Таємна зброя Константинополя: римляни втратили формулу "рідкого вогню" через її надсекретність

У 670-х роках архітектор на ім’я Каллінік, рятуючись від арабських військ, що наступали, втік із Сирії й дістався до візантійської столиці. З собою він привіз щось особливе — рідину, яка запалювалася і продовжувала горіти навіть на поверхні води, пише Фокус.

Це сталося в той момент, коли арабський флот облягав Константинополь. Візантійці встановили на носах своїх військових кораблів бронзові трубки, через які під тиском подавалися струмені вогню, що обрушувалися на ворога. Кораблі охоплювало полум’я. Моряки, які стрибали за борт, виявляли, що горить навіть саме море — вода не могла загасити цей вогонь. Згідно зі свідченнями, загасити його можна було лише піском, оцтом або сечею.

Ця зброя врятувала місто під час тієї облоги, а потім і в 717 році, коли араби повернулися, привівши з собою ще потужніший флот.

Самі візантійці не називали його "грецьким вогнем" — ця назва з’явилася пізніше, завдяки західноєвропейцям. У Візантії його називали "морським" або "рідким" вогнем і оберігали ретельніше, ніж будь-що інше в імперії. Формула була відома лише кільком родинам. У X столітті імператор Костянтин VII писав своєму синові, що рецепт ні в якому разі не можна передавати чужинцям, додаючи, що його відкрив сам Костянтин Великий через ангела.

Але така секретність, зрештою, виявилася надмірною. Знання розподілялися й передавалися настільки обережно, що, коли зникли родини, які володіли секретом, та майстерні, разом із ними була втрачена й сама формула. На момент падіння Константинополя в 1453 році "грецький вогонь" вже давно перестав існувати.

Історики досі сперечаються щодо його складу. Найбільш імовірною версією вважається використання сирої нафти, можливо, у суміші зі смолою для кращого прилипання до поверхонь. Однак доказів цього немає.

Інші новини науки

• "Ми, чорт забирай, не маємо ні найменшого уявлення": знайдено стародавню зброю, походження якої невідоме. Протягом десятиліть археологи вважали, що представники палеоіндіанської культури Кловіс використовували металеве списоподібне знаряддя для полювання на мамонтів та інших тварин. Але нові дані вказують на те, що цей пристрій з’явився в Америці лише через кілька тисячоліть після зникнення культури Кловіс.