Корона Путіна. 2021

Примітка редакції. У цивілізованому світі ковідні обмеження пішли разом із пандемією. Втім, Росія такий подарунок віддавати нікому не збиралася.

Була й ще одна новинка, яку Кремль старанно будував ще до ковіду. Це система відеоспостереження з розпізнаванням облич (працює в Москві).

Готували це дуже довго. Але саме пандемія COVID дала змогу їй легітимну практичну причину використовувати систему масово. Ви ж розумієте, це не для посилення і без того міцної вертикалі влади. Це щоб люди не помирали, поки якісь незрозумілі шастають.

Точно сказати про початок роботи системи не вийде. Але є дані щодо її використання саме в цьому контексті: у березні 2020-го московська влада повідомила, що за допомогою facial recognition знаходить людей, які порушують карантин.

Федеральний уряд паралельно розглядав використання даних мобільних операторів для відстеження контактів заражених. Це ж виключно для заражених, самі розумієте.

Згодом Москва запровадила систему цифрових перепусток і застосунок «Социальный мониторинг». Програма отримала доступ до геолокації, камери, мережевої інформації та інших даних смартфона.

Важливо дивитися на ті наслідки, які система вміла забезпечити вказаній людині. Потенціал не дуже приємний, тобто великий: вона вже вміла видати автоматичний штраф. Наприклад, якщо хтось не відповів на запит програми та не надіслав селфі.

До 20 травня 2020 року приблизно 60 тисяч москвичів встановили застосунок, а система видала близько 53 тисяч штрафів. Цікаво, це одним і тим самим лауреатам, чи майже всім по одному разу.

Водночас запрацювала мережа камер. До осені 2020 року з'явилися новини щодо планів на розширення facial recognition за межі Москви. Включно з іншими містами, їхнім громадським транспортом і навіть під'їздами житлових будинків.

Нікого не здивувало, коли та сама система у 2021 році допомагала ловити вже учасників опозиційних акцій протесту. Раптом вони теж щеплення зробити забули?

Ось так санітарний контроль перетворився на поліцейський, і якось на цій стадії став суто політичним інструментом.

Зрозумійте правильно, позицію Дорогої редакції під час пандемії ви й так можете перечитати у нас на сайті. Обмеження були виправдані. Інша річ, що цивілізовані держави з кінцем пандемії від них відмовилися (прямо як ноланівський Бетмен), а Росія все залишила на місці.

Станом на грудень 2020 року та сама Москва встигла скасувати більшість обмежень COVID. Однак, щойно справа доходила до погодження політичних протестів (зокрема акцій проти конституційних поправок), одразу про них згадувала.

У 2021 році правозахисники описували переслідування активістки Юлії Галяміної після громадських заходів. Якщо хтось не знав чи забув, їх російська влада також негайно оголосила порушенням заходів, спрямованих на боротьбу з пандемією.

Справжнє використання нових надбань репресивним апаратом слід рахувати з листопада 2020-го. Тоді Путін вибив бінго гуманіста, як це називає один американський переговорник. Підписаний ним пакет законів дійсно ставив крапку в будь-якій опозиційній діяльності.

1. Було розширено поняття «іноземного агента»: який відтоді могли отримати не лише юрособи:

• фізичні особи
• незареєстровані громадські об'єднання
• журналісти
• активісти

2. Було розмито правові норми щодо подібних моментів:

• визначення іноземного фінансування;
• вкрай розмито систему звітності за такий жахливий проступок;
• так само влада завела собі поле для маневру щодо відповідного маркування, ускладнивши його (якщо всі маркуватимуть неправильно, їх зручніше карати).

Здавалося б, цього досить. Російське суспільство і так атомізоване й аморфне, щойно справа доходить до скоординованих дій. Але ні! Кремль не награвся, тож запровадив додаткові ускладнення для і без того мертвої сфери. Наприкінці 2020 року надійшли поправки до законодавства про масові заходи.

• ввели додаткові фінансові вимоги;
• заборона іноземного фінансування протестів;
• розширення перелік місць, де акції проводити не можна;
• посилення обмежень журналістів на протестах;
• дозвіл на трактування серії одиночних пікетів як єдиного несанкціонованого масового заходу.

Для більшості росіян на цій стадії будь-які думки про політику без Путіна померли остаточно. Не дивно, що рішуче ці правила порушить лише Пригожин у 2023-му.

У січні 2021-го було заарештовано Алєксєя Навального (та й хрін із ним). Цього разу його організацію (ФБК) одразу ж визнали екстремістською в суді. Панькатись більше ніхто не збирався. І, до речі, у той самий час керівникам таких організацій заборонили балотуватися на виборах (що характерно, заднім числом побути в ФБК також не дозволялося).

Та Путін не зупинявся. Літо 2021-го принесло додаткову звістку: навіть якщо громадянин РФ брав участь у діяльності так званої «небажаної організації» за межами Росії, за це Кремль міг переслідувати людину вже офіційно.

А ви ж і самі розумієте — небажаність буває такою різною, її рамки настільки розмиті… Фактично будь-якого ворога Путіна можна було офіційно взяти за зябра на предмет небажаної організації десь за місцем його відпустки. І піди доведи, що Ібіца була обрана тобою не для зустрічей із Будановим.

Тож 4 березня 2022-го стаття 207.3 КК РФ («публічне поширення завідомо неправдивої інформації про використання ЗС РФ») лягла на добре обкашляний грунт.

А далі була вже зовсім інша історія.