Трамп реагує на тиск, а не на лестощі. Годі радити українцям підлещуватися до нього – Філліпс О'Брайен

Останні кілька тижнів у відносинах США та України були бурхливими: Трамп дедалі більше міг бути тим, ким завжди хотів бути, – другом і прихильником владіміра путіна. Відкрито це почалося з дизельної угоди, яка пробила величезний пролом у санкційному режимі проти росії. Згодом адміністрація Трампа фактично вихолостила й нібито нові санкції проти росії, передбачені законом Грема-Блюменталя.

Обидва кроки стали реальною, відчутною допомогою росії й потужним сигналом для решти світу: з путіним знову можна вести бізнес, знаючи, що США не мають наміру цьому перешкоджати.

У військовій сфері також було кілька кроків, якими США допомогли росії. Повідомлялося, що американський уряд не дозволяв європейським державам передавати Україні ракети Patriot, які ті для неї придбали. Президент Зеленський учора підтвердив, що за останні 90 днів Україна загалом отримала лише 24 ракети Patriot. Це менше, ніж США витрачали за окремі ночі під час бойових дій проти Ірану.

Однак, мабуть, найважливішим кроком США на користь росії стали запроваджені два тижні тому обмеження використання Україною супутникового зв’язку Starlink/Starshield (далі я називатиму це просто Starlink) для керування деякими з найважливіших військових систем. Як я писав минулого тижня, це був дуже серйозний крок США на допомогу росіянам на полі бою. Через нього українська ППО стала менш ефективною проти російських атак, а, можливо, ще гірше те, що він істотно послабив українську кампанію ударів середньої дальності по російській логістиці. Про це йшлося в попередньому огляді.

Однак лише вчора українці нарешті підтвердили, що швидкість Starlink для України відновлено – принаймні поки що. Історія цього рішення стане головною темою тижня, бо вона багато говорить про те, як працює уряд США, наскільки дивовижно легко маніпулювати американською пресою і, зрештою, на що насправді реагують Трамп та його адміністрація. У цьому випадку – не на лестощі й запопадливість, а на жорсткий тиск: політичний і навіть фінансовий.

Оскільки ця історія дуже заплутана й водночас багато що розкриває, саме вона стане головною темою цього огляду. Я розіб’ю її на кілька частин, щоб було видно, наскільки все це абсурдно.

Початкове рішення: ніхто не бере на себе відповідальність

Менш ніж 24 години тому українці підтвердили, що обмеження швидкості Starlink скасовано, а президент Зеленський офіційно про це оголосив.

Цим завершилися надзвичайні два тижні заяв і контрзаяв, блефу, серйозно викривленого висвітлення подій під впливом Білого дому і, зрештою, відступу Трампа та Ілона Маска – принаймні тимчасового. Цей розділ буде доволі довгим, бо, на мою думку, ця історія дуже добре показує, як ми опинилися в нинішній точці війни і чому адміністрації так багато й так довго сходило з рук.

Початкові обмеження швидкості Starlink запровадили не пізніше 13 жовтня, адже вранці 14 жовтня Україна публічно повідомила про це. Це не могло статися випадково й було очевидним порушенням домовленостей, укладених за адміністрації Байдена, а також, схоже, суперечило домовленостям з європейськими державами, які оплачували Україні доступ.

Та найвиразнішою ознакою того, що це було свідоме спільне рішення адміністрації Трампа та Ілона Маска, стало те, що обидва одразу почали заперечувати свою відповідальність і перекладати її один на одного. Маск відреагував першим, заявивши, що Starshield – це відповідальність Пентагону (показово, що він намагався зосередити увагу саме на цій частині системи), тим самим чітко натякаючи, що будь-які обмеження походили звідти.

За кілька годин Білий дім зробив те саме, зливши одному зі своїх улюблених медіа – Axios –інформацію про те, що він не мав жодного стосунку до цього рішення. Зверніть увагу: Білий дім говорив лише про Starlink, тоді як Маск – лише про Starshield.

Отже, надзвичайно важливе рішення, здатне вплинути на бойові дії одразу в кількох аспектах, безперечно, було ухвалене, але ніхто з тих, хто міг його ухвалити, не захотів брати на себе відповідальність.

За інформацією, яку я отримую, насправді в ньому були задіяні обидва. Ідея могла походити від Маска, а могла й ні, але без повного схвалення Трампа це не сталося б. Ба більше, обидва чоловіки мали підстави хотіти такого рішення. Маск не раз демонстрував свої проросійські симпатії, а щодо Трампа й путіна…

Перше безглузде марнування часу: не критикуйте Трампа!

Це рішення було ухвалене невдовзі після дизельної угоди й одразу стало частиною дискусії про те, як українцям слід поводитися з Трампом. Відтоді як було ухвалено рішення щодо дизеля, українці говорили досить прямо: Зеленський назвав цей вибір "слабким". Увечері після першого відключення Starlink ситуація ще більше загострилася, коли Зеленський дав інтерв’ю Пірсу Моргану. Його найгостріша репліка про Трампа була цілком точною:

"Боляче, коли президент Трамп обирає одну сторону – і це не наша сторона".

Потім кілька днів прихильники Трампа взялися критикувати тон Зеленського – наче саме це було тут головним, і натякали, що США підтримували б Україну більше, якби Зеленський був люб’язнішим із Трампом. Найвідвертіше це пролунало від міністра фінансів Скотта Бессента в програмі Meet the Press: він повчав Зеленського й водночас натякав, що обмежень Starlink нібито взагалі не було.

"Президенту Зеленському слід бути дуже обережним із такими неправдивими заявами".

Цю тезу регулярно повторювали й прихильники Трампа, які водночас вводять людей в оману, вдаючи, ніби підтримують Україну.

І ще кілька днів американська преса розповідала про конфлікт Зеленського з Трампом, абсурдно подаючи його як причину, через яку США нібито можуть припинити подальшу допомогу Україні.

Те, як американська преса панькається з Трампом, вражає. Йому фактично дають виправдання, подаючи роздратування Зеленського як причину проблем – хоча дизельне рішення було ухвалене ще до того, як українці почали різко відповідати, і при цьому чомусь не визнають давні зв’язки Трампа з москвою ключовим чинником.

Другий відволікаючий маневр Білого дому: у всьому винен Маск!У середині минулого тижня, 20 жовтня, Білий дім почав непокоїтися через наслідки цієї історії (нижче про це докладніше) і відкрито спробував перекласти провину безпосередньо на Маска. Спершу це зробили в матеріалі Wall Street Journal: її автори посилалися винятково на анонімні джерела, а Білий дім фактично зробив Маска крайнім. Матеріал починався так.

Щоправда, ближче до кінця матеріал дещо змінив тон і визнав, що Трамп також міг відігравати роль у цій ситуації.

Однак це застереження загубилося в ажіотажі серед медіа, які тепер почали стверджувати, що все зробив Маск – нібито самостійно. Історія миттєво розлетілася великими телеканалами та новинними ресурсами, зокрема CBS, CNBC та багатьма іншими.

Цю хвилю ще більше посилили повідомлення від 22 жовтня, ніби Трамп особисто зателефонував Ілону Маску й нібито попросив знову ввімкнути Starlink. Знову ж таки, все ґрунтувалося на анонімних джерелах, і це дуже схоже на свідому спробу Білого дому захистити свою репутацію, а медіа майже не поставили цю версію під сумнів.

Втім, уже через два дні все знову стало заплутаним: сам Трамп публічно заперечив, що телефонував Маску з проханням повернути Starlink, водночас намагаючись виставити відповідальним саме Маска.

"Я не хочу це коментувати: телефонував я чи телефонував хтось інший – гадаю, це не має значення. Головне – він усе повернув".

Усе це було частиною затягування історії за допомогою димової завіси. Значну частину минулого тижня американська преса нескінченно обговорювала безглузде питання "хто винен" – схоже, підживлюване лише анонімними джерелами з Білого дому, – замість того щоб зосередитися на головному: США докладали серйозних зусиль, щоб допомогти росії. Медіа зосередилися на другорядній загадці "хто це зробив?", тоді як правда полягала в тому, що були причетні і Трамп, і Маск, а справді важливим було інше: США діяли як військовий союзник росії й приходили на допомогу російській армії.

Реальність: Білий дім був причетний і відреагував на надзвичайно сильний тиск

Насправді Трамп і Маск серйозно прорахувалися щодо політичної та потенційно економічної реакції на цей крок і потрапили в пастку, яку самі собі створили. Реакція виявилася справді потужною й загрожувала не лише їхній репутації, а, що важливіше, їхньому політичному впливу та статкам. Саме це зрештою змусило їх, принаймні тимчасово, зняти обмеження Starlink для України.

Тиск надходив одразу з кількох напрямів.

1. Громадська думка у США. Це одна з причин, чому початкове рішення так багато говорить про спосіб мислення Трампа й Маска. Американці, навіть республіканці, стабільно більше підтримують Україну, ніж росію. Серед демократів і незалежних виборців цей розрив величезний. Можливо, Трамп і Маск переконали себе, що зовнішня політика зрештою не така вже важлива і що вони можуть зробити цей крок навіть напередодні проміжних виборів, не зазнавши значних електоральних втрат.

Натомість їх одразу накрила хвиля невтішних для них результатів опитувань – і вони ставали дедалі гіршими. Відверто продемонструвати проросійську позицію в такий надзвичайно небезпечний момент виявилося справді ризиковано. Варто зауважити, що досі Трамп дуже успішно вводив в оману значну частину республіканського електорату. Дивовижно, але в опитуванні, проведеному саме тоді, коли ця історія набирала обертів, більше республіканців вважали, що Трамп підтримує радше Україну, ніж росію. Іншими словами, Трамп успішно обдурював прихильників Республіканської партії, а потім сам викрив цей обман прямо перед виборами – це було божевілля.

2. Реакція республіканців. Нарешті вона стала настільки сильною, що адміністрація змушена була відреагувати. Я не раз дуже різко критикував республіканців, які заявляли про підтримку України, але раз по раз підкорялися волі Трампа й не робили того, що могли й мали зробити. Цього разу, як мені кажуть, реакція була іншою: у Білому домі побоювалися реальних втрат через спротив проукраїнських республіканців, якщо не відступити. Ішлося і про політичні, і навіть потенційно про фінансові збитки.

Політична шкода була очевидною. Республіканці в округах із непевними результатами виборів, а таких у країні чимало, одразу почали дистанціюватися від цього рішення й критикувати його пряміше, ніж раніше критикували Трампа. Мабуть, найкращий приклад – Сьюзен Коллінз, яка балотується в штаті Мен і цілком може стати вирішальним голосом у питанні, хто контролюватиме Сенат – демократи чи республіканці. Вона разом із групою республіканців і демократів закликала до повного розслідування обмежень Starlink. Повірте: Білий дім такого розслідування не хоче.

Окрім цього конкретного випадку, Білий дім одразу занепокоївся ще двома речами – затвердженням кандидатур і можливими скороченнями оборонного бюджету. Погрози щодо оборонного бюджету прозвучали ще тиждень тому. У цьому питанні чинні члени Конгресу мають реальні важелі впливу. Для Трампа це остання можливість отримати додаткові оборонні кошти до приходу нового складу Конгресу, а з огляду на те, скільки грошей Пентагону, схоже, опиняється в кишенях родини Трампа, мотиви тут неважко уявити.

Що ж до блокування кандидатур, то New York Times лише кілька днів тому першою описала, як цей процес уже розгортається. Проукраїнські республіканці разом із демократами погрожують затримати затвердження нових призначенців Трампа. Ось посилання на статтю і її початок.

Республіканці та демократи в Сенаті повідомили високопосадовцям Білого дому, що блокуватимуть кандидатури президента Трампа, які очікують затвердження на Капітолійському пагорбі, доки адміністрація не забезпечить відновлення критично важливих можливостей супутникового зв’язку, якими користуються українські військові,– за словами трьох людей, обізнаних із цими дискусіями.

Цей крок, про який співрозмовники розповіли на умовах анонімності, оскільки його ще не оголосили публічно, може загострити двопартійне протистояння через дедалі примирливіший підхід Білого дому до росії. Це може розгорнутися під час сесії Конгресу після проміжних виборів, коли республіканці, як очікується, намагатимуться затвердити десятки кандидатур Трампа до завершення роботи нинішнього складу Конгресу.

3. Підрив довіри до США. Зрештою, швидко стало зрозуміло, що, односторонньо обмеживши швидкість Starlink для України, США завдали катастрофічної шкоди своїй репутації надійного постачальника оборонних технологій. Важко уявити більш саморуйнівний крок. Він показав, що США здатні фактично знешкодити військові зусилля тих, хто вважав, що може на них покладатися, – хоча, як тепер очевидно, покладатися на США не можна, навіть якщо така держава веде екзистенційну війну, як нині Україна.

У Канаді та багатьох європейських державах на рішення щодо Starlink публічно відреагували не стільки подивом, скільки закликами до більшої стратегічної автономії від США. Наведу лише кілька прикладів, але показово, наскільки схожою була риторика про необхідність зменшувати залежність від американських технологій.

Марк Карні, прем’єр-міністр Канади

Канада "дуже, дуже залежна від певних систем у певних країнах".

Кая Каллас, висока представниця ЄС із закордонних справ

"Ми маємо якнайшвидше заповнити ці прогалини".

Валері Ає, французька депутатка Європарламенту та президентка групи Renew Europe

"Останні дні також показали нагальну потребу в європейській альтернативі Starlink".

Підсумок

Зрештою, тиск спрацював. Хоча Трамп і Маск тягнули цю історію два тижні, завдали великої шкоди Україні й дуже допомогли путіну, наприкінці їм довелося відступити. Це багато що показує: і що не так з американською дискусією про війну, і наскільки легко Білий дім домінує в інформаційному порядку денному, і що врешті мають робити Україна та інші держави.

Примітка: ці обмеження Starlink цілком можуть повернутися після проміжних виборів, тож не варто вважати, що історія автоматично завершилася.

Вражає, як Білий дім змусив пресу ганятися за беззмістовними сюжетами й не бачити головної картини. Головний висновок із подій останніх двох тижнів полягає в тому, що Трамп відкрито постав як союзник путіна – і йдеться далеко не лише про Starlink. Дивовижно, як мало тепер говорять про дизельну угоду, хоча танкери з російським дизелем уже наближаються до американських портів, і як майже повністю забули про закон Грема-Блюменталя.

Майже два роки медіа постійно повторювали, що закон Грема-Блюменталя має велике значення і що цей закон щось змінить, а тепер він просто зник із порядку денного, як той самий мокрий пук, яким, на мою думку, він завжди й був.

Замість висвітлення реальної історії майже два тижні ми спостерігали безглузду серію матеріалів про те, хто саме міг ухвалити рішення – Маск чи Трамп, хоча очевидно, що причетні були обидва. А Білий дім часом майстерно маніпулював пресою, просуваючи потрібну йому версію подій.

І ця маніпуляція триває. Варто звернути увагу, що тепер Маск намагається виправдати своє рішення, заявляючи, нібито українці неправильно використовували Starlink. Інакше кажучи, відмінність між Starlink і Starshield, яку він так ретельно підкреслив у своєму першому запереченні, була свідомою й заздалегідь продуманою. Маск також стверджує, що рішення щодо Starshield ухвалював Пентагон, а обмеживши Starlink, він, мовляв, вчинив правильно.

Зрештою, звісно, найбільше постраждала Україна, хоча в довгостроковій перспективі США теж заплатять за цей фарс. Та, сподіваюся, один урок буде засвоєно: Трамп реагує лише на тиск. Він хуліган і боягуз. Припиніть радити українцям підлещуватися до нього – це лише шкодить справі й марнує час. Протистояти Трампу завжди краще.

Перепрошую за довжину цього тексту!

Джерело