Політичний ринг: битва за Київ напередодні зими

Інтенсивні атаки ворога на Київ і наближення холодів загострили питання готовності столиці та загалом українських міст до чергової воєнної зими. Те, що вона буде важкою, повторювали як останній ледачий політолог, так і кожен заштатний політик.

Окрім того, складна сьогоднішня ситуація дала центральній владі та особисто президенту Володимиру Зеленському черговий привід «наїхати» на мера столиці Віталія Кличка. Цього разу справа дійшла не тільки до «народних протестів» проти останнього з вимогою «політичної відповідальності», а й до свіжої заяви президента про намір створити якийсь спеціальний «кабінет», що, за його словами, має посилити Київ.

Чи дійде до усунення Кличка з посади голови Київської міської держадміністрації або ж Банкова обмежиться посиленням ролі голови адміністрації військової? Чи мова вже про щось третє? І як на цьому тлі столиця насправді справляється з підготовкою до зими?

Розбиратимемося.

Аргументи Володимира Зеленського

«Станом на середину жовтня фактично в усій державі, навіть у прикордонних і прифронтових областях, виконання планів стійкості вище, ніж у Києві. І кияни точно це відчувають, коли навіть після одиночних влучань «шахедів» бувають відключення електрики та води в значній частині столиці», — повідомляє президентський ТГ-канал.

Ну, по-перше, для будь-якого об’єктивного порівняння треба мати критерії та чисельні показники. Нічого цього в сентенції президента немає, ніяких цифр, ніяких зіставлень, ніяких показників, як казав колись один данський принц — «слова, слова, слова». Отже, перевірити це порівняння президента неможливо.

По-друге, видається, що логіка спічрайтерів Зеленського дещо недолуга, хіба одного «шахеда» замало, щоб пропала електрика? А якщо «одиночний «шахед» вивів із ладу саме ту електропідстанцію, що живить значну частину насосних станцій «Київводоканалу»? Закономірно, що за такого сценарію подача води «в значній частині міста» припиниться, але цей причинно-наслідковий зв’язок у штатні голови офісу президента не заходить…

Як же центральна влада збирається виправляти ситуацію? Посилити ППО столиці? Збільшити фінансування плану стійкості Києва, провалене Кабінетом міністрів України? Прискорити закупівлі обладнання чи будівництво теплових станцій на заміну зруйнованої Дарницької ТЕЦ? (За останні об’єкти відповідає Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури, і готові вони можуть бути лише в… грудні.)

А от і ні! Президент діє за настановами Йосифа Віссаріоновича — «кадри вирішують усе», себто їхня заміна: «Сьогодні розпочав консультації щодо невідкладних безпекових та управлінських кроків, щоб виправити ситуацію в місті, прискорити реалізацію плану стійкості Києва та гарантувати більше підтримки для людей. Говорив із представниками безпекового сектора, бізнесу і самоврядування, зокрема з Василем Малюком…». Далі переліку запрошених на «оглядини» до президента можна не продовжувати. Однак що саме він їм пропонував — посаду голови КМДА, начальника КМВА чи участь у якійсь новій управлінській конструкції?

За всієї поваги до заслуженого генерала, керувати міським господарством, водогонами, транспортом і шляхами — це не спеціалізація Служби безпеки України. (Не царське це діло.) Утім, із факту консультацій із Василем Малюком ще не випливає, що йому запропонували очолити КМДА (виконком міської ради). Після звільнення Тимура Ткаченка КМВА вже три місяці залишається без постійного керівника.

А вже 23 жовтня президент пояснив журналістам, що хоче створити «кабінет», який має посилити мера, киян і Київ. От тільки що це за «кабінет», які повноваження він матиме та як співіснуватиме з КМДА, КМВА та обраною міською владою, президент не пояснив.

Які завдання поставив Зеленський власне перед собою? Ось які: «Захист енергетичних об’єктів, критичної інфраструктури в Києві, виконання завдань разом з урядом та військовими, розуміння потреб людей і раціональна зміна алгоритмів управління Києвом — готуємо рішення».

Система влади та конституційні екзерсиси в столиці

Цікаво, які рішення? Особливо щодо алгоритмів управління. Адже насправді ці «алгоритми» чітко визначені законами «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України — місто-герой Київ», рішеннями Конституційного суду України та Конституцією України. Однак почати слід з ab ovo — де заховано яйце, з якого почалося протистояння Зеленського з Кличком? Є дві точки зору: одна, вкрай вульгарна, — вони борються за право обкрадати столицю, друга, політична, — хто володіє столицею, той володіє країною. Решта поглядів — десь посередині.

Кожен український президент, за незначними винятками, намагався вибудувати авторитарну систему влади в країні (іншої вони просто не знали). З цього починалася каденція і Зеленського — згадайте кампанію проти Кличка, розгорнуту першим керівником ОП Андрієм Богданом. Кожен президент намагався якось обійти «алгоритми управління», тобто зазначені закони. Чинний президент також не оминув цієї «традиції» — він зажадав, щоб голови районних у Києві державних адміністрацій підпорядковувалися не голові КМДА, а безпосередньо йому!

І тут виникає принципова суперечність. Закон про столицю України передбачає підпорядкування районних у Києві державних адміністрацій КМДА. Однак через кадрові призначення центральна влада отримала можливість впливати на керівників районів через голову міського голови (перепрошую за тавтологію). Це створює оригінально-абсурдну ситуацію — формально зберігаючи одну систему управління столицею, Банкова побудувала всередині неї іншу.

І це ще не всі можливості для маневру, адже залишається спокуса призначити іншого голову КМДА замість Кличка. Як свого часу зробив президент-утікач Віктор Янукович із Льонею Космосом-Черновецьким.

На перший погляд здається, що президент має право на таке призначення відповідно до закону про столицю, але є одна дрібна перечіпка — згідно з рішенням Конституційного суду України від 25 грудня 2003 року №21-рп/2003, Київську міську державну адміністрацію має очолювати виключно особа, обрана київським міським головою. Чи піде Зеленський на порушення цієї правової норми, велике питання.

Оскільки нового закону про столицю не ухвалено, КМДА поєднує функції державної адміністрації та виконавчого органу Київради. Тож призначення президентом іншого голови КМДА означало б фактичну передачу йому управління міським господарством.

Є й інший шлях — посилити Київську міську військову адміністрацію. Як — теж велике питання. Досвід діяльності Тимура Ткаченка, який намагався перебрати на КМВА частину управлінських повноважень КМДА, уже показав, до чого призводить така конструкція: межі відповідальності розмиваються, а в разі проблем кожна зі сторін може перекладати відповідальність на іншу. Створення ще одного центру впливу без чіткого розмежування повноважень цієї проблеми точно не розв’яже.

Нарешті, третій варіант — загадковий «кабінет», про який заговорив Зеленський. Жодного такого органу в чинній системі управління Києвом законодавство не передбачає. Якщо йдеться про дорадчу структуру, то навіщо вона потрібна за наявності КМДА, КМВА, Ради оборони та Київради? А якщо про новий центр ухвалення управлінських рішень, то це вже спроба створити неконституційний орган управління столицею.

Отже, який шлях обере президент? Повторить маневр а-ля Янукович, підіпре КМВА чи створить «третій центр» (у «95 кварталі»)? А може, «кабінетні розмови» — лише черговий спосіб політичного тиску на Кличка?

Аргументи Віталія Кличка

Відповідь на звинувачення президента київський мер дав з трибуни Верховної Ради 14 жовтня, куди його запросили (щоб не сказати, викликали для надання свідчень) з ініціативи Мар’яни Безуглої (відомої майстрині політичних провокацій). На відміну від загальних слів Володимира Зеленського, мер оперував здебільшого цифрами. Для того щоб було зрозуміло, наскільки вони задовольняють потреби міста, я додаю курсивом деякі пояснення. Так-от:

• Київ підготував майже 700 генераторів різної потужності для об’єктів тепло- і водопостачання (у місті, крім ТЕЦ-4, 5 і 6, які подають тепло, є близько 150 ТС різної потужності та близько 130 насосних станцій «Київводоканалу»);
• 70 мобільних котелень (працюють на дизелі й можуть бути під’єднані до критичних об’єктів за відсутності централізованого тепла);
• уже збудовані 3 дизельні електростанції (тут ідеться про створення резервної системи генерації електроенергії для критичної інфраструктури міста загальною потужністю 1600 МВт, її мають завершити до грудня) і резервний водозабір (крім Дніпровського і Деснянського та системи артезіанських свердловин);
• наразі «Київводоканал» має 103 генератори. Ще потужні генераторні системи виготовляють за кордоном (генератори запускають вручну двоє електриків, а підприємство за роки війни втратило 40% кадрів через дилетантську тарифну політику центральної влади, низькі зарплати й недостатнє бронювання; усе це разом із необхідністю повторно заповнювати водопровідну систему може спричиняти значні затримки з відновленням водопостачання);
• понад 6000 одиниць обладнання — генератори, інвертори, батареї — закупили для житлового фонду за міськими програмами енергостійкості (70% фінансує місто, 30% — мешканці);
• усі заклади освіти мають генератори різної потужності, зокрема 285 — великої потужності (останні — це ті, які на 100% задовольняють потребу в електриці);
• столичні лікарні забезпечені резервними джерелами і сьогодні мають 480 генераторів. У 15 лікарнях — власні свердловини, ще 6 будують. 11 медзакладів — з автономним теплопостачанням від власних котелень. До кінця року таке опалення матиме 21 лікарня. (Загалом у місті 63 комунальні медичні заклади — лікарні, медичні центри, пологові будинки тощо. У Київській області, для порівняння, повну автономність мають лише 74% лікарень.)

Наскільки достовірні названі мером цифри? З одного боку, їх може перевірити Тимчасова слідча комісія ВР, але, гадаю, меру брехати немає жодного сенсу — будь-який лікар чи вчитель може написати у Facebook, що в нього в закладі генератора немає, тому й ТСК тут не потрібна.

На заходи плану стійкості лише на 2026 рік спочатку передбачали 37,4 млрд грн, які Київ домовився вкласти разом з урядом у співвідношенні 50 на 50, тобто половина цієї суми становить 18,7 млрд грн. Водночас улітку міські чиновники називали потребу у приблизно 17,8 млрд грн — чим пояснюється різниця в розрахунках, незрозуміло. Однак це не все, знадобляться ще додаткові 5 млрд грн на відновлення знищеної та пошкодженої інфраструктури. Тож загалом, щоб підготуватися до зими, за літніми оцінками, місту необхідно було покрити з власних джерел 22,8 млрд грн. За останньою інформацією із засідання ТСК, розмір фінансування плану стійкості Києва скорочено до 31 млрд, але за рахунок чого, наразі невідомо.

Віталій Кличко, на жаль, не повідомив, скільки коштів уже освоїли, хоча в.о. першого заступника голови КМДА Петро Пантелеєв називав цифру 80% виконання Плану стійкості. Що саме означають ці 80% — виконані роботи, закуплене обладнання чи освоєні кошти, із заяви незрозуміло. Зі свого боку Зеленський також не сказав, скільки коштів надано Києву з державного бюджету та який відсоток державних зобов’язань виконали. Публічного звіту уряду, який дав би змогу зіставити обіцяне фінансування з фактично наданими Києву коштами, у цьому обговоренні також не було. А хотілося б знати, для об’єктивності.

Так чи готовий Київ до зими?

Передусім виникає запитання: що вкладається у поняття «готовність»? Звичайні щорічні роботи на ТЕЦ і мережах, вочевидь, виконані: відновили роботу теплової генерації на ТЕЦ-5 і 6, щодо зони ТЕЦ-4 (Дарницької) ніхто з посадовців не каже, чи відновили генерацію там. Усі ТЕЦ залишаються вразливими для ударів ворога, а ППО не гарантує повного захисту — ворог руйнуватиме, комунальники ремонтуватимуть.

З іншого боку, План стійкості Києва спрямований на додаткові заходи щодо посилення наявної інфраструктури забезпечення життєдіяльності столиці — ті, про які говорив Кличко у Верховній Раді.

Забезпечення роботи загальнодержавної енергосистеми — передусім відповідальність центральної влади. Однак міська влада відповідає за резервне живлення комунальної інфраструктури та має власні можливості посилювати енергостійкість столиці (про це далі).

Найвразливішим, вочевидь, залишається теплопостачання. Тому План стійкості передбачав резервну — розподілену — теплову генерацію. Нових ТЕЦ за пів року не збудуєш. Дещо кращою є ситуація на правому березі, де працюють десятки малих і середніх котелень, що збереглися з радянських часів. Тепловики як могли намагалися підвищити їхню ефективність — «апгрейдити», хоча, як показали події на Теремках, місцеве населення може стати на захист зелених зон. (Гадаю, це добре. Якщо зникне опалення, то залишиться багато деревини, щоб пустити її в буржуйки взимку. Так зробили у 1990-х жителі Єревана, де не залишилося жодного дерева.)

Створення резервної генерації має забезпечити мінімальні потреби в теплі в разі виходу з ладу основних ТЕЦ. Сергій Сухомлин, ще обіймаючи посаду голови Агентства з відновлення, говорив мені, що забезпечити температуру 12–15 °С у квартирах було б дуже добре. Отже, багато залежить від того, чи зможуть комунальники відновлювати пошкоджені системи і як швидко.

Водночас із реалізацією частини проєктів резервної генерації, за які відповідають державні структури, виникли затримки. А це особливо небезпечно для районів, що залежать від Дарницької ТЕЦ.

Нещодавно виплив на світ Божий драматичний факт щодо резервного теплопостачання. Як дослідило ZN.UA, значної частини енергетичних установок резервної генерації до настання холодів не завершать. Усі вони перебувають у зоні відповідальності центральної влади — КМУ та ОПУ. Якщо Дарницька ТЕЦ не видаватиме тепла, то замінити її буде нічим.

Опосередковано провал виконання Плану стійкості з боку уряду визнав і прем’єр Сергій Корецький — в інтерв’ю ВВС на запитання журналістки, чи доробляє уряд незроблене київською владою, він ухилився від прямої відповіді.

Отже, у тепловій темі міська влада розібралася незрівнянно краще, ніж центральна, — три резервні когенераційні установки працювали вже влітку (бачив одну на власні очі ще у липні), ще дві мають бути запущені в листопаді—грудні.

Про систему водопостачання ZN.UA детально писало. Запасні насоси та генератори є, а труби прокладені нижче глибини промерзання. Навіть зупинка Бортницької станції аерації жодним чином не вплине на роботу каналізації — повз Київ Дніпром проходить 116 млн кубометрів води щодоби, а скиди міста — 700 тис., або 0,6%. Далі в повільній течії Канівського водосховища очищення стоків буде відбуватися природним чином. Єдина проблема — нестача кадрів у «Київводоканалу», за час війни він втратив 40% працівників.

Отже, чи готовий Київ до зими? До звичайного опалювального сезону — значною мірою так. До тривалого припинення роботи великих ТЕЦ унаслідок нових ударів — лише частково. Найбільший ризик залишається у теплопостачанні, де резервні потужності не здатні повністю замінити основну генерацію. І тут питання не лише до КМУ та ОПУ, а й до КМДА та особисто до Кличка — слід було не вислуховувати малообґрунтовані претензії Зеленського і К^о, а кричати вголос про провали центральної влади ще влітку!

Чого чекати Києву від ворога, достеменно не знає ніхто. Це — закон війни, і з цим нічого не поробиш. Однак так чи інакше всі кияни з міста точно не поїдуть. Тому влада, і Зеленський, і Кличко, мають зробити все від них залежне, щоб забезпечити людей теплом, водою та електрикою, а люди самі розберуться, хто що зробив. Чи не зробив.