Яке церковне свято в Україні 4 листопада

4 листопада (17 листопада), в православному календарі день пам’яті преподобного Йоанікія Великого. Йоанікій народився близько 752 року в селищі Марикат поблизу міста Апамеї у Віфінії — історичній області Малої Азії, на території сучасної Туреччини. Його батьки були простими людьми, які займалися сільським господарством.

З дитинства майбутній святий допомагав родині пасти худобу. Він не здобув ґрунтовної освіти, проте вирізнявся щирою вірою, добротою та схильністю до усамітнення. За переказами, ще в юні роки Йоанікій полюбив молитву й прагнув жити відповідно до християнських заповідей.

Коли він подорослішав, то вступив до візантійського війська. У ті часи імперія переживала релігійні суперечки, пов’язані з іконоборством — рухом, прихильники якого виступали проти шанування святих ікон. Йоанікій тривалий час перебував на військовій службі, але згодом вирішив залишити мирське життя й присвятити себе духовному подвигу.

Після шести років військової служби Йоанікій вирішив присвятити себе чернецтву. Спочатку він провів два роки в монастирі, де опановував монастирські правила, навчався читати й писати та вивчав псалми. Згодом святий усамітнився в горах, де протягом трьох років жив у суворому пості й безперервній молитві. Їжу та воду йому приносив пастух приблизно раз на місяць.

Прагнучи ще більшого усамітнення, Йоанікій переходив з одного місця до іншого. Він жив у печерах, віддалених монастирях і гірських пустелях, уникаючи людської слави та прагнучи зосередитися на духовному житті.

Лише після дванадцяти років аскетичних подвигів він прийняв чернечий постриг. Згодом святий провів ще кілька років у самотності, а потім познайомився з подвижником Георгієм, з яким три роки ділив духовні труди. За церковним переказом, саме в цей період Йоанікій вивчив напам’ять усю Псалтир — книгу біблійних псалмів, яку монахи використовують у молитвах.

Життя преподобного Йоаникія припало на період гострих релігійних суперечок у Візантійській імперії. Однією з головних проблем було іконоборство — заперечення шанування священних зображень Христа, Богородиці та святих.

За церковними переказами, спочатку Йоанікій поділяв іконоборчі погляди, однак згодом змінив свої переконання. Він став прихильником шанування ікон і виступав на захист православного віровчення.

Святий підтримував зв’язок із патріархом Константинопольським Мефодієм, який відіграв важливу роль у відновленні шанування ікон у Візантії 843 року. Духовний авторитет Йоаникія допомагав людям, які шукали відповіді на складні релігійні питання.

Більшу частину свого життя Йоанікій провів у молитві та аскетичних трудах. У похилому віці він оселився в монастирі Антидіон, де продовжував духовний подвиг.

За переказами, святий передбачив день своєї смерті. Преподобний Йоанікій Великий відійшов до Господа 846 року, проживши близько 94 років. Його пам’ять збереглася в церковному переданні завдяки життю, присвяченому молитві, покаянню та допомозі ближнім.

Церковне свято 4 листопада — день пам’яті мучеників Нікандра та Єрмея

За церковним переданням, Нікандр та Єрмей були учнями святого апостола Тита — одного з найближчих співробітників апостола Павла. Тит проповідував християнство та очолював Церкву на острові Крит. Саме він, як розповідає житіє, висвятив Нікандра та Єрмея на церковне служіння.

Нікандр був єпископом Мирським, а Єрмей — пресвітером. Місто Мири розташовувалося в Лікії, історичній області Малої Азії, на території сучасної Туреччини.

Святі поєднували пастирське служіння з аскетичним способом життя. Вони навчали людей християнської віри, допомагали духовно зростати тим, хто приймав Євангеліє, та закликали відмовлятися від язичницьких вірувань. За переказами, завдяки їхній проповіді багато людей навернулися до Христа.

У перші століття християнство поширювалося в Римській імперії, де прихильники нової віри нерідко стикалися з ворожістю та переслідуваннями. Християни відмовлялися поклонятися язичницьким богам і брати участь у релігійних обрядах, які суперечили їхнім переконанням.

Нікандр та Єрмей продовжували проповідувати, попри небезпеку. Їхня діяльність привертала увагу язичницької влади, адже дедалі більше людей відмовлялися від старих культів і приймали християнство.

Зрештою святих заарештували та привели на суд до правителя Ливанія. Він вимагав, щоб вони зреклися Ісуса Христа й відмовилися від своїх переконань. Однак ні обіцянки, ні погрози не змусили їх поступитися.

Нікандр та Єрмей залишилися непохитними у своїй вірі. Тоді правитель наказав піддати їх жорстоким тортурам.

Церковне свято в Україні 4 листопада за старим календарем

За старим календарем 4 листопада в Україні вшановували пам’ять святого рівноапостольного Аверкія. Святий Аверкій жив у II столітті у Фригії, в Малій Азії, та був єпископом міста Єраполя. Його називають рівноапостольним за ревне поширення християнської віри. Він проповідував Євангеліє, навертав язичників до Христа, допомагав хворим і підтримував нужденних.

Прикмети 4 листопада

• Ясно й сонячно — незабаром очікується похолодання.

• Вранці туман — слід чекати на потепління та відлигу.

• Дощить — зима може настати рано.

Що не можна робити 4 листопада

Згідно з народними повір’ями, 4 листопада краще провести вдома, не вирушати в далекі дороги без нагальної потреби й не братися за нові починання. Натомість день підходить для прибирання, дрібного ремонту, шиття та інших домашніх занять. Вважалося, що цього дня родині варто зібратися разом, подбати про затишок і провести час у спокійній атмосфері під одним дахом.

Що можна робити 4 листопада

У народному календарі цей день відомий під назвами Веремій і Ярема-сиди вдома. За давніми віруваннями, на початку листопада активізується нечиста сила, тому люди намагалися зайвий раз не залишати оселю. Щоб уберегти житло від злих духів, біля вікон ставили грона горобини, які вважали захисним оберегом, а над віконними рамами та вхідними дверима малювали хрести.