Вибори у США: де і як вирішуватиметься доля Конгресу

У вівторок, 3 листопада, у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу: американці переобиратимуть усю Палату представників і третину Сенату. Очікувана часткова або повна втрата республіканцями контролю в законодавчому органі різко обмежить політичні маневри президента Дональда Трампа, відкриє демократам шлях до розслідувань його зв’язків з Росією та корупційних оборудок і загострить боротьбу за владу перед наступними президентськими виборами. Результати голосування матимуть велике значення й для України – зокрема, для перспектив американської допомоги та підтримки у війні проти російської агресії.

Палата представників: невідворотна перемога демократів 

Американці переобиратимуть усіх 435 членів Палати представників, у якій нині республіканці утримують мінімально можливу більшість – 218 голосів; демократи мають 214 місць.

За прогнозом Cook Political Report, демократи можуть здобути від 9 до 19 додаткових місць у Палаті представників, збільшивши своє представництво до 224–234 конгресменів. 16 жовтня аналітики змінили оцінки перегонів ще в 11 округах на користь демократів, однак нового загального прогнозу щодо розподілу місць не надали.

Це свідчить про погіршення позицій республіканців у низці округів, зокрема тих, де Трамп переміг на президентських виборах 2024 року.

Втрата більшості суттєво обмежить можливості Білого дому просувати законодавчі ініціативи. Демократи зможуть очолити ключові комітети, визначати порядок парламентських розслідувань щодо оборудок Трампа, посилити нагляд за адміністрацією та впливати на бюджетні рішення.

Перемога демократів у боротьбі за більшість у нижній палаті нині видається майже неминучою.

Однак головна інтрига нинішніх перегонів – яким буде склад Сенату, верхньої палати Конгресу.

Сенат: виборча арифметика

Чергові вибори до Сенату відбудуться у 33 штатах, а ще у двох – Флориді та Огайо – пройдуть позачергові вибори для заповнення вакансій, що виникли після переходу Марка Рубіо та Джей Ді Венса до виконавчої влади. Загалом переобиратимуть 35 сенаторів зі 100.

Нині республіканці мають 53 місця, демократи – 45. Ще двоє сенаторів є незалежними, але входять до демократичної фракції. Отже, демократичний блок налічує 47 голосів.

Щоб отримати більшість, демократам потрібно збільшити представництво щонайменше до 51 сенатора. За нинішнього розкладу це означає здобути щонайменше чотири додаткові місця.

Серед штатів, де очікується найбільш напружена боротьба за сенаторські крісла, переважають ті, що нині представлені республіканцями. Це дає демократам шанс не лише зберегти свої місця, а й відібрати частину в опонентів.

Червоні, сині, хисткі

У США штати умовно поділяють на «червоні», де традиційно сильніші республіканці, «сині», де переважають демократи, та «хисткі», де результат може змінюватися від виборів до виборів. Проте навіть усталені партійні симпатії не гарантують перемоги: на перебіг кампанії впливають рейтинг президента, загальнонаціональні настрої, особистості кандидатів і конкретні проблеми виборців.

Серед 35 штатів, де проходитимуть вибори до Сенату, – в Алабамі, Арканзасі, Айдахо, Кентуккі, Луїзіані, Міссісіпі, Монтані, Небрасці, Оклахомі, Південній Кароліні, Південній Дакоті, Теннессі, Західній Вірджинії та Вайомінгу – позиції республіканців оцінюють як сильні.

Демократи міцно почуваються в Колорадо, Делавері, Іллінойсі, Массачусетсі, Нью-Джерсі, Нью-Мексико, Орегоні, Род-Айленді та Вірджинії.

Але долю Сенату визначатимуть не ті штати, де переможці майже очевидні, а ті, де їх визначатимуть кілька відсотків голосів.

За оцінками аналітиків, на сьогодні сім штатів належать до категорії «50 на 50» (toss-up), де обидві партії мають реальні шанси на перемогу. Це Аляска, Айова, Канзас, Мен, Мічиган, Огайо та Техас. Саме за перебігом виборів до Сенату в цих регіонах і слід спостерігати.

Аляска. Колишня конгресвумен-демократка Мері Пелтола змагається з чинним сенатором-республіканцем Деном Салліваном. Аляска традиційно голосує за республіканців, однак цього разу позиції партії послаблюють невдоволення економічною ситуацією та політикою Трампа. Критикує президента й поміркована республіканка Ліза Мурковскі, яка представляє Аляску в Сенаті. За даними опитувань, боротьба між кандидатами точиться на рівних, тож демократка має реальний шанс відібрати сенаторське місце в республіканців.

Айова. Після рішення сенаторки-республіканки Джоні Ернст не балотуватися на новий термін боротьба розгорнулася за вакантне місце. Демократ Джош Турек змагається з республіканкою Ешлі Гінсон, яка нині представляє Айову в Палаті представників. Штат, де Трамп переміг на президентських виборах 2024 року з перевагою понад 13%, традиційно схиляється до республіканців. Однак невдоволення політикою президента змінило ситуацію. Турек також має значну перевагу у зборі коштів: у третьому кварталі його кампанія залучила $13,9 млн проти майже $3,3 млн у Гінсон.

Канзас. Штат, який традиційно голосує за республіканців, став одним із несподіваних центрів боротьби за контроль над Сенатом. 6 жовтня Cook Political Report змінив оцінку перегонів із «прихильний до республіканців» на «50 на 50». Демократ і методистський пастор Адам Гамільтон кинув виклик чинному сенатору-республіканцю Роджеру Маршаллу, якого підтримує Трамп. Канзас не обирав демократів до Сенату з 1932 року, а на президентських виборах 2024-го Трамп переміг тут із перевагою в 16%. Гамільтон позиціонує себе як поміркованого демократа й заручився підтримкою двох колишніх губернаторів-республіканців штату.

Мен. Республіканка Сьюзен Коллінз, яка представляє штат у Сенаті з 1997 року, намагається зберегти позиції, хоча на президентських виборах 2024-го тут перемогла Камала Гарріс. Опонент Коллінз – колишній голова Сенату штату Мен, демократ Трой Джексон. За опитуваннями, він має невелику перевагу. Водночас Коллінз намагається переконати виборців у своїй незалежності від Трампа, наголошуючи, що неодноразово виступала проти окремих рішень президента.

Мічиган. Після рішення демократа Гері Пітерса не балотуватися на новий термін боротьба за його місце в Сенаті розгорнулася між прогресивним демократом, представником лівого крила Абдулом Ель-Саєдом, і республіканцем Майком Роджерсом. Мічиган – один із ключових штатів промислового Середнього Заходу, де Трамп переміг у 2024 році з невеликою перевагою – у 1,4%. На праймеріз демократів популіст Ель-Саєд узяв гору над поміркованими кандидатами, висунувши на перший план питання доступності житла, медичного обслуговування та вартості життя. Колишній конгресмен Роджерс заручився підтримкою Трампа. За опитуваннями, Ель-Саєд поки що випереджає Роджерса на 2,7%.

Огайо. На позачергових виборах демократ Шеррод Браун намагається повернутися до Сенату після поразки на виборах 2024 року. Його суперник – республіканець Джон Гастед, якого призначили сенатором після того, як Джей Ді Венс обійняв посаду віцепрезидента (у США в таких випадках губернатор призначає тимчасового наступника – до найближчих виборів). Огайо, де Трамп переміг у 2024 році з перевагою понад 11%, традиційно вважався надійним республіканським штатом. Однак цього разу боротьба за сенаторське місце відбувається на тлі невдоволення економічною політикою адміністрації та суперечок навколо розбудови центрів обробки даних, на яких наполягає Гастед. Браун критикує їхній вплив на вартість електроенергії для населення. За опитуваннями, демократ випереджав суперника на 3,3%.

Техас. Ще один традиційно республіканський штат може змінити колір на цих виборах. Депутат законодавчих зборів штату, демократ Джеймс Таларіко, змагається з генпрокурором Техасу, республіканцем Кеном Пакстоном. У 2024 році Трамп переміг тут із перевагою 13,6%. Серед чинників зміни настроїв – суперечки навколо Пакстона, якого Палата представників Техасу піддала імпічменту у 2023 році за звинуваченнями в хабарництві, хоча Сенат штату згодом його виправдав. За опитуваннями, демократ випереджав Пакстона на 2,6%.

Важливі перегони відбуваються також у Джорджії, де чинний сенатор-демократ Джон Оссофф балотується на переобрання, та Північній Кароліні, де демократ Рой Купер змагається за відкрите місце з республіканцем Майклом Вотлі. На початку жовтня Cook Political Report поліпшив оцінку шансів демократів у Північній Кароліні, перевівши перегони до категорії «ймовірно демократичних».

У Нью-Гемпширі аналітики також змінили оцінку: з «50 на 50» на «прихильний до демократів». Демократ Кріс Паппас змагається з колишнім сенатором-республіканцем Джоном Сануну.

Ціни, міграція і Трамп

У хистких штатах результат визначатимуть не лише традиційні партійні симпатії. На перший план виходять вартість життя, ставлення до Трампа та здатність кандидатів залучити на свій бік незалежних виборців. Американці традиційно схильні більше орієнтуватися на власний добробут, ніж на цінності, тобто їхній вибір залежить від цін на продукти й пальне, вартості житла, медичного страхування та повсякденних витрат.

За даними опитування Pew Research Center, проведеного наприкінці вересня – на початку жовтня, 84% зареєстрованих виборців назвали економіку дуже важливим чинником вибору на проміжних виборах. Серед інших пріоритетів – майбутнє американської демократії, охорона здоров’я, освіта та імміграція.

Демократи без особливих зусиль перетворюють невдоволення цінами на аргумент проти чинної влади. Республіканці натомість наголошують на успішній податковій політиці, боротьбі зі злочинністю та нелегальною імміграцією.

Імміграція може мобілізувати консервативний електорат і водночас відштовхнути поміркованих виборців. Жорсткі дії федеральних міграційних служб стали одним із центральних сюжетів кампанії. Скажімо, у Канзасі рейди Імміграційної та митної служби США викликали різке невдоволення населення.

Ключовим передвісником провалу республіканців слугує особистий рейтинг Трампа. Подекуди республіканські висуванці не бажають, аби президент навіть відвідував їхні штати й агітував за них.

І, звісно, на результати впливають особисті якості кандидатів та їхня здатність переконати незалежних виборців, які, власне, і задають тон кампанії.

У перегонах із невеликим розривом вирішальними стають явка та мобілізація тих, хто ще не визначився. Демократи намагаються спонукати до активнішого голосування молодих виборців і невдоволених політикою Трампа. Республіканці прагнуть забезпечити участь власного електорату, для якого імміграція та безпека залишаються пріоритетами, проте розчарування Трампом може змусити їх пропустити голосування.

Поступки Путіну: нова проблема для республіканців

Напередодні проміжних виборів Трамп відкрив ще один фронт політичних суперечностей – цього разу всередині власної партії. Його дизельна оборудка з російським диктатором Володимиром Путіним, яка принесе Кремлю додаткові мільярди, відмова від «пекельних» санкцій Ліндсі Грема, маніпуляції з розвідданими та можливостями Starlink в Україні, а також вимога до президента Володимира Зеленського утриматися від ударів по російських НПЗ поставили республіканців у вельми незручне становище. Вони мають захищати президента, чиї відверто проросійські рішення викликають обурення навіть у частини однопартійців.

Для республіканців у «хистких» штатах це створює особливу проблему. Їм доводиться пояснювати, чому президент, який обіцяв відстоювати американські інтереси, домовляється з Москвою про енергетичні поставки та призупиняє санкційні заходи, тоді як Росія продовжує посилювати обстріли України.

Щодо дизельної оборудки, то, як розповів у коментарі Укрінформу американський аналітик, директор дослідницького напряму Фонду досліджень енергетичної політики Максим Пизюр, на світовому ринку бракує близько 1,6 млн барелів дизельного пального на добу. Приблизно 70% дефіциту може бути пов’язано з перебоями в роботі НПЗ на Близькому Сході, а 30% – у Росії.

Тож у США нині мало хто вірить у вплив українських ударів по російських НПЗ на американські внутрішні ціни. На думку експерта, замість тиску на Україну Вашингтону варто зосередитися на якнайшвидшому відновленні нафтопереробних потужностей на Близькому Сході або створенні альтернативних можливостей в інших регіонах світу, далі від зон конфліктів.

«Україна має право завдавати ударів (по російських НПЗ, – ред.) і повинна продовжувати їх, особливо зараз, коли військову версію Starlink було відключено. Росія веде проти України геноцидну війну. Україна повинна захищатися всіма можливими способами, зокрема послаблюючи й усуваючи економічну загрозу з боку Росії», – наголосив Пизюр.

Інший аналітик Фонду досліджень енергетичної політики Метью Савоскі зауважив у коментарі Укрінформу, що рішення Трампа було «суто політичне». «Трамп хоче створити враження, що намагається знизити ціни і що робить для цього все можливе. І, схоже, не має значення, чи спрацює це насправді. Він просто хоче, щоб люди бачили, що він щось робить», – сказав Савоскі.

Таким чином, відносини Трампа з Путіним стають не лише питанням зовнішньої політики, а й частиною внутрішньої виборчої боротьби, якою вправно користуються демократи.

Для України, звісно, важливий не лише загальний результат виборів, а й конкретні особи, які почнуть засідати в Конгресі з нового року, і те, хто очолить ключові комітети. Адже рішення про допомогу, санкції проти Росії та оборонні видатки залежать не тільки від партійної більшості, а й від позицій окремих законодавців, домовленостей між фракціями Конгресу та президентом. Очевидно, що традиційні республіканці, як і більшість демократів, завжди підтримували й, судячи з усього, підтримуватимуть Україну, тоді як ліві радикали з демократичного крила, які очікувано з’являються в Конгресі, можуть зблизитися в цьому питанні з крайніми правими й відстоювати ізоляціоністську політику Америки.

Підтримка України в Палаті представників та Сенаті традиційно має двопартійний характер, хоча між законодавцями є розбіжності щодо обсягів допомоги, механізмів її надання й пріоритетів американської зовнішньої політики.

Тому для нас ці вибори – не просто одвічна боротьба демократів і республіканців за контроль над Конгресом. Вони визначатимуть політичні умови, в яких Вашингтон вирішуватиме питання підтримки України, тиску на Росію та подальшої ролі США у війні. А особливо – чи зможуть законодавці, які виступають за жорсткішу політику щодо Кремля, втримати вплив на тлі спроб Трампа солідаризуватися з Путіним.

Володимир Ільченко, Нью-Йорк