Криза жанру. Як на Українському Жіночому Конгресі теплу ванну видали за гардток

Ваша авторка постійно бідкається, що стражденна українська журналістика роками потерпає від катастрофічного браку гардтоку. Ну, добре, якщо погребтися, то трохи можна знайти, але, колеги, людоньки, погодьтеся, що маємо проблеми. Дожилися, що й Гончаренка нікому на місце поставити, кінець кінцем. 

Але навіть мій похмурий та зловісний погляд на світ був не готовий зіштовхнутся із тим, що не просто нема гардтоку, але й долі немає. Бо гострою розмовою раптом назвали цілком милу бесіду між журналісткою Яною Брензей та колишньою прем'єр-міністеркою й теперішньою президенткою Київської школи економіки Юлією Свириденко. І сталося це, як ви вже зрозуміли із заголовку, на Українському Жіночому Конгресі. Як бачите – жорстку розмову нам обіцяють на весь екран. 

Знаєте, хто робив так само? Причому, на різних каналах. 

Ой, але не будемо багато зупинятися на пані Наташі, бо вона обіжається і пише у фейсбуках, що у вашої Антоніни начос на голові. Тому повертаємося до Конгресу. 

Гардок, то гардток – починаю дивитися. І на перших же секундах розумію, що мене, схоже, намахали. Бо Яна Брензей анонсує жорстку розмову так: «Я чекала цього моменту, тому що зараз мені випаде нагода говорити з людиною, яка була і на минулорічному Конгресі в іншому статусі. Але яка точно зробила великий внесок, в тому числі, в сферу жіночого лідерства і стала прикладом для багатьох жінок».

Здавалося б, на цьому можна було закінчувати перегляд, але ми з вами любимо страждання, тому продовжимо. Я коротенько, не переживайте. 

Яна запитує, а шо ж роблять прем'єр-міністри після відставки? Чи не меншає дзвінків? Юлія відповідає, що реалізує свої цілі, а дзвінків не поменшало, бо з людьми треба вибудовувать нормальні стосунки. Яна каже, що після призначення гості особливо не помічала сексистських заголовків, а та відповідала, що то все ваша бульбашка, бо було діло.

Адже до політикинь у нас ставлення упереджене, як і у решти світу. Яна погоджується – «це великий бар'єр – доводити, що ти людина, ти розумна, знаєш як працювати». І запитує, як Свириденко досягала цього жіночого лідерства і щоб її серйозно сприймали. Свириденко відповідає, що не ділить лідерство на жіноче і чоловіче. 

А я нагадаю, що на посаді прем'єр-міністерки пані Юлія зокрема заробила собі імідж людини керованої та не суб'єктної. Настільки, що мало хто вірив у те, що вона сама вирішила подати у відставку, що призвело до зміни уряду. Мовляв, просто настав час чергових рокіровок. Але це якраз чудовий показник гендерної рівності у нинішньому політичному процесі – про інших прем'єрів-чоловіків говорили приблизно те саме. І ради на це, схоже, немає. Такі часи, що із своєю суб'єктністю краще не вилізати. 

Далі Яна почала добивать Юлію запитанням «де знайти сили, аби зайти у кімнату, де тебе не хочуть бачити?». Ну а остаточно добила, напевне, таким: «Яким своїм проєктом ви пишаєтеся найбільше?». 

«Класне питання», – відповідала Свириденко на таку провокацію. 

Ну, ви зрозуміли. 

Висновок. Ми в нашій редакції чудово розуміємо, що жіночі форуми – це місце для взаємопідтримки, сестринства, обміну досвідом і всякого такого. Але тут якраз і не зрозуміло, навіщо взагалі на такому заході формат гардтоку? А ще більш невтямки, навіщо робити гарток на жіночому форумі і проводити його у форматі теплої ванни? Можливо, у організаторів був хитрий план і вони хотіли нас заплутати? У кожному разі, заважаючи на серйозну кризу цього жанру у наших медіа, це мало досить дивний вигляд.