/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F434%2F8cea0583c2e142a46f94a5b480a63a09.jpg)
"Забрати Starlink". Нобелівський лауреат Пол Кругман про те, як приборкати Ілона Маска
Настав час забрати Starlink в Ілона Маска. Американці не давали йому права визначати політику національної безпеки.
Чи справді Ілон Маск за власним рішенням відключив доступ України до життєво важливого зв’язку? Хоча Маск стверджує, що так вирішив Дональд Трамп, за даними Wall Street Journal, деякі американські посадовці заявляють, що саме Маск узяв на себе відповідальність за "вимкнення рубильника" для України. Наводяться слова державного секретаря Марко Рубіо про те, що адміністрація була заскочена зненацька: "Жодної попередньої інформації не було".
Можливо, Дональд Трамп сказав йому зробити це тихо, у мафіозному стилі: "Цей хлопець Зеленський — проблема. Хтось повинен щось із цим зробити". Трамп міг би вимагати, хоча й не зробив цього, щоб Маск відновив доступ Україні.
Утім, з огляду на взаємні звинувачення та переконливі заяви про те, що ініціатором був саме Маск, ми маємо серйозно замислитися над наслідками. Жодна приватна особа не повинна — і навіть не повинна мати можливості — формувати політику національної безпеки. Сповільнення роботи Starlink стало по суті втручанням США в іноземний конфлікт. Це допомогло Росії, нашому давньому супротивнику, і підставило підніжку Україні у критичний момент цієї війни. Це також допомогло Росії у час, коли Путін дедалі зухваліше погрожує Європі через акти саботажу, залякування та підтримку ультраправих, таких як "Альтернатива для Німеччини" (AfD). (Нагадаю, що Маск підтримував AfD).
Хоча Трамп і Маск зараз відкрито підтримують Володимира Путіна, їхні дії непопулярні серед американської громадськості. Геть небагато американців погоджуються з тим, що США повинні підтримувати спроби жорстокого диктатора підкорити демократію, а не протидіяти їм:
Давайте чітко зрозуміємо поточний стан війни між Росією та Україною. На полі бою Україна здобуває перевагу. Через це Путін перейшов до атак на цивільне населення та цивільну інфраструктуру, зокрема електроенергетику. Якщо Маск швидко не відновить цей доступ, результатом стане загибель тисяч невинних українців. Крім того, це додасть Путіну сміливості для подальших погроз і атак на наших союзників по НАТО, а також для підтримки неонацистів, таких як AfD.
Право власності — не право на зраду
Хтось може заперечити: Маск володіє Starlink. Хіба він не має права робити зі своїм бізнесом усе, що заманеться?
Ні.
Так, в Америці ринкова економіка. І щоб ця економіка працювала, ми повинні поважати права власності. Але ми, насамперед і понад усе, — демократія. А в демократичному суспільстві права приватної власності не включають і ніколи не включали право діяти проти інтересів держави. При цьому визначати, що є інтересом держави, мають демократично обрані представники народу, а не власники бізнесу.
Капіталізм — це не виправдання для державної зради.
Розглянемо гіпотетичний випадок. ВПС Тайваню літають на F-16 виробництва Lockheed Martin. Уявіть, що з якоїсь причини — можливо, у рамках бізнес-угоди з Китаєм — Lockheed Martin раптово вирішила б знизити боєздатність Тайваню, відрізавши доступ до запчастин, оновлень, боєприпасів, комп’ютерних мереж тощо. Чи вважав би хтось таку дію прийнятною, законною реалізацією прав власності? Звісно, ні. Негайно пролунали б вимоги до Lockheed Martin відмовитися від таких дій, а у разі відмови федеральний уряд утрутився б, щоб тимчасово взяти компанію під контроль.
Уроки Рузвельта: як у США приборкували бізнес під час війни
Таке вже траплялося в минулому. Мобілізація в США під час Другої світової війни переважно спиралася на приватних підрядників. Але ці підрядники не мали свободи робити все, що заманеться. Серед іншого, федеральний уряд прагнув уникнути трудових конфліктів, які могли б завадити військовим зусиллям. Тому Національне військово-трудове управління узгоджувало обов’язкові угоди між керівництвом та працівниками.
Деякі бізнесмени не хотіли йти на поступки. Зокрема, Сьюелл Ейвері, голова правління Montgomery Ward, просто відмовився виконувати умови колективних договорів, складених Об’єднаною профспілкою працівників роздрібної, оптової торгівлі та універмагів. На той час Montgomery Ward була великим ритейлером та виробником та робив вагомий внесок у воєнні потреби через випуск тракторів, автозапчастин та іншої продукції Але для Ейвері пріоритетом був опір профспілкам, а не перемога над нацистами. Тож у квітні 1944 р. Франклін Д. Рузвельт наказав Національній гвардії захопити головний завод Montgomery Ward у Чикаго. Нацгвардійцям довелося буквально виносити Ейвері на руках з його кабінету. Пізніше того ж року федеральний уряд конфіскував низку інших об’єктів Montgomery Ward.
Важливо розуміти, що жодна з цих дій не була спробою встановити довгостроковий державний контроль над економікою. Наміру назавжди націоналізувати Montgomery Ward не було. Але принцип був чітким: приватні особи не мають права підривати нацбезпеку. І якщо тимчасова націоналізація — єдиний спосіб зупинити їх, то нехай буде так.
Starlink як зброя: чому Маска треба усунути від управління
Повернімося до Ілона Маска. У сучасній війні, де зв’язок та інформація в реальному часі важливі так само, як ракети та артилерія, Starlink перебуває в центрі національної безпеки, як і Lockheed Martin. Рішення про те, які країни мають повний доступ до потужностей Starlink, є питанням зовнішньої політики та національної безпеки так само, як і рішення про те, яким країнам дозволено купувати та експлуатувати американську високотехнологічну зброю.
Такі рішення не можуть і не повинні залишатися на розсуд приватних осіб. Це було б справедливо, навіть якби йшлося патріотів, які підтримують демократію та американські цінності. І вони точно не повинні залишатися в руках цього хлопця.
Маск, без сумніву й цілком справедливо, опиниться в центрі багатьох розслідувань, якщо демократи виграють проміжні вибори. Але не варто очікувати, що це його вгамує. У відповідь на таку перспективу він вдається до погроз.
І це лишень підтверджує думку: контроль над Starlink так чи інакше має бути відібраний у Ілона Маска. Це питання національної безпеки: ми не можемо дозволити приватним особам визначати зовнішню та оборонну політику. Було б абсолютно невідповідально залишати вирішальний військовий ресурс у руках расиста, автократа та конспіролога.