У Кропивницькому на могилі полеглого бійця з’явився пам’ятник із написами російською

У Кропивницькому на могилі загиблого українського воїна Івана Петухова встановили пам'ятник із написами російською. На ворожу мову звернула увагу кропивничанка, членкиня робочої групи з питань облаштування Алеї пам'яті Далекосхідного кладовища Інга Дуднік, коли прийшла на могилу полеглої у війні з РФ доньки. Як інформує «Главком», про це йдеться у сюжеті «Суспільного».

Мовне законодавство

На надгробках меморіальних військових кладовищ, які облаштовують і утримують коштом місцевих бюджетів, згідно із Законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної» може бути лише українська мова, розповіла представниця Уповноваженого із захисту державної мови Єлизавета Сачура. Водночас, з її слів, дія закону не поширюється на написи на надгробках інших кладовищ, які замовляють родини за власні гроші.

«Звісно, ми з великою повагою ставимося і до цих людей, і до людини, яка віддала своє життя за нас. Ми не маємо права тут диктувати якісь умови, але сьогодні закон єдиний для всіх. І оскільки сектори поховань військових – це компетенція місцевих органів влади, то, напевне, треба все-таки дивитися з цього боку. Коли мова йде про те, що це публічний простір, що це поховання, яке облаштовує місцева влада і куди йдуть дійсно вшанувати цих людей, віддати шану містяни, то, звісно, закон має діяти».

«Це тригерить людей, які приходять до своїх рідних»

Інга Дуднік розповіла, що пам'ятник на могилі Івана Петухова – єдиний у секторі військових поховань Далекосхідного кладовища з написами російською.

«Пам'ятник підписаний мовою тих, хто вбив цю людину. І поруч лежать сотні хлопців і дівчат, яких теж вбила Росія. Я точно знаю, якою мовою видали наказ про обстріли, від яких загинула моя донька. І я точно знаю, якою мовою говорили ті, хто цей наказ виконав. Тому, на мій погляд, неприпустимо на алеї поховань ставити пам'ятники, де написи роблять російською мовою. Це передусім тригерить тих людей, які приходять до своїх рідних, близьких, похованих на алеї почесних поховань. Це меморіальний комплекс, на який будуть приходити наші діти, наші онуки, наші правнуки. Виникає питання: як нашим онукам та правнукам пояснити, що на алеї, де поховані люди, які загинули від рук російських загарбників, підписаний пам'ятник російською мовою?»

Усього в секторі, де поховали Івана Петухова, нині 860 могил. Алею пам'яті захисників і захисниць там облаштовують за затвердженим міською радою проєктом, з пам'ятниками визначеного зразка, сказала Інга Дуднік.

«Якби цей пам'ятник стояв не на алеї почесних поховань – пишіть будь-якою мовою. Це алея почесних поховань, там має бути єдиний стандарт».

«Підтримала позицію сина»

Вибір російської мови на могилі сина був свідомим рішенням родини, пояснила мама Івана Петухова Елла (тут і далі її пряма мова перекладена з російської, – ред.).

«Що я хотіла цим сказати? У мого сина була така позиція. Каже: «Я свідомо пішов захищати суверенітет України і спілкувався там російською з хлопцями». Він не переходив на українську. Це зайвий раз доводить, що не лише україномовні українці захищають, а й російськомовні. Мій син, російськомовний, пішов захищати і загинув, як усі. Це його позиція, і я його в цьому підтримую».

Іван Петухов народився у 1991 році у місті Жовті Води на Дніпропетровщині. У 2000-х родина переїхала до Кропивницького. До повномасштабного вторгнення Іван отримав освіту і працював у Кропивницькому. На війну пішов добровольцем, розповіла його мама.

«Він закінчив КРАУСС у Кривому Розі – Льотну академію. Штурман-пілот він був. І закінчив гірничорудний технікум у Кривбасі. А працював сигналістом на Інгульській шахті. Коли почалося повномасштабне вторгнення, мій син добровільно пішов 27 лютого. Це була неділя. Ми навіть не знали, що він о 9:00 пішов. Потім зателефонував: «Принеси мені документи і речі». Для нас це був такий шок! Кажу: «Синку, як же так? Ти ж на шахті, можна ж було (уникнути служби, – ред.)». А він каже: «Мамо, мої всі хлопці пішли, я не міг вчинити інакше». Це був усвідомлений вибір мого сина – піти добровольцем».

Зі слів жінки, захищаючи на війні незалежність України, син продовжував спілкуватися російською.

«Родина у нас російськомовна. Мій дід, мої батьки – усі говорили російською. Для нас це рідна мова. Коли він служив, питаю: «Як у вас там з мовою?». А він відповідає: «Мамо, у нас питань немає. Це у вас, цивільних, питання є, одне одного гризете. У нас тут головне, щоб людина, з якою служиш, могла тебе захистити». Мова для них не мала значення. Це позиція мого сина, я на ній наполягатиму. Я його в усьому підтримую. Саме російською мовою, щоб усі люди бачили, що українці є й російськомовні».

«Дивно бачити російську мову на алеї українських поховань»

Кропивничанка Ірина Наточа втратила на війні чоловіка Максима. Його могила – на Алеї пам'яті Далекосхідного кладовища. Зі слів жінки, її чоловік був російськомовним, проте у війську говорив українською.

«Загинув у бою за Україну. Все життя розмовляв російською, слухав російську музику до повномасштабки, до того, як опинився в лавах Збройних сил. На позиціях говорив українською, тому що казав: коли допомагаєш побратимові пораненому, який щойно пережив обстріл, дуже важливо, щоб він тебе ідентифікував як свого, а не як ворога. Я вважаю, що на Алеї Слави військових українських поховань дуже дивно зараз бачити російську мову».

До могили Фарида Ліпченка приходить його мама Жанна. Вона вважає, що вимог щодо облаштування Алеї мають дотримуватися всі, а написи на пам'ятниках мають бути лише українською.

«Я в жодному разі не хочу образити героя, його родину, бо я сама мама, яка втратила сина на цій війні. І я розумію цей біль, і розумію біль втрати. Але коли ми ховали своїх дітей і нам пропонували ховати їх на Алеї почесних поховань, військових поховань, йшлося про відповідне положення, якого потрібно дотримуватися: розміри пам'ятників і все таке. І ми погодилися на це все. А російська мова, мова ворога – це взагалі неприпустимо. Наші герої боролися за нашу державу, за нашу національність, за нас із вами, щоб наша мова не зникла, щоб ми продовжували жити як українці».

Звернення до міської ради

Із тим, що напис на пам'ятнику синові має бути українською, Елла Петухова не погоджується.

«Немає такої законодавчої вимоги. Нехай вони мені нададуть документи, де написано, що має бути напис українською мовою. Я сюди приходжу, це моє горе. І це горе всієї моєї родини».

Кропивничанка Інга Дуднік підготувала звернення до міської влади щодо перевірки факту встановлення пам'ятника з написами російською.

«А також провести розмову та роз'яснювальну роботу з родинами чи замовниками встановлення пам'ятника щодо етичної та законодавчої неприпустимості використання мови держави-агресора на меморіалах полеглих воїнів, сприяти оперативному демонтажу або заміні елементів пам'ятника з написом російською мовою на відповідні україномовні аналоги за підтримки міської ради або профільних комунальних підприємств».

Також Інга Дуднік просить розробити й затвердити чіткий регламент та єдиний стандарт оформлення могил, надгробних споруд на Алеї почесних воїнських поховань у Кропивницькому:

«Які чітко визначатимуть використання виключно державної мови і єдиних стандартів військового вшанування. Я просто не розумію: на етапі замовлення, встановлення пам'ятника було стільки людей, і ніхто не зупинив цю людину».

Елла Петухова пояснила, що на підприємстві, де вона замовляла пам'ятник, у неї перепитували щодо мови.

«Моя відповідь була така: для мене це принципово, це позиція мого сина, і я на цьому наполягатиму. І жінка в ритуальній службі, коли писали ось цю табличку, питала: «Може, передумаєте?». Кажу: «Ні, це принципово». Я не хочу підвести людей, які мені по своїй роботі ставили ці питання».

Звернення з підписами, за словами Інги Дуднік, занесуть до міської ради 26 жовтня.

Керівник пресслужби міської ради Сергій Якунін пояснив, що, зважаючи на суспільний резонанс, міський департамент соціальної та ветеранської політики направить запит до Уповноваженого із захисту державної мови щодо порядку використання мови на елементах пам'ятників, розташованих на Алеях почесних воїнських поховань. Отриману відповідь врахують при необхідності внесення змін до Положення про Алею пам'яті захисників і захисниць України в секторі військових поховань на Далекосхідному кладовищі в місті Кропивницький.