Як Україні побудувати конвеєр талантів: досвід Туреччини

Україна декларує розвиток природничо-математичної та інженерної освіти як пріоритет для технологічного майбутнього. Проте створити умови у школі — це лише початок. Справжній виклик починається за межами школи: чи знайде випускник лабораторію, наставника й команду для розробки реального продукту або ж буде змушений шукати їх за кордоном?

За даними Національного інституту стратегічних досліджень, основними причинами виїзду молоді за кордон є не лише безпекові ризики та пошук якісної освіти, а й пошук перспектив працевлаштування.

Тому створення безперервної системи підтримки молоді — це питання виживання країни. Цікавий тут досвід Туреччини: він демонструє, як держава може побудувати цілісну систему — конвеєр, що виявляє молоді таланти й веде їх від першого шкільного захоплення до роботи у високотехнологічній індустрії.

Технологічне майбутнє на очах у мільйонів

Наочним прикладом того, як поєднати освіту з технологічним розвитком, є фестиваль авіації, космосу та інженерії TEKNOFEST, що відбувається в Туреччині. Його організатори — Фонд команди технологій Туреччини (T3 Foundation), який опікується підтримкою людського капіталу країни, і Міністерство промисловості та технологій. Якраз нещодавно, на початку жовтня, відбувся 15-й фестиваль TEKNOFEST. Адже в Туреччині він уже став традицією.

Цей фестиваль є частиною урядової концепції Millî Teknoloji Hamlesi («Національний технологічний прорив»), яка має на меті розвивати власне високотехнологічне виробництво. Стратегія промислового й технологічного розвитку Туреччини до 2030 року називає серед пріоритетів штучний інтелект, напівпровідники, космічні технології, оборону та високотехнологічне виробництво. У такій картині майбутнього інженер, програміст чи дослідниця можуть побачити, де знадобляться їхні знання.

TEKNOFEST якраз і дає таку можливість. Учасники (а це науковці, інженери, військові та школярі) представляють власні розробки, спілкуються з фахівцями, а участь у фестивалі з власною ідеєю може стати кроком до подальшого навчання чи стажування. На технологічні конкурси фестивалю подали заявки понад 1,6 мільйона учасників із 99 країн у складі більш як 730 тисяч команд. До фіналу змагань потрапили понад 14 тисяч молодих винахідників, які й презентували свої розробки наживо на майданчику TEKNOFEST.

Утім, атмосферу фестивалю важко звести суто до технологій — загалом він нагадує велетенський азійський базар ідей: гомінкий, яскравий, сповнений руху, суперництва й зустрічей. Тут замість краму пропонують прототипи, ідеї та амбіції; кожен проєкт демонструє власний варіант майбутнього. Майданчиком фестивалю став аеропорт GAP, розташований приблизно за 35 кілометрів від центру міста Шанлиурфа на південному сході Туреччини. На одній території тут сусідили літаки й безпілотники, учнівські проєкти та робототехнічні майстерні. За даними організаторів, за п’ять днів фестиваль відвідали близько 1,5 мільйона людей.

Сюди приходять цілими родинами. Кожен має можливість не просто подивитися на сучасні технологічні розробки, а й торкнутися їх. Дуже зворушливо спостерігати, як малюки у візочках намагаються дотягнутися до великого літака. Можливо, вони ще не знають слова «інженер», але вже бачать, що за ним стоїть.

На платформі TEKNOFEST Career публікують вакансії та пропозиції стажувань; організатори також передбачають практику для учасників у технологічних установах.

Від зацікавлення до професійного шляху

Фестиваль може запалити інтерес, але сам по собі не перетворює його на освіту й професію. Він є лише однією зі сходинок безперервної драбини, де кожен наступний крок логічно продовжує попередній і підхоплює зацікавлену молодь.

Наступний крок після фестивалю пропонують майстерні DENEYAP. Для участі в цих майстернях школярі мають пройти конкурсний відбір. Вони безоплатно навчаються тут упродовж 36 місяців за 11 напрямами — від робототехніки й програмування до штучного інтелекту, енергетики та матеріалознавства. Такі майстерні діють у 81 провінції країни за підтримки Міністерства молоді та спорту й T3 Foundation.

Навколо майстерень DENEYAP функціонує ширша державна екосистема, ключовим координатором і донором якої є TÜBİTAK (Рада з наукових і технологічних досліджень Туреччини). Вона не лише фінансує фундаментальні та прикладні розробки науковців, а й опікується мережею з понад 40 інтерактивних наукових центрів (bilim merkezleri), на базі яких діють ці майстерні. Завдяки такій співпраці TÜBİTAK, T3 Foundation, університетів та приватного бізнесу забезпечується наскрізний зв’язок усіх етапів залучення молоді до технологій: перше шкільне зацікавлення ➔ систематичне навчання в DENEYAP ➔ університетські гранти від TÜBİTAK ➔ дослідницька робота чи працевлаштування в індустрії.

Цей конвеєр талантів працює тому, що турецька технологічна освіта розвивається не у вакуумі, а тісно пов'язана з реальним виробництвом.

За даними статистики, витрати Туреччини на дослідження й розробки (R&D) становлять 1,46% ВВП. Причому головним замовником і рушієм науки став приватний бізнес: підприємства самі фінансують понад 53% усіх наукових витрат у країні й виконують майже 65% усіх досліджень. Отже, бізнес масово купує нові технології та фінансує лабораторії, тому молодий фахівець чітко бачить, що професія інженера чи дослідника забезпечить його реальною роботою з високою зарплатою всередині країни

Не кожен талант має стати інженером

Для України, яка веде війну, розвиток власних оборонних технологій також має життєве значення. Та якщо весь освітній наратив зводиться до підготовки кадрів для технологічних компаній і оборонної промисловості, з нього випадають інші важливі шляхи. Країні потрібні інженери, а також математики, фізики, біологи, фахівці з фундаментальних досліджень і люди, які ще не знають, до якої професії їх приведе цікавість. Математика важлива не тільки як інструмент для створення алгоритму чи розрахунку траєкторії БпЛА. Вона вчить доводити, ставити запитання й працювати з абстрактними ідеями, тобто набувати навичок, практичне застосування яких може стати зрозумілим значно пізніше.

Щоб підтримувати інтерес до науки, не завжди потрібна пряма дорога від шкільного проєкту до технологічної компанії. Існують простори, де можна вивчати математику й природничі науки заради самого пізнання — без вимоги негайно перетворити знання на професію чи продукт. Такий приклад у Туреччині — це Математичне село Несіна поблизу Шириндже.

Воно засноване 2007 року Фондом відомого математика Несіна за пожертви та завдяки волонтерській праці. Ідея села — досліджувати математику як частину культури, мистецтва та вільної думки в спільноті школярів, студентів і професорів. Переживши суперечки з владою через те, що його хотіли знищити за планами містобудування, село стало символом незалежного простору, де математику й науку можна плекати вільно, своєрідним храмом знання, що нагадує середньовічні осередки вченості.

Поруч із Математичним селом розвиваються й інші локальні осередки: Математичний музей в Орхангазі при університеті, SUM Matematik Müzesi в Анталії та проєкт Matematiğin Peşinde у Стамбулі.

Ці простори виникають у співпраці університетів, муніципалітетів і громадських команд. Вони надзвичайно промовисті на тлі досліджень про обмеження інституційної автономії вишів і політичний тиск на академічне життя в Туреччині: незалежні осередки стають прихистком для тих, хто прагне вільно обирати зміст і спосіб навчання, плекаючи математику як частину загальної культури, а не лише як майбутню професію.

Що потрібно Україні

Турецький досвід не дає готових шаблонів, адже Україна будує свою систему в умовах повномасштабної війни та руйнувань. Проте головний урок полягає в системності й наскрізності.

Україна вже рухається в цьому напрямі. Прикладом є проєкт «Інженерне майбутнє України», який об’єднує Малу академію наук, університети та високотехнологічний бізнес за моделлю «школа — університет — інженерний центр — індустрія».

Важливо розвивати такі ініціативи, забезпечуючи:

• системну взаємодію різних ланок: поєднувати освіту, науку та бізнес, щоб перспективні розробки отримували подальший розвиток;
• баланс пріоритетів: підтримувати оборонні технології, не жертвуючи фундаментальною математичною та природничою освітою;
• можливості для молоді: забезпечувати доступ до обладнання, наставників, стажувань і грантів.

Річ не в тому, щоб утримати кожного випускника всередині країни силою. Важливо створити середовище, в якому зростати, досліджувати й створювати технології в Україні буде престижно, ефективно та доцільно, а для тих, хто виїхав, існуватимуть реальні можливості для повернення та професійної інтеграції.