Антитіла до вулиці. Як Європа виробляє імунітет до погромів і при чому тут сербські вибори

Цими вихідними Старий світ показав першу змістовну реакцію на масові акції протесту і погроми, які знову охопили Європу.Що це означає - розбиралася Gazeta.ua.Іспанія, Італія, Португалія, Албанія, Бельгія, тепер додалася і Чехія. Другий вікенд поспіль на вулицях небезпечно від протестів. Наймасштабніші мітинги пройшли знову у Франції, де було затримано понад одну тисячу учасників. Наступними вихідними, які ще й припадають на Гелловін, акції продовжаться. Єдиної стратегії, як на них відповідати, у лідерів країн немає.Але вже можна помітити велику обережність французької влади. Прем'єр-міністр Франції Себастьєн Лекорню, як раніше і президент Емманюель Макрон, закликає відділяти мирний протест від грабунків і погромів. Це дозволяє відсікти погромників від основної маси учасників. Проте ця тактика не зменшила кількості протестувальників. Вдруге поспіль на вулиці виходять понад півмільйона осіб. Не помітити їх складно, розділяти - небезпечно: якщо влада не задовольнить вимоги, вулична більшість схвалить погроми.Вибори у Сербії показують інший шлях, як можуть розвиватися студентські протести."Замість іти по шляху ескалації вуличного насилля молоді люди вирішили, що підуть у політику і змінюватимуть країну так, як їм хочеться. А акції протесту - для висловлення позиції, а не для того, щоб погіршувати життя у країні", - зазначила керівниця проєкту "Балканський оглядач" Наталя Іщенко.Були сигнали і попередження про можливі напади на студентів та тих, хто голосуватиме за експрезидент Сербії Александара Вучича, повідомила політологиня і професорка міжнародних відносин Європейського гуманітарного університету Саня Тепавчевіч. Для посилення ефекту було запущене повідомлення про напад на матір Вучича. Оскільки базовий електорат експрезидента - пенсіонерки, люди похилого віку, повідомлення могло спрацювати. Однак молодь Сербії добре організувала моніторинг та моментально відстежувала порушення, тому і цю інформацію вдалося нейтралізувати.У Вучича є шанс переграти свою поразку на президентських виборах, які мають відбутися до кінця року, зауважила Наталя Іщенко. Тим паче, найбільша енергетична компанія Сербії залежна від Росії, додала Саня Тепавчевіч.Таким чином, у Європі нині панують два зустрічні рухи: вибори і протести. Якщо масові акції можуть бути частково організовані з-за кордону на користь як російському диктатору Вололимиру Путіну, так і президенту США Дональду Трампу, то вибори стають реальною зброєю стримування, якщо вони чесні та прозорі.У Сербії на прозорість працював сам експрезидент Александр Вучич, який понад 2 год. простояв у так званій "черзі надії" до виборчої дільниці, щоб проголосувати. У Болгарії невизначеність позицій кандидатів-опонентів (вони практично рівні) блокує масові протести як такі - прибічники чекають на фінал перегонів.У Сербії вибори - дострокові. Крім поразки Вучича та через нього - Трампа, це ще й болючий рикошет по позиціях колишнього помічника президента Росії Владислава Суркова у Кремлі та в оточенні Путіна. Про зв'язок Суркова і Вучича розповіла Саня Тепавчевіч. Саме Сурков є одним із архітекторів так званої "СВО" - повномасштабної війни Росії проти України.Водночас вибори демонструють важливу тенденцію: перемагають ті, хто зосередився на внутрішніх проблемах країн та суспільств. Це не лише перехоплення консервативного порядку денного у Трампа та його умовної ліги, а й відмова в принципі грати в геополітичні ігри.Європейці, політична спільнота особливо, почали засвоювати урок від партії "Альтернатива для Німеччини". У ФРН протестів поки немає, але вони назрівають. "АдН" акцентує на питаннях, які близькі та важливі кожному. Це вартість оселі та їжі, якість освіти, медичних послуг та інше.Найразючіше тенденція була проявлена у Сербії, де "Студентський список" підкреслено уникав геополітичних заяв та коментарів щодо зовнішньої політики. Тому, можливо, у Кремлі й розізлилися: були би вислови - було би що коментувати. Найцікавіше, що політику ізоляціонізму - "коник" консерваторів, особливо у виконанні Трампа, - взяли на озброєння у Бразилії.Президент Бразилії Луїз Інасіу Лула да Сілва, який ще на Генасамблеї ООН у відчаї закликав голосувати за себе, повів кампанію за захист країни від американських зазіхань (у виконанні президента США) і виграв. Хоч і з невеликою перевагою. Він прямо пов'язав свою перемогу з крахом сподівань чинної американської адміністрації на підпорядкування країн континенту, як-от Венесуели чи Куби. Цікаво, що 25 жовтня у ЗМІ пройшла інформація, що саме держсекретар США Марко Рубіо є автором нової стратегії США в Латинській Америці, зокрема щодо підтримки сенатора Флавіо Болсонару в Бразилії. Тобто його з його стратегією "підкусили і зливають", відбілюючи Трампа.А це означає, що у країн є альтернатива геополітичним іграм. Не "якщо не хочеш грати - гратимуть тобою", а "не хочеш грати - не грай". Але якщо люди не хочуть грати у якусь гру, гра зникає як така. На що і натякають Трампу. І - Путіну, адже масові акції протесту готує і грузинська опозиція.За замовчуванням (як подейкують, в Анкориджі) Трамп і Путін поділили світ на двох. За кілька тижнів на саміті АТЕС, якщо буде саміт "у трикутнику", доведеться перекроювати вже на трьох. Якщо у них вийде, Трамп, голова КНР Сі Цзіньпін і Путін поділять політичну карту планети, а середні та малі країни залишаться без права голосу та з дуже обмеженим простором для маневру і, власне, самостійності. Головна запорука такої самостійності - непорушність кордонів та повага до них усіх країн - була зруйнована у 2014 році Росією проти нас.Однак якщо гегемони, у свою чергу, не здатні будуть утримати свої сфери впливу, які ж вони тоді гегемони? У них залишиться варіант змусити світ коритися праву сили - силою. Тобто військовим шляхом. Однак спільна загроза лише консолідує середні та малі країни.Хоча вони прагнуть не доводити до такого. І каскад виборів у Європі дає ще одну альтернативу - через демократичні інструменти. Гібридні жовтневі протести у Європі сильні лише тому, що є вагомі підстави. Справді, люди стали жити гірше. Але замість грабувати магазини, чи не краще піти на вибори і перемогти?Такій перемозі не здатні нічого вдіяти ані Трамп, ані Путін, ані Сі Цзіньпін. Їм залишиться грати на внутрішніх суперечностях у політикумах країн, а це вже не геополітика.Залишається відкритим питання, чи є тоді сенс у зустрічі "на трьох"? І як це вплине на вибори у США?Частково на них дали відповідь у Москві, коли спочатку погодилися на технічну зустріч робочих переговорних груп з Україною найближчим часом, потім відклали її після 4 листопада, а нині не проти зустрітися й до дати виборів у Конгрес США.Якщо прискорення зустрічі відбудеться, це означає, що у республіканців справи складні та Трамп хапається за соломинку.Такою соломинкою може стати бодай на кілька годин позірне припинення вогню Росією в Україні. Головне - зафіксувати, що це "я припинив війну". На скільки часу - на мітингах ніхто не уточнюватиме. Запасний варіант - видати за врегулювання перемир'я в Олешках, на крайній випадок.Такі маніпуляції датами та тезами свідчать про високу турбулентність як у самих США, так і у світі. Європа подає сигнали: "ми так не граємо". Альтернативою війні є, як не дивно, демократія. Тестом - чи стануть люди за неї жити краще.