Українка повернула маєток репресованого прадіда, який у нього відібрав СРСР: як це можна зробити

Повернути собі маєток прадіда, репресованого сто років тому. За цю спадщину киянка Яніна Алєєва боролася 10 років. Її історія почалася з дослідження свого роду. Через повномасштабне вторгнення українці знову почали масово цікавитися генеалогією. Масово замовляти свої родоводи почали близько 15 років тому, коли відкрили архіви. Але відтоді українські сховища відцифрували таку кількість документів, що тепер кожен українець може скласти своє генеалогічне дерево самотужки.

Кріпаки чи інтелігенція, репресовані чи спільники катів — забуті покоління. Родовід як різні пазли одного детективу, адже в кожній родині є свої «скелети в шафі».

Де шукати інформацію про своє коріння, що приховують 65 вагонів архівних документів та як відновити свій родовід самотужки — у спеціальному матеріалі Ірини Маркевич.

Від родинного документа — до 554 осіб у родоводі: історія лікаря Тараса Мединського

Тарас Мединський за фахом лікар, його професійний інтерес — генетика, а захоплення — генеалогія. На стику науки та дослідження архівів зросло його родове дерево, яке нині налічує вже 554 особи.

Цікавість до свого коріння почалася із сімейного документа. Його мати мала перелік усього майна, яким володіла її родина на території етнічних українських земель — Закерзонні (Лемківщина, Надсяння та Західна Бойківщина).

Тарас Мединський, дослідник родоводу: «І дідусь мій, і моя бабця — вони були переселенцями. Я так розумію, вони були заможними людьми, а тут їм нічого не залишили».

Прадід Тараса з родиною були серед пів мільйона українців, яких депортували з рідних земель. З величезних статків — земель, лісів, худоби — їм дозволили взяти лише один віз із речами. Так родина опинилася на Львівщині. Разом із мамою Тарас їздив у Польщу в невелику експедицію, аби побачити церкву, де хрестили весь його рід.

Далі Тарас зробив генетичний ДНК-тест. Збіг показав, що частина їхньої родини нині мешкає в Австралії — там вдалося знайти четвероюрідного брата матері.

А коли Тарас почав досліджувати рід своєї дружини, то відкрив драматичну історію її діда Теодора — воїна Української Галицької Армії (УГА). Завдяки архівам та спогадам вдалося відтворити його шлях: Теодор дістав поранення в бою, осліп і потрапив у полон під Уманню. Згодом його врятував всесвітньо відомий офтальмолог Володимир Філатов.

Тарас Мединський, дослідник родоводу: «Наступали радянські війська, мали бути погроми. Філатов пришив одягом пораненого без ноги до Теодора, і вони пішли пішки до Львова».

У Львові Теодором опікувався митрополит Андрей Шептицький. У сімейному архіві навіть збереглося фото з псом-поводирем того часу. Отримані дані Тарас упорядкував після навчання у школі генеалогів, і найдавніший запис про свій рід знайшов за 1736 рік.

Як скласти родовід самотужки: поради генеалогів

Алла Тіхановська, співзасновниця курсу з дослідження роду, зазначає, що зараз генеалогія переживає нову хвилю популярності. Після початку повномасштабного вторгнення українці за кордоном та переселенці з окупованих територій масово шукають інформацію про своїх пращурів.

Алла Тіхановська, співзасновниця курсу з дослідження роду: «Треба вчити історію своєї родини, бо з пазлів складається історія нашої країни. За кожним з українців стоїть 1 024 людини — це 10 поколінь, які зараз можна дослідити, не виходячи з дому».

Кроки для самостійного пошуку:

1. Почати з найближчих: оберіть діда чи бабусю, про яких знаєте точні дані — ПІБ, дату та місце народження.

2. Уникати хаосу: досліджуйте чітко одну лінію й не стрибайте від прізвища до прізвища.

3. Враховувати регіон: у регіонах, куди радянська влада прийшла пізніше (Західна Україна), документи збереглися краще.

За останні 5–6 років архівна галузь України зробила феноменальний крок уперед за рахунок масового оцифрування документів.

Архівні скарби онлайн: метричні книги Шевченка, Малевича та Голди Меєр

У Центральному державному історичному архіві у Києві зберігається понад 1 мільйон 300 тисяч справ (це орієнтовно 65–70 вагонів із документами). Документи, за якими досліджують родоводи, відцифровані на 100% і доступні онлайн.

Основні джерела генеалогічної інформації:

• Метричні книги (зберігаються від 1706 до 1922 року);

• Консисторські документи та сповідальні відомості;

• Переписи населення.

Метричні книги велися залежно від конфесії та території:

• Юдеї: книги Києва велися староєврейською та російською. Наприклад, в архіві зберігається запис про народження засновниці держави Ізраїль Голди Меєр на столичній Бессарабці: «у міщанина Мабовича мати Блюма — дівчинка наречена Голдою».

• Католики: записи про народження Казимира Малевича велись латиною, польською та російською.

• Православні: записи велися старослов'янською та російською. В архіві зберігається запис про народження Тараса Шевченка у селі Моринці: «у жителя села Моринец Григорія Шевченко и жены его родился сын Тарас».

Центральний історичний архів у Львові зберігає книги Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей, Прикарпаття та Закарпаття. Також інформацію містять обласні архіви, РАЦСи (документи за останні 100 років), архіви МВС та розсекречені фонди СБУ.

10 років боротьби за маєток прадіда: унікальний випадок Яніни Алєєвої

Для киянки Яніни Алєєвої саме розсекречений архів СБУ відкрив правду про її прадіда Василя Савовича Горошка з Лохвиці на Полтавщині, вихідця із заможної родини, що мала 200 десятин землі, ліси та пасіки.

Яніна Алєєва, власниця маєтку: «Неймовірне відкриття — це те, що я знайшла фотографії в конвертику. Я вперше тоді виразно побачила його обличчя, до того ніхто не знав, як він виглядав».

Родинним гніздом був 120-річний маєток, який у ті часи вважався справжнім палацом. Прадід Василь та прабабуся Стефанида виховували 5 дітей. Горошко активно підтримував Українську автокефальну православну церкву і навіть приймав у своєму домі митрополита Василя Липківського. За це радянська влада заарештувала його, вилучила все майно, а в лютому 1930 року відправила у заслання до Казахстану, звідки він не повернувся.

Будинок родини перетворили на контору колгоспу, згодом — на сільгосппідприємство, а за часів незалежності він стояв пусткою і руйнувався. Протягом 10 років Яніна виборювала будівлю через суди та бюрократичні інстанції.

Яніна Алєєва, власниця маєтку: «Спочатку визнали безхазяйним через суд, потім міська влада взяла на баланс. Серце рвалося від того, що кожна зима руйнує дім. Півтора року ми йшли до того, щоб оголосити приватизаційний аукціон».

У вересні 2026 року Яніна офіційно викупила свій родинний маєток на аукціоні. Попри обвалені балки та провалений дах, у будівлі збереглася унікальна цегляна кладка, вигнуті віконниці, висока стеля та ліпнина початку XX століття — рідкісний зразок побуту української інтелігенції.

Яніна Алєєва, власниця маєтку: «У нас між хатою-мазанкою і палацом Кочубея нічого немає. Це пов'язано з присвоєнням міщанської культури росіянами — ніби існувало російське дворянство і українська хата-мазанка. Але це не так».

Нині Яніна вже організувала толоку, прибрала сміття та закрила контур будинку. Разом із архітекторами вона планує зберегти автентичність маєтку Горошків та перетворити його на сучасний культурний центр для громади.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: НОВИНИ НА ТСН ОНЛАЙН | 20:00 23 ЖОВТНЯ | МАРАФОН "ЄДИНІ НОВИНИ" НАЖИВО