"Боялась гуляти сама": українка розповіла, чому втекла з Польщі

Головною причиною українка назвала питання безпеки. Особисто її ніхто не ображав, проте вона бачила ксенофобські випади з боку інших людей. Разом із тривожними новинами це вплинуло на її самопочуття. Більше про її історію – читайте у матеріалі Фокусу.

"Слава Богу, тут ніхто не ксенофобив, але я була свідком таких моментів. І від цього, і від новин у мене як тривожника з'явилися свої страхи. Я боялася гуляти сама, ходити по магазинах, спілкуватися по телефону на вулиці і навіть говорити з подружкою в кафешці", – розповіла українка.

Наприкінці літа вона змушена була на вулиці "зчитувати" людей, щоб зрозуміти, чого від них чекати. Остаточно її налякала новина про побиття пари у Вроцлаві через український акцент.

"Після побачення пари у Вроцлаві я вже навіть з хлопцем у магазині старалася говорити пошепки. Я особисто знаю дуже багато класних поляків, але, на жаль, наративи від влади в них зараз саме такі, тому і прогресує ця ксенофобія", – наголосила вона.

Нескінченне очікування

Другою причиною стала невизначеність із легалізацією. Пара жила в Польщі за програмою тимчасового захисту, що, за словами блогерки, супроводжувалося "постійними емоційними качелями".

Найболючішим епізодом вона назвала випадок під час поїздки в Україну: просто посеред Польщі в неї "злетів" PESEL із тимчасовим захистом.

"Ситуація, яка мене просто добила: коли я їхала в автобусі в Україну і прямо посеред Польщі у мене злітає PESEL. Я розвертаюсь і просто вертаюсь назад у сльозах", – згадує вона.

Отримати нову карту, за її словами, непросто: потрібні роки очікування та чимало нервів.

"Тут треба чекати, потратити купу років, потратити купу нервів… ну або сплатити комусь гроші і теж чекати купу років", – зазначила українка.

Фонова тривога і втрата натхнення

Третю причину, каже блогерка, вона усвідомила вже після виїзду. Увесь цей час її не покидало відчуття, що ось-ось станеться щось лихе, і вона сподівалася якнайшвидше повернутися додому.

"Це постійна якась фонова тривога. Чесно, я не знаю, як це пояснити, але я постійно жила в очікуванні, що от зараз щось станеться погане. І дуже надіялась, що ще трохи і ми вернемся додому", – поділилася вона.

Навіть робота та розвиток блогу не додавали сил. За словами дівчини, усе давалося через силу: не було ні мотивації, ні натхнення.

"Все це я робила через силу. У мене не було такої мотивації, натхнення. Я просто робила щось, щоб робити", – резюмує Наталія.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

• Українка Юлія вже кілька років живе в Канаді й показала, які будинки там насправді будують.
• А ось Поліна провела два роки в Німеччині, проте життя там стало для неї нестерпним, тому їй довелося емігрувати вдруге.

Також власним досвідом життя в Канаді поділилася українка Марта. Близько року тому вона переїхала туди з Польщі.