одна передова позиція піхоти, що розташовувалася під зруйнованим мостом. Орки там скидали на наших хлопців гранати з дрона буквально кожні 20-30 хвилин. Дуже вже хотіла русня захопити ту точку.

Одного дня вискочили три орка на мотоциклах і на повному газі проскочити прямо до цієї позиції. Як тільки я це побачив, то одразу побіг виносити дрон і буквально за три хвилини долетів до місця. Першого мотоцикліста збили, ще коли він був у русі. А ще двоє змогли доїхати до позиції нашої піхоти і почали її штурмувати. Вони почали закидувати вхід у бліндаж гранатами. Одного з них ми задвохсотили. Проте другий продовжив стріляти з-за спини мертвого орка. Наступний свій дрон я скерував так, що він впав чітко між ними двома і вони обоє просто розлетілися на шматки.

Потім ми повернулися до першого орка, якого збили з мотоцикла, після чого він сховався в сусідніх норах. Я досить довго його шукав і, моніторячи місцевість. В певний момент я різко розвернувся і випадково перед самою камерою у мене опинився саме цей орк. Він просто стояв перед камерою і махав мені рукою, типу «добий мене». Я його, звісно, одразу притулив. Такі випадки, коли орки на камеру просять їх добити, періодично трапляються.

Є у мене кращий друг дитинства, який воював піхотинцем в іншій бригаді. Там він отримав поранення і після цього перевівся в нашу бригаду. Я пропонував йому працювати безпілотчиком, проте він відмовився і наполіг на тому, щоби залишитися в піхоті. І після цього він на півроку пропав зі зв’язку. Коли ми змогли, нарешті, поговорити, то виявилося, що він і був саме тоді на тій позиції під зруйнованим мостом.

Перебуваючи на тій позиції, він побудував собі з мішків барикаду. Та коли ті мотоциклісти закидували йому вибухівку в укриття, то вся ця барикада просто розлетілася. В ході тих боїв він отримав поранення. На наступний ранок ліг сильний туман і завдяки цьому він зміг вийти з позиції. Він ішов по поганій видимості з уламком в оці. Побратим, із яким він сидів тоді на позиції, залишився. Швидше за все він там залишився назавжди. А мого друга звільнили з армії по здоров’ю. Зараз він займається будовою, здоров’ям і старається жити.

***

В останні свої виїзди на позиції я вибиваю десь по 20 антен противника. А рекорд у мене — 43 вибиті антени за два тижні. Припускаю, що серед них можуть бути і муляжі. Проте після цього орки стали більше комунікувати через радейки.

Технології розвивають надзвичайно стрімко. Одна з моїх FPV-камікадзе залетіла на 60 км. Поступово починають застосовувати в бойовій роботі й FPV на «Старлінку».

Нині розвиток дронів рухається в бік штучного інтелекту. Як на мене, це велика біда. Бачив китайську технологію дрона-маточника, який випускає велику кількість самокерованих FPV. Це буде гірше за ядерну зброю — якщо ШІ втече з-під контролю людини.

Я хочу, щоби ця війна зупинилася на нашому поколінні. І щоби протягом майбутніх десятиліть люди не бачили війни. Щоби моя дитина не проходила через усе це.