Сербия свергла Вучича. Развернется ли власть от России к Евросоюзу и чего ждать Украине

Александар Вучич всіх здивував. Не очікуючи ані офіційних результатів парламентських виборів, ані навіть оприлюднення даних екзит-полів, колишній президент Сербії та кандидат у прем’єри визнав поразку своєї партії.

Так добігло кінця 14-річне перебування Вучича при владі. Спочатку – як першого віцепрем’єра і де-факто керівника уряду, потім – прем’єра, потім – президента, а в останні тижні – неформального лідера, що контролює керівну Сербську прогресивну партію.

Новий уряд формуватимуть представники виборчого блоку "Студентський список" – саме вони отримали більшість голосів сербських виборців і матимуть більшість у новому парламенті.

Неможливо не помітити, що Вучич вчинив точно так само, як пів року тому його особистий друг і тодішній прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Від нього очікували затяжної – і дуже брудної – боротьби, але Вучич швидко визнав свою поразку.

Такий крок теоретично має зберегти Вучичу та його партії шанс на реванш. А шанс є – нова сербська влада прийшла на гаслах "за все добре і проти всього поганого" і навряд чи зможе довго утримувати нинішній рівень суспільної довіри. 

Однак не менш ймовірним є кримінальне переслідування Вучича та його команди. Цього очікує чимала частина сербського суспільства, і саме антикорупційні гасла привели "Студентський список" до перемоги.

Чи виграє Україна від зміни чинної, значною мірою проросійської влади Сербії?

Це питання не має настільки очевидної відповіді, як може видаватися на перший погляд.

Попри те, що медійно ця виборча кампанія виглядала як змагання нібито проросійських та прозахідних сил – насправді з новою владою Сербія входить у зону невизначеності. Наразі невідомо, якою буде політика нового уряду. "Студентський список" не має окресленої ідеології та вже дає сигнали, що не готовий на антиросійські кроки. 

А для України є ризик зникнення схем, за якими сербські боєприпаси потрапляли до ЗСУ.

Вучич планував протести, але визнав поразку

"Ми представили громадянам чіткі позиції з усіх питань національного інтересу, конкретні програми для кожної сфери та нагадали їм про все, що ми разом з ними зробили досі. Їм самим варто ретельно подумати, кому вони довірять своє майбутнє та майбутнє країни", – так напередодні дня голосування Александар Вучич демонстрував впевненість у перемозі свого блоку.

А ця фраза ще й підкреслювала відмінність між чинною владою Сербії та її противниками, бо ті йшли на вибори без чіткого публічного плану дій у разі перемоги. Хоча ця перемога видавалася реальною, нехай і не гарантованою.

Останні соціологічні опитування давали незначну – лише на рівні 1,5% – перевагу його опонентам зі "Студентського списку". Однак Вучич вважав, що мобілізація виборців має спрацювати на його користь.

Апогеєм його виборчої кампанії став мітинг 16 жовтня у місті Новий Сад. Два роки тому, 1 листопада 2024-го, саме тут відбулася трагедія: обвал щойно збудованого навісу залізничного вокзалу забрав життя 16 осіб. Це дало старт протестам, які зрештою й призвели до дострокових парламентських виборів.

Тим самим Александар Вучич намагався продемонструвати, що готовий завдати протестувальникам поразки навіть у місці народження їхнього руху. Підтримати його туди прибув Роберт Фіцо – заради виступу в Новому Саді словацькому прем’єру довелося достроково покинути засідання Європейської ради.

Виступивши сербською мовою, Фіцо заявив, що за економічними успіхами нинішня Сербія випереджає багато країн ЄС, а головне – здатна відстоювати свій суверенітет (очевидно, натякаючи на відмову Белграда вводити санкції проти РФ).

"Вибори – це момент, коли ви вирішуєте, чи хочете ви, щоб це продовжувалося. Ви маєте бути справжнім лідером, лідером із твердим хребтом. Важливо сказати "ні", коли інші вимагають, щоб ми думали та діяли, як вони", – сказав Фіцо.

Перебіг виборів також показував, що здаватися Вучич не збирається. 

Наприкінці дня у центрі столиці з’явилися спеціальні підрозділи поліції, готові оперативно розганяти протести. А разом із тим – ще до завершення голосування у Піонерському парку навпроти парламенту Сербії почалося будівництво наметового містечка. Раніше під час антивладних протестів на цьому місці знаходився табір прибічників Вучича.

Виглядало так, що влада готувалася оголосити про свою перемогу, а табір прихильників мав протидіяти протестувальникам.

Проте все вирішила висока явка на цих виборах – 65%.

Причому на дільниці прийшли передусім те, хто хотів покласти край правлінню Вучича. Навіть попри те, що влада робила усе належне для мобілізації свого електорату: журналісти зафіксували діяльність кол-центру, з якого обдзвонювали людей, які були у списках можливих прибічників, і закликали їх прийти на дільницю.

Вперше за багато років люди повірили у можливість зміни влади – і не хотіли змарнувати цей шанс.

За словами кандидатки від "Студентського списку" Ани Димитриєвич, в опозиції очікували сценарію, коли влада оголосить про свою перемогу – після чого фокус уваги зміститься на насилля на вулицях.

"Проте переломним моментом стало усвідомлення (владою) того, наскільки великий розрив. І що б вони не робили та не говорили, вони не змогли б нікого переконати у своїй перемозі", – додає вона.

За попередніми даними, "Студентський список" підтримали 52,9% виборців, тоді як "Єдину Сербію" на чолі з Вучичем – лише 38,8%

Жодна інша політична сила не зуміла подолати тривідсотковий прохідний бар’єр. Тож у новому парламенті компанію цим двом політичним силам складуть лише п'ять депутатів, обраних за квотою національних меншин.

Влада з багатьма невідомими

"Я чекав 14 років, щоб це сталося, щоб ці політичні покидьки покинули владу… Але це не означає, що ми повинні зараз мститися. Потрібно навести лад у країні", – так на результат виборів відреагував колишній президент та багаторічний опонент Вучича Борис Тадич.

Тож перемога опозиції на парламентських виборах відкриває дорогу до повної заміни влади. Скоріш за все, кандидат від "Студентського списку", хто б ним не був, не матиме проблем на президентських виборах, які пройдуть 26 грудня.

Проте залишається відкритим питання: куди поведе Сербію нова влада?

На відміну від Угорщини, де цього року також відбулася електоральна революція, у Сербії опозиція не має однозначного лідера та кандидата на посаду прем’єра. Так само невідомі й потенційні міністри нового уряду.

Єдине, що анонсував "Студентський список" – це 11 пунктів, які вони планують реалізувати після перемоги, – але цей план описаний дуже загально. Обіцяють масове перезавантаження судової системи, люстрацію чиновників, повну прозорість державних закупівель, а також "визволення" ЗМІ. А ще прозорі конкурси на призначення посадовців, але одночасно – безстрокові контракти для них задля звільнення від політичного тиску.

Решта обіцянок стосуються економіки та соціальної сфери: підтримки вітчизняного бізнесу та фермерів, збільшення фінансування освіти, доступного житла для молоді, доступної медичної допомоги у кожному селі...

Реалізація політичної частини передвиборчих обіцянок дійсно дозволить зруйнувати всі стовпи авторитарної влади Вучича. Проте незрозуміло, що саме прийде їй на заміну.

Натомість очевидно, що нова влада стане заручницею щедрих соціальних обіцянок, виконати які буде досить непросто. І це ще один фактор ризику.

Проте найбільше питань – щодо зовнішнього курсу Сербії. Це у "Студентському списку" свідомо не коментували. І тут можна очікувати чимало сюрпризів.

"Студентський список": виклик для ЄС і України

"Громадяни Сербії в рекордній кількості пішли на виборчі дільниці, щоб сформувати майбутнє своєї країни, і ми вітаємо "Студентський список" з перемогою. Ми готові надати підтримку реформам у сферах верховенства права, свободи ЗМІ, боротьби з корупцією та зміцнення демократичних інституцій, а також працювати разом над побудовою майбутнього Сербії в Європейському Союзі", – так на результати сербських виборів відреагував президент Європейської ради Антоніу Кошта.

Александар Вучич довгі роки вміло маневрував. Декларував курс на членство в ЄС та отримував європейське фінансування – але уникав як долучення до зовнішньої політики Євросоюзу (насамперед у питанні санкцій проти РФ), так і проведення реформ, здатних послабити його авторитарну владу.

Крах цієї системи відбувся лише нещодавно. ЄС відкрито почав називати її аутсайдером євроінтеграції та країною, де відбувається відкат реформ (разом із Туреччиною та Грузією). А після відходу від влади Віктора Орбана, який багато років був ключовим лобістом Вучича в ЄС, Єврокомісія також заморозила частину виплат для Сербії.

Проте офіційно декларуючи бажання вступу в ЄС, Вучич водночас просував через підконтрольні медіа у сербському суспільстві несприйняття Євросоюзу. Внаслідок цього Сербія стала єдиною країною-кандидатом на членство в ЄС, де противників цього більше, ніж прихильників.

І це вплинуло навіть на його опонентів – прапорів ЄС не було на студентських протестах, а самі вони не були прозахідними. Наразі можна сказати, що всередині "Студентського списку" є політики, які відстоюють відновлення курсу на вступ до ЄС, а є і противники цього.

А відповідно – перемога опозиції не гарантує прозахідний розворот Сербії. 

Принаймні можна бути певними, що цей розворот – щонайменше на початку – не буде повним.

Так, демонтаж авторитарної системи влади має відкрити перед Сербією вікно можливостей у діалозі з ЄС. Саме про це свідчить заява Кошти. Та чи готова нова влада Сербії доєднатися до зовнішньої політики ЄС? Тут відповідь негативна.

На жаль, щодо найбільш принципового для нас питання – запровадження санкцій проти РФ – змін чекати наразі не варто. До виборів у "Студентському списку" оприлюднили заяву, де чітко зазначено: вони виступають проти запровадження будь-яких санкцій, оскільки вважають цей механізм "суто політичним кроком, який не сприяє розв'язанню глобальних безпекових та політичних криз". Цю тезу вони підкріплюють досвідом запровадження санкцій проти Сербії, які, на їхню думку, мали негативний вплив лише для цивільного населення. 

Зважаючи на те, що від Сербії чекають передусім доєднання до обмежувальних заходів проти Росії – в реальності у цій заяві йдеться не про "будь-які санкції", а про антиросійські.

І це ставить ЄС перед складним вибором.

Що краще – заплющувати очі на це, оголосивши перезавантаження відносин із Сербією? Чи виявити принциповість, вимагаючи від "нового" Белграда політики, яка відповідає статусу країни-кандидата?

Ще більш принципове для України питання – чи збережеться постачання сербських боєприпасів. Попри те, що Вучич декларував відмову від продажу зброї Україні, він заплющував очі на потрапляння сербських боєприпасів до ЗСУ через Польщу та Чехію.

Чи збереже нова влада Сербії цю схему? Відповіді на це також немає. 

По-перше, неможливо виключити, що ці постачання містять відкати для старої сербської влади – і тому можуть зникнути внаслідок боротьби нової влади з корупцією. По-друге, зважаючи на те, що нова влада у прагненні зберегти популярність може опинитися перед необхідністю зробити кроки у бік Росії – не можна виключити й політичних рішень.

І тут лишається сподіватися на допомогу ЄС та європейських столиць, вплив яких на новий уряд Сербії має бути вагомим. У тому числі через фінансові чинники.

Втім, попри ризики, зміна влади у Сербії дає більше можливостей, аніж ризиків. "Звільнення" ЗМІ, яке декларують переможці виборів, здатне розблокувати у сербському суспільстві дискусію про те, який зовнішній курс потрібен країні. 

А відсутність цензури у медіа здатна з часом змінити ставлення сербів і до ЄС, і до України. А можливо – і до перегляду укорінених у Сербії "особливих відносин" із путінською Росією.

Автор: Юрій Панченко,

співзасновник "Європейської правди"