Віктор Девіс Хенсон: як Трамп повернувся до Білого дому

У першій частині інтерв'ю програми Uncommon Knowledge Гуверівського інституту, що вийшла 19 жовтня 2026 року, ведучий Пітер Робінсон розмовляє з Віктором Девісом Генсоном, істориком античності, політичним коментатором, науковим співробітником Гуверівського інституту та фермером із каліфорнійської долини Сан-Хоакін. Вони обговорюють книжку Генсона "Контрреволюція: падіння і злет Дональда Трампа та руху MAGA", сили, що стояли за поверненням Трампа на президентську посаду, та його плани на другий термін щодо імміграції, університетів і медіа.

Після 6 січня: чому Трамп хотів ще одного терміну

Пітер Робінсон: Ваша книжка зараз на першому місці в списку бестселерів нонфікшну New York Times.

Віктор Девіс Генсон: Ніяк не можу цього збагнути. Може, це помилка.

Пітер Робінсон: Ви починаєте із заворушень у Капітолії 6 січня. Відтоді американці сперечаються про ті події, але в одному всі погоджувалися: з Трампом покінчено. Того вечора Ліндсі Грем, який згодом знову стане одним із його найвідданіших прихильників, сказав: "Ми з Трампом пройшли до біса довгий шлях. Не хотів би закінчувати все ось так, але можу сказати лише одне: далі без мене. Досить уже".

Через тиждень після заворушень семеро сенаторів-республіканців приєдналися до демократів і проголосували за імпічмент Трампа. У грудні 2022 року, за опитуваннями, він на 16 пунктів відставав від губернатора Флориди Рона Десантіса в боротьбі за висунення кандидатом у президенти від Республіканської партії. І все ж упродовж усіх років президентства Байдена він закладав підґрунтя для нової кампанії. Про що він думав?

Віктор Девіс Генсон: Він думав про чотири речі. По-перше, вважав свій перший термін успішним аж до локдаунів через COVID.

Пітер Робінсон: У перші три роки економіка впевнено зростала.

Віктор Девіс Генсон: Майже на 3 відсотки, за інфляції 1,8 відсотка.

Пітер Робінсон: Він також домігся ухвалення важливих законів, зокрема економічних. Йому було що сказати на свою користь.

Віктор Девіс Генсон: Але справжньої контрреволюції він так і не провів. Не взявся за PBS чи NPR. На кордоні він діяв добре, але не так, як зараз. Він не намагався здійснити культурну, соціальну, політичну й економічну революцію. Він вважав, що боровся із симптомами прогресистського проєкту, а не з його причинами.

Поруч із ним були люди, яких я назвав би представниками вашингтонського істеблішменту: наш друг Г. Р. Макмастер, чудова людина; Джим Меттіс, ще один співробітник Гуверівського інституту; Джон Келлі; Стівен Мнучін; Джон Болтон. Вони були центристами або консерваторами, але не людьми MAGA. Так це було чи ні (я розглядаю це в книжці), але він відчував, що вони не просуватимуть його рух або що це майстри бюрократії, які можуть його спотворити.

Пітер Робінсон: Вашингтонські функціонери, а не революціонери.

Віктор Девіс Генсон: Макмастер - окремий випадок. Думаю, він застосовував свої знання, щоб перетворити трампізм на дієву політику. Але одна з думок, що рухали Трампом, була така: "Я маю довести це до кінця. Наступного разу я наберу відданих людей, і всі вони будуть затятими прихильниками MAGA". Саме таких він зараз і має. Ми бачили й перегини, наприклад божевільне висунення Метта Гетца.

По-друге, він казав, що Демократична партія при владі - вкрай ліва, радикально ліва.

Пітер Робінсон: Попри добродушний образ самого Байдена, який здавався центристом, мало не демократом доби Франкліна Рузвельта.

Віктор Девіс Генсон: Трамп та його оточення знали, що на виборах 2020 року, які він програв, спочатку лідирував Берні Сандерс. Байден не переміг ані в Нью-Гемпширі, ані в Айові. Потім з'явився Джеймс Клайберн, і раптом, наче кісточки доміно, зійшла з дистанції Елізабет Воррен, пішов Піт Буттіджедж, вибув Берні, а Байдена коронували. Вони знали, як ми дізналися згодом, що його когнітивні здібності не були повноцінними, і через нього просували найбільш прогресистську програму. Трамп знав, що це не спрацює.

За ті два роки, коли він обмірковував це рішення, до оголошення в листопаді 2022 року, ми побачили вторгнення в Україну, катастрофічний вихід з Афганістану та інфляцію 9,1 відсотка у 2022 році. Він казав: "Це катастрофа. Його когнітивний стан не дозволяє йому впоратися". Були також сумніви, чи здатна Камала Гарріс виконувати цю роботу.

По-третє, він вступав у період, коли Білий дім де-факто координував судові справи на місцевому рівні, на рівні штатів і на федеральному рівні, що використовувалися для боротьби проти нього.

Судові переслідування та висунення від Республіканської партії

Віктор Девіс Генсон: 15 листопада він оголосив, що балотуватиметься. Через три дні загадковим чином сталися одразу кілька речей. Джека Сміта призначили федеральним прокурором, щоб переслідувати його через Мар-а-Лаго та те, що він називав заколотом. Того самого дня маловідомий Нейтан Вейд вісім годин провів у Білому домі з юридичним радником Білого дому. Ніхто не знав, хто такі він чи Фані Вілліс. Того самого дня третій за посадою чиновник Міністерства юстиції Мерріка Гарленда, дуже досвідчений прокурор, який до того працював над справою Летиції Джеймс щодо нерухомості, звільнився і приєднався до Елвіна Брегга. Були й чутки, хоча це важко встановити, що того дня Летиція Джеймс зареєструвала свій візит у Білому домі.

Люди дивилися на справу в Джорджії й казали: кожен розлючений кандидат, який програв, телефонує реєстратору виборів і каже, що десь є ще голоси. Він не казав їх вигадати; він казав їх знайти. Потім вона заплуталася у стосунках із коханцем та етичних проблемах.

Пітер Робінсон: Фані Вілліс.

Віктор Девіс Генсон: Усе розвалилося. У випадку з Елвіном Бреггом федеральні прокурори казали, що порушень у виборчій кампанії не було, а якби й були, це була б федеральна справа. Він штучно прив'язав це до документа про нерозголошення і заявив, що Трамп про нього не відзвітував. Тож це була сфабрикована справа.

Потім Летиція Джеймс заявила, що Мар-а-Лаго коштує від 17 до 30 мільйонів доларів, тоді як банки говорили про 500 мільйонів. Deutsche Bank сказав: "Ми дали йому багатомільйонну позику. Він вчасно сплачував відсотки, а основну суму повернув достроково. Ми задоволені. Ми знову дамо йому кредит". Його оштрафували з відсотками майже на пів мільярда доларів.

Вони намагалися зламати його психологічно, духовно й економічно. Додайте до цього Джека Сміта. Коли вони прийшли в Мар-а-Лаго, то говорили про сотні. Знайшли 102 документи, а вивезли десь від 11 000 до 14 000 документів.

Пітер Робінсон: Здається, вони знайшли 102 коробки?

Віктор Девіс Генсон: Ні, документи. Лише 102. Власне секретні матеріали становили 0,001 відсотка всього масиву. Вони принесли наліпки "секретно", наклеїли їх на документи, розклали документи на підлозі й сфотографували так, ніби саме так вони й зберігалися.

Потім був позов Е. Джин Керролл, який фінансував мільярдер із LinkedIn Рід Гоффман. Строк давності сплив; минуло понад 30 років. Вона казала, що зазнала сексуальних домагань, нападу в універмазі. Законодавці штату Нью-Йорк ухвалили закон про покарання конкретної особи без суду: протягом одного року до звинувачень сексуального характеру не мали застосовуватися обмеження за строком давності. Це було зроблено для Дональда Трампа.

Усе це відбувалося. Вони вихвалялися тим, що знищують його, і зовсім не помічали, що після кожного такого кроку він потроху набирав підтримку в опитуваннях.

Пітер Робінсон: Ви пишете: "Не буде перебільшенням припустити, що якби Трамп ніколи не став мішенню ліберального прокурора, його, ймовірно, не обрали б президентом".

Голман Дженкінс у Wall Street Journal висловив схожу думку. Коли Трамп виграв кокуси в Айові, Дженкінс назвав це "надзвичайно важливою перемогою" Байдена: "Тепер Байден мусить перемогти Дональда Трампа, суперника, якого сам допоміг вибрати". Демократи не розуміли, що роблять, чи намагалися підштовхнути республіканців до підтримки Трампа, щоб саме його висунули кандидатом?

Віктор Девіс Генсон: Гарне запитання. Думаю, у книжці я навів достатньо цитат, які показують, що ненависть до Трампа заважала їм бачити власний інтерес. Дехто з політиків попереджав їх: Десантіс - послідовніший прихильник MAGA, менш запальний і рідше ображає людей. Він щойно здобув приголомшливу перемогу на виборах із перевагою в мільйон голосів. Він міг бути складнішим суперником.

Навіть коли їм казали, що вони викликають співчуття до Трампа, вони не могли зупинитися. Вони справді вірили, що мають проти нього докази й посадять його до в'язниці. А потім з'явилося тюремне фото з Джорджії та результати опитувань.

Тоді я написав колонку, до якої повернувся в книжці, про те, що вони не розуміють, що роблять із Десантісом та Ніккі Гейлі: вони ставлять їх у становище, де ті за будь-якого вибору програють. Білл Барр і Майк Помпео досить м'яко сказали: якби Трамп просто все передав, він не опинився б у такій ситуації. Реакція MAGA була така: "Ви стаєте на їхній бік".

Якщо Десантіс і Гейлі критикували прокурорів та використання судів для політичної боротьби, це допомагало Трампу. Якби вони казали: "Мене обурює те, що роблять із бідолашним Дональдом Трампом", він міг би відповісти: "Так, підтримайте мене. Навіщо вам іти проти мене на виборах?" Вони опинилися в безвиході й не до кінця це усвідомлювали.

Класова належність, автентичність і виборці з меншин

Пітер Робінсон: Найбільше його завжди підтримували білі чоловіки з робітничого класу, але друга перемога на виборах принесла несподіванки. За даними екзитполів NBC 2024 року, Трамп здобув 21 відсоток голосів чорношкірих чоловіків і 54 відсотки голосів латиноамериканських чоловіків. Мітт Ромні свого часу отримав лише 6 і 27 відсотків відповідно. Трамп здобув майже вчетверо більшу підтримку серед чорношкірих чоловіків, ніж Ромні, і вдвічі більшу - серед латиноамериканських чоловіків.

Нам неодноразово казали, що його позиція щодо кордону обурить латиноамериканців. Як цей нібито расист зміг привабити меншини так, як десятиліттями не вдавалося жодному республіканцю?

Віктор Девіс Генсон: Такі досвідчені професіонали, як Карл Роув, і дехто з принципових противників Трампа казали, що він руйнує роки їхньої роботи із залучення латиноамериканських чоловіків. Його загальний задум полягав у тому, щоб замінити расову ідентичність класовою. Думаю, серед чорношкірих жінок він отримав лише близько 6 відсотків. Але чорношкірим робітникам, латиноамериканським робітникам та бідним білим він казав: "Якщо ви білий гіпсокартонник, чорношкірий водій вантажівки чи латиноамериканський електрик, я подивлюся на те, що з вами зробив Китай, захищу ваші виплати Social Security і спробую збільшити видобуток нафти й газу".

У вас більше спільного одне з одним, ніж у чорношкірих робітників із Доном Лемоном чи Опрою, у латиноамериканських робітників із Хорхе Рамосом та Univision, або в білих робітників із Пітом Буттіджеджем. Він збирався побудувати рух на класовій основі.

До того ж він залишався собою. Гілларі Клінтон змінювала свій акцент. Камала Гарріс змінює свій; Барак Обама теж змінював. А Трамп, куди б не їхав, говорив із тим самим різким квінським акцентом. Коли він приїздив у Туларе в Каліфорнії, щоб здобути голоси агробізнесу, то не вдягав кепку Caterpillar чи робочий жилет. Виходив у чорному костюмі, червоній краватці, туфлях-брогах, із помаранчевим гримом і тим самим акцентом. Усі казали: "Хоч би який він був, він такий, який є".

Пітер Робінсон: Він залишається собою. Ніколи не намагається бути кимось іншим.

Віктор Девіс Генсон: Я живу в громаді, де 95 відсотків населення - латиноамериканці, й постійно спілкуюся з людьми. Будь-яка молода людина, що навчалася у Фресно-Стейт, хлопець чи дівчина, ненавиділа його. Латиноамериканським держслужбовцям, переважно жінкам, він не подобався. Але майже всім чоловікам, із якими я розмовляв, гіпсокартоннику, електрику, сантехніку, трактористу, він подобався. Він був самим собою. Як сказав мені один чоловік, і я згадую це в книжці, він ніколи не просить вибачення.

Ми бачимо, як демократичні соціалісти повертаються до своїх старих дописів у соцмережах і підчищають їх, пояснюють сказане контекстом. Трамп каже найбільш обурливі речі й не просить вибачення: "Я так відчуваю". Іноді це досить грубо. Роб Райнер дуже несправедливо на нього нападав, але коли Райнер помер, треба ж мати якесь...

Пітер Робінсон: Якесь відчуття пристойності.

Віктор Девіс Генсон: Якесь відчуття пристойності. Він сказав: "Я за ним не сумую", і не попросив вибачення. Багато робітників сприйняли це так: "Це грубо, але мені байдуже. Я втомився від людей, які вибачаються, викручуються й кажуть, що мали на увазі не це". Те, що він залишався собою, було однією з причин.

Білі ліберали тоді також і гадки не мали, як латиноамериканське населення ставиться до нелегальної імміграції. Можливо, через ICE це змінилося. Навіть у того, хто сам приїхав сюди нелегально, а згодом отримав громадянство, може бути мати, яка проходить діаліз у клініці, чи син у старшій школі. А тут усі ці люди приїжджають нелегально. Ліберали так і не зрозуміли, що 50 відсотків вихідців з іспаномовних країн були не з Мексики.

Вони розраховували на солідарність. Вони завозили 2 мільйони венесуельців. Завозили також колумбійців і людей із Карибського регіону. Американські виборці мексиканського походження, найбільша така демографічна група в Каліфорнії й Техасі, не відчували цієї спорідненості.

Пітер Робінсон: "Ми за це не голосували".

Віктор Девіс Генсон: Це як англієць сказав би: "Я розмовляю англійською, отже, я такий самий, як американець". Їхні соціальні служби були перевантажені. Їхніх дітей запитували: "Ти розмовляєш іспанською? Ти гринго".

Одна латиноамериканка розповіла мені, що член банди, який перебував тут нелегально, погрожував її синові. Вона зателефонувала в поліцію. Їй відповіли: "Це місто-притулок. Ми не співпрацюємо з ICE". Зрештою поліцейські неофіційно, без розголосу, повідомили ICE, і його депортували. Він зателефонував їй із глибинки Оахаки й сказав: "Я повертаюся". Вона була в жаху.

Була ще й перестрілка між Norteños і Sureños, північними та південними бандами. Тягар лягав на латиноамериканську громаду, тоді як просували все це білі ліберали з узбереж. Зараз через ICE це змінилося; вони бояться. Але було видно, до чого все йде. Я передбачив, що Трамп переможе вже тільки з цієї причини.

Чому Кремнієва долина перейшла на бік Трампа

Пітер Робінсон: Ще однією несподіванкою став бізнес, особливо технологічний. У 2022 році Ілон Маск сказав: "Трампу час повісити капелюха на цвях і піти на спочинок". А через два роки: "Я цілковито підтримую президента Трампа".

Коли Пітер Тіль підтримав Трампа вперше, Кремнієва долина була настільки обурена, що, як він мені розповідав, йому погрожували на вулиці. Тепер він живе в Маямі; він виїхав із Кремнієвої долини. Після другої перемоги Трампа на виборах Тіль влаштував у Вашингтоні вечірку з нагоди інавгурації. Я був там, і туди один за одним приходили представники технологічного світу.

Віктор Девіс Генсон: Джефф Безос.

Пітер Робінсон: Важко розглядати бізнес як єдину групу. Були нафтовики й газовики з Техасу та Південного Заходу. Щодо банківських кіл Північного Сходу я не такий упевнений. Але в мене було відчуття, що вони припинили справжній опір. У технологічній сфері це високоосвічені люди, які наймають багато працівників з-за кордону. Здавалося б, для них Трамп мав бути неприйнятним. Як сталося, що вони перейшли на його бік?

Віктор Девіс Генсон: Подивіться на Девіда Сакса, Марка Андріссена, Бена Горовіца, який є сином Девіда Горовіца й дотримується дуже лівих поглядів. Навіть Цукерберг сказав, що це було вражаюче, коли в Трампа стріляли й у нього йшла кров.

Пітер Робінсон: Цукерберг був на вечірці Тіля.

Віктор Девіс Генсон: Трамп зібрав їх і навів такий аргумент: "Ви завжди голосуєте за Байдена й лівих, а вони регулюють вашу діяльність. У вас цифрові медіа, програмне забезпечення, космічні запуски, запуски супутників, а тепер ще й ШІ. Байден садовить вас у кімнаті, вказує, що робити, і вирішує, хто виграє, а хто програє". Вони боялися, що це залежить від їхніх політичних переконань.

Трамп, по суті, сказав: "Мені байдуже, за кого ви голосуєте. Ми хочемо бути першими, а китайці нас випереджають. Я не збираюся дробити ваші компанії. Якщо Канада накладе на вас додатковий податок у 5 відсотків і змусить поширювати контент про корінні народи Канади, я зроблю з ними тут те саме. Якщо Європа вас цензуруватиме й штрафуватиме, я зроблю те саме". Раніше вони такого не чули.

У книжці я порівнюю це з Рузвельтом.

Пітер Робінсон: Франкліном Делано Рузвельтом.

Віктор Девіс Генсон: Так. Він був вкрай лівим соціалістом. У 1938 році безробіття становило 19 відсотків. Це не працювало. Потім почалася війна, і всі думали, що він застосує етатистську модель. Але він цього не зробив. Він сказав: "Тепер війна, війна, а не Новий курс, Новий курс".

Він залучив Генрі Кайзера, алюмінієвого магната й суднобудівника; Генрі Форда; Вільяма Кнудсена з GM; DuPont. Він сказав: "Ви зароблятимете гроші, але Управління військового виробництва встановлюватиме вам завдання. Мені потрібно 300 000 літаків, і ми їх переможемо".

Кайзер запитав, чи може він перерити Аламеду й побудувати конвеєр для суден "Ліберті", щоб випускати по одному кожні три дні. Він відповів: "Давайте. Я зроблю те саме в Сіетлі". Форду потрібен був мільйон квадратних футів, щоб будувати бомбардувальники зі швидкістю один за годину: їдьте у Віллоу-Ран і розчищайте майданчик. Для Мангеттенського проєкту: "Дамо вам мільйон акрів, якщо знадобиться". Він дав їм карт-бланш за однієї умови: вони мали виробляти й перевершити за обсягами німців, італійців та росіян. І вони це зробили.

Трамп, по суті, сказав: "Ми всі націоналісти й граємо в одну гру. Ворог - Китай. Вони нас знищать, якщо ми не об'єднаємося, а я дам вам свободу дій".

П'ятнадцять років тому казали, що Китай випереджатиме всіх у кожній категорії. Подивіться зараз на 10 провідних компаній за ринковою капіталізацією, використанням, кількістю завантажень чи іншим показником, доречним для кожної категорії: програмне забезпечення, цифрові медіа, космічні запуски, супутники, ШІ, біоінженерія. У цих категоріях дев'ять або 10 компаній - американські. Думаю, є винятки, де ми впевнено посідаємо перші вісім місць, але не всі 10; у сфері ШІ може бути європейська компанія і китайська. Ніхто про це не говорить, але американські компанії домінують.

Торік Маск запустив більше супутників, ніж решта світу разом, і збирається збільшити цю перевагу. Каліфорнія дуже ускладнює йому роботу; він досі здійснює запуски тут, на базі Едвардс. Трамп сказав: "Хочете щось робити - робіть".

Це було дуже схоже на Рузвельта. Трамп - націоналіст, послідовник Джексона, а ідеологом його особливо не назвеш. Він каже: "Я хочу, щоб Америка була найсильнішою, найбільшою, найкращою". Ці люди можуть цього досягти, і йому байдуже до їхніх політичних поглядів.

Контрреволюція в усіх інституціях

Пітер Робінсон: Перейдімо до другого терміну. Одна очевидна відмінність - величезний наголос на тому, щоб послабити позиції лівих. DOGE закриває USAID. Президент доручає NIH та іншим організаціям, що надають гранти, не фінансувати різноманіття, рівність та інклюзію. Адміністрація бореться з расовою дискримінацією під час вступу та антисемітизмом у Гарварді й Колумбійському університеті.

У книжці ви ставите запитання: "Чому у свій другий термін Трамп розпочав радикальну й всеосяжну контрреволюцію? Адже це ставило під загрозу всю програму його адміністрації". Ви пишете, що потрясіння ліберального статус-кво спричинили б чотири роки небаченої злоби та опору з боку лівих, які міцно вкоренилися в системі. А незалежним виборцям, яким комфортно жилося і які голосували за спокій після попередніх чотирьох радикальних років, це здавалося б зайвим безладом. Чому він це зробив?

Віктор Девіс Генсон: Думаю, люди його неправильно зрозуміли. Він добрий політик, але думає про те, за що його запам'ятають. Він справді вважає себе чужинцем у системі, чиї грубі методи можуть шокувати її й підштовхнути до потрібних змін. У певний момент, коли він досягне успіху, ці методи почнуть обурювати людей.

Він знає, що його відхід не буде приємним. Його не буде на спільних фотографіях президентів. Не думаю, що ви побачите, як Обама і Джордж Буш-молодший обіймають його за плечі. Але він хоче, щоб його запам'ятали.

Я достеменно знаю, що люди в адміністрації казали: "Якщо збираєтеся вдарити по Ірану, будь ласка, не робіть цього в рік проміжних виборів. Зачекайте рік". Він відповів: "Чекати не можна. У них уже є ракета, здатна вдарити по Дієго-Гарсії".

Його задум полягав у контрреволюції на всі 360 градусів. Звідки ці люди беруть свою владу? У них немає ані Білого дому, ані Конгресу, ані Верховного суду. У них є інституції: медіа, ради директорів корпорацій...

Пітер Робінсон: Університети.

Віктор Девіс Генсон: Телебачення, університети, шкільна освіта від дитсадка до 12-го класу, індустрія розваг, спорт. Він починає запитувати: "Чому ці великі багатомільйонні університети не платять податків, якщо займаються політикою? Можливо, я оподаткую їхні цільові капітали. Чому вони отримують гранти й закладають 40 відсотків накладних витрат? Зменшмо до 15. Чому в них окремі випускні, гуртожитки й простори за расовою ознакою? Це суперечить рішенням Верховного суду та громадянським правам. Чому вони закріплюють антисемітизм на рівні інституцій?"

Далі кордон: "Стіни недостатньо. Ми маємо позбутися цього статусу біженця після того, як ви сюди потрапили. Ми маємо оподаткувати грошові перекази". У нас уже є податок в 1 відсоток, і він зростатиме. Він сказав: "Щойно ми оподаткуємо перекази, приїжджати сюди буде не так вигідно". Це найбільше джерело надходжень іноземної валюти для Мексики.

Потім культура: "Чому ми платимо PBS та NPR? Вони не безсторонні. Хай самі збирають гроші". Він почав подавати позови, зокрема проти ABC. Йшлося про університети, медіа, архітектуру, традиційну освіту, першопричини.

Вони змінюють назви. Одного дня приїжджаєш у Берклі, а там уже немає ані Боулт-Голлу, ані Ерла Воррена. Я прийшов у свій кабінет у Гуверівському інституті, озирнувся й запитав, що сталося з Хуніперо Серрою і чи це моя нова адреса. Вони це змінюють. Тож Трамп каже, що теж змінюватиме назви: Американська затока.

Почасти він так дражнить опозицію, але насправді він береться за самі корені влади й впливу прогресистів чи соціалістів. Ось чому вони його так ненавидять. За чотири роки досягти успіху було б дуже важко, але він кидає виклик 50-річному походу крізь інституції, основам їхнього контролю. Він розглядає все й має армію непохитних фанатиків, чимось подібну до тієї, що була за Рейгана. Думаю, саме тому ці соціалісти кажуть: якщо він переможе, соціалізму, чи то під прикриттям Демократичної партії, чи то відкритому, кінець.

Кордон, депортації та асиміляція

Пітер Робінсон: Оцінімо результати, хоча це передчасно й попереду ще два роки. Ви пишете: "Трамп пообіцяв припинити всі нелегальні в'їзди, провести масові депортації нелегальних мігрантів часів Байдена, а також подальші цільові видворення тих, хто іммігрував нелегально раніше й порушив кримінальні закони США".

До листопада минулого року кількість щоденних затримань на кордоні впала на 95 відсотків порівняно з рівнем за Байдена. Не скажу, що він закрив кордони, але нелегальна імміграція просто припинилася.

Віктор Девіс Генсон: Вона зникла.

Пітер Робінсон: Депортації оцінити складніше. Я бачив оцінки, що за Байдена нелегально приїхало від 10 до 12 мільйонів людей, а на цей момент депортовано близько мільйона.

Віктор Девіс Генсон: Близько мільйона, і ще мільйон, можливо, виїхав самостійно.

Пітер Робінсон: Тож, можливо, виїхало 2 мільйони. Ми маємо визнати це успіхом, чи не так?

Віктор Девіс Генсон: Так, маємо.

Пітер Робінсон: Чи є тепер щодо цього згода обох партій? Чи відкрили б демократи кордон знову?

Віктор Девіс Генсон: Вони його знову відкриють.

Пітер Робінсон: Відкрили б?

Віктор Девіс Генсон: Відкриють, бо соціалістичні ідеї суперечать людській природі. У питанні трансгендерності співвідношення - 30-70; у питанні відкритих кордонів - 30-70. Вони вважають: щоб повернути владу, треба змінити виборчі закони, що вони й зробили. Тепер 70 відсотків голосують поштою або достроково, порівняно з 30 відсотками до COVID, і перевіряти документи, що посвідчують особу, дуже складно.

По-друге, вони вважають, що новий демографічний склад їм вигідний. Переважно це люди з бідних незахідних країн, які мають величезні потреби в житлі, освіті, харчуванні та медичній допомозі. У нас 55 мільйонів людей, що народилися за межами США, незалежно від статусу, і, ймовірно, ще 15 мільйонів дітей першого покоління. Частка народжених за кордоном становить 17 відсотків, більше, ніж будь-де в Європі, крім Швеції.

Пітер Робінсон: Невже?

Віктор Девіс Генсон: У Швеції - 30 відсотків. І Канада. І це відбувається тоді, коли ми відмовилися від асиміляції, акультурації та інтеграції.

Ви бачите, як Ільхан Омар каже, що це паршива країна або що 11 вересня "щось сталося"; Ель-Саєд торочить тези "Братів-мусульман"; Гасан Пайкер каже, що ми заслужили 11 вересня; Александрія Окасіо-Кортес каже, що найбільша загроза Америці - токсичність білих. До вас приїздять іммігранти, легально й нелегально, яких не інтегрують. Вони не такі, як попередні...

Пітер Робінсон: Їх не роблять американцями.

Віктор Девіс Генсон: Вони відчувають себе на боці лівих; ліві подбали, щоб вони змогли приїхати. Імміграція - це чудово, коли вона ґрунтується на заслугах, є різноманітною, легальною, а люди мають навички, щоб себе забезпечити. Кремнієва долина, схоже, це доводить.

Але коли ви завозите маси людей, які не знають англійської й не можуть самі про себе подбати, і кажете їм, що щойно вони перетнули кордон, то вже вписуються в схему 30-70 як жертви просто тому, що вони не білі, а ті інші - гнобителі, ви створюєте атмосферу, в якій з'являються ліві й кажуть: "Я ваш покровитель".

Ось чому вони знову його відкриють.

Пітер Робінсон: Ми почали з падіння Трампа й обговорили його повернення до Білого дому. У наступній частині поговоримо про те, як він справляється, і коротко про здоров'я самого Віктора: хоча історія там непроста, зараз він почувається добре. Приєднуйтеся до нас за два тижні, щоб подивитися другу частину цієї розмови про "Контрреволюцію".