Саміт Трампа, Сі та Путіна може наблизити поділ світу на сфери впливу — The Guardian

В останні два роки президентського терміну в США на тлі ризику втрати контролю над Конгресом та падіння рейтингу схвалення Дональд Трамп може відчувати, як його влада слабшає. Внутрішні законодавчі ініціативи, особливо в епоху, коли двопартійна співпраця практично відсутня, гальмуються. Але з наближенням кінця терміну повноважень, коли президенти США починають думати про свою спадщину, залишається одна сфера діяльності, де вони мають владу: решта світу, пише в статті для The Guardian оглядач Стів Блумфілд.

В останні тижні свого президентства у 1992 році Джордж Г. В. Буш відправив 28 тисяч американських військових до Сомалі, щоб допомогти покласти край голоду. Білл Клінтон спробував зробити майже нездійсненне — домогтися миру на Близькому Сході, намагаючись врегулювати ізраїльсько-палестинський конфлікт. Барак Обама відновив дипломатичні відносини з Кубою, здійснивши історичний візит до Гавани, а також зробив останній успішний ривок у питанні ядерної угоди з Іраном.

Через десять днів Дональд Трамп може увійти у власну “сутінкову зону”. Він майже напевно втратить контроль над Палатою представників, і не виключено, що йому доведеться мати справу з Сенатом під контролем демократів. Будь-які надії на ухвалення внутрішньополітичних законодавчих ініціатив (не те щоб він надто переймався цим протягом перших двох років) зникнуть. Натомість на Трампа може чекати низка розслідувань та нова спроба імпічменту.

Однак на світовій арені ситуація буде іншою. І на відміну від Буша-старшого, Клінтона чи Обами, амбіції Трампа навряд чи будуть мирними. Перші два роки його другого терміну були катастрофічними, а останні два можуть бути ще гіршими, припускає оглядач.

ЗМІ писали, що після завершення проміжних виборів Трамп планує відновити удари по Ірану. Також Трамп фактично зрадив Україну. Минулого тижня він стверджував, що Росія “поводилася з Україною нормально”, тоді як його посланець Стів Віткофф зустрівся з Владіміром Путіним і назвав російського диктатора “гуманістом”.

На тлі війни на Близькому Сході та політики умиротворення в Європі вимальовується тінь нового світового порядку, до якого Трамп буде невпинно прагнути в останні роки свого президентства. РФ уже запропонувала провести наступного місяця в Китаї саміт за участю Путіна, Трампа та китайського лідера Сі Цзіньпіна.

Така безпрецедентна зустріч, якщо вона відбудеться, може мати руйнівні наслідки для світу. Ці троє лідерів мають амбіції змінити спосіб управління світом, по суті розділивши його на сфери впливу. Один саміт не перетворить ідею на реальність, але він спрямує світ на дуже небезпечний шлях. У Європі наслідки вийдуть за межі України, якщо США відмовляться допомагати захищати країни, яким загрожує Росія. У Східній Азії “відступ” США спричинить величезні проблеми для Тайваню, Південної Кореї та Японії, а також для Австралії.

Протягом останніх двох років було багато розмов про “кінець Заходу”. Можливо, настав момент, коли багато з цих побоювань втілюються в реальність.

Прагнення адміністрації Трампа розділити світ на сфери впливу та стати на бік диктаторів, а не демократів, давно є очевидним. Стратегія національної безпеки США, опублікована торік адміністрацією Трампа, містила різку критику на адресу традиційних американських союзників у Європі та Східній Азії. Але найбільше шокувало те, чого в ній не було сказано. Ні Росія, ні Китай не зазнали прямої критики. У шести абзацах, які описували загрозу для Тайваню, про Китай не згадувалося. В інших частинах документа Китай, навпаки, навіть отримав похвалу як “багата й могутня країна”. У розділі, присвяченому агресії РФ проти України, не згадувалося, як почалася війна, і не містилося жодних натяків на те, що Путіна слід перемогти. Натомість основна увага зосереджувалася на тому, як США могли б допомогти Європі та Росії налагодити відносини. У 33-сторінковому документі йшлося про важливість контролю США над Західною півкулею, але було чітко зазначено: доки США зберігають економічне домінування, Вашингтон не надто хвилює те, чи захищені інші частини світу. 

“Справи інших країн є нашою турботою лише тоді, коли їхні дії безпосередньо загрожують нашим інтересам”, —  йшлося в документі.

Для Путіна це успіх, для досягнення якого він працював майже три десятиліття. Російський диктатор давно вважає американську підтримку демократії у Східній Європі та Центральній Азії “втручанням” у сферу інтересів РФ. Тепер при владі у США перебуває президент, який поділяє цю думку. Трамп поставив Путіна на значно вищий п’єдестал, ніж того заслуговують економіка й технологічний потенціал Росії.

Тим часом Сі також вітає риторичний відхід США зі Східної Азії, особливо якщо це дасть Китаю більший контроль у регіоні. Тим часом ставлення до Китаю у світі покращилося, тоді як до США — погіршилося. 

На кону стоїть не лише територіальний контроль. Усі три лідери вбачають можливість поглиблення економічних зв’язків. Для США та Китаю головними питаннями є майбутній контроль над економічними ланцюгами постачання й технологічними платформами, тоді як ресурси викопного палива Росії також є важливим чинником. Усі три країни є ключовими гравцями в нових космічних перегонах, як з погляду комерційного, так і військового контролю. Якщо ці три країни почнуть співпрацювати, залишивши осторонь Європу та решту світу, це докорінно змінить характер геополітики. Десятиліття тому розмови про багатополярний світ ґрунтувалися на уявленні про США, Китай та ЄС як про три найпотужніші сили. Якимось чином Брюссель поступився місцем Москві.

Дотепер решта західного світу намагалася якось давати собі раду. НАТО досі існує на папері, саміти G7 та G20 можуть бути хаотичними, але вони відбуваються. Оптимісти вказують на те, що Трамп відвідав Генеральну Асамблею ООН, а його адміністрація досі активно залучена до повсякденної діяльності Організації Об'єднаних Націй.

Прем'єр-міністр Канади Марк Карні попереджав, що старий світовий порядок не повернеться, однак попри відновлення дискусії про те, як Європа може захистити себе без США, досі панує відчуття, що всі просто чекають на закінчення терміну повноважень Трампа. Але потенційний саміт лідерів великих держав не дозволяє ігнорувати проблему.

Хоча американські президенти прагнуть досягти успіху в зовнішній політиці в останні місяці перебування при владі, історія свідчить, що їм це рідко вдається. 

Трамп отримає свою фотосесію на саміті великих держав і, можливо, це все, чого він хоче. Також немає жодної гарантії, що ця сумнівна “трійка” стане постійним геополітичним явищем. Зовнішня політика Трампа розколола його рух MAGA і шокувала навіть деяких традиційних консерваторів, а новий президент США навряд чи буде схильним до тісних зв'язків із диктаторами.

Однак те, що Трамп не досягне успіху, ще не означає, що США не зазнають поразки. Він прибуде до Китаю фактично в найслабший момент свого президентства. 80-річний лідер, приречений на статус “кульгавої качки” до “фінішу”, позиції якого у внутрішній політиці слабшають. Навпроти Трампа стоятимуть двоє авторитарних лідерів, які вважають, що єдине, що заважає їм правити своїми країнами ще два десятиліття, — це смерть. З огляду на розмови 74-річного Путіна та 73-річного Сі про способи продовження життя, можливо, вони обидва вірять, що зможуть правити ще довше.

Якщо цей саміт відбудеться, він поверне Путіна з міжнародної ізоляції та підтвердить позицію Сі як світового лідера, якого не можна ігнорувати. Образ трьох лідерів стане визначальним для епохи, коли міжнародний порядок, заснований на правилах, підірваний, а новий невизначений період починає формуватися.

Оглядач Марк Чемпіон у статті для Bloomberg писав, що Трампу варто відмовитися від саміту з Сі та Путіним. Навіть якби не було спроби влаштувати “другу Ялту”, а тристороння зустріч у Шеньчжені відбулася б із суто символічною метою, це все одно може мати свої наслідки, зокрема відволікання уваги. Адже серед усього цього галасу світ міг би повірити, що щось робиться для припинення війни РФ проти України та запобігання подальшій потенційній ескалації в Європі, хоча насправді це не так. Такий сценарій грав би лише на користь Путіна. Очільник Кремля не прагне визнання Росії як великої держави лише заради статусу, а хоче встановлювати домінування над сусідніми країнами. 

Редакційна колегія WSJ такожпопереджала про ризики нового глобального тріумвірату Трампа, Сі та Путіна. Будь-яка зустріч цих трьох лідерів, на якій вони намагатимуться диктувати долю України, стане помилкою та може створити передумови для масштабнішого конфлікту. Сі та Путін спільно працюють над підривом інтересів та впливу Америки, а новий тріумвірат, який розділить світ на сфери впливу, підірве глобальний авторитет США, писало видання.