Вчені виявили кістку вимерлого родича людини віком 150 000 років

Науковці ідентифікували першу підтверджену променеву кістку денисівської людини — давнього родича сучасних людей, відомого переважно завдяки генетичним дослідженням. Фрагмент кістки передпліччя знайшли в печері Бяньфу на південному заході Китаю. Він поєднує анатомічні риси, характерні як для неандертальців, так і для сучасних людей, але належав окремій групі давніх людей — денисівцям.

Дослідження під керівництвом професорки Цяомей Фу з Інституту палеонтології хребетних і палеоантропології Китайської академії наук опублікували в журналі Nature.

Поєднання анатомічних особливостей

Фрагмент під кодом BFD771 зберіг частину променевої кістки біля ліктя. Її розміри в цій ділянці нагадують кістки неандертальців, як і ймовірне розташування горбистості — місця прикріплення двоголового м’яза плеча. Водночас загальна форма кістки та геометрія її поперечного перерізу більше схожі на відповідні характеристики сучасних людей.

Дослідники припускають, що така комбінація могла відображати особливі механічні навантаження та поведінкові адаптації денисівців. Однак за однією кісткою неможливо повністю відтворити їхню зовнішність або спосіб життя.

Окрім фрагмента передпліччя, дослідники ідентифікували ще чотири рештки денисівців: два фрагменти тім’яних кісток черепа та два зуби. Зразки походять із шарів печери, вік яких становить приблизно 167–134 тисячі років.

Як ідентифікували денисівців

Знахідки відібрали з колекції, що налічувала понад 60 тисяч фрагментів кісток. Спочатку команда проаналізувала їхню форму й відібрала 22 потенційні рештки давніх людей. Потім застосували метод ZooMS, який дає змогу визначати походження кісток за характерними білковими маркерами.

У п’яти рештках виявили специфічний для денисівців варіант білка COL1A2 — R996K. Додатковий аналіз білкових послідовностей підтвердив спорідненість усіх п’яти зразків із раніше відомим денисівцем Denisova 3.

Такий підхід допомагає ефективніше знаходити людські рештки серед величезної кількості кісток тварин і може бути корисним для дослідження інших археологічних пам’яток.

Нові дані про поширення денисівців

Знахідки роблять печеру Бяньфу найбагатшим відомим джерелом решток денисівців за межами Денисової печери. Вони також заповнюють прогалину в даних про поширення цієї групи на південному заході Китаю.

Рештки датуються льодовиковим періодом, відомим як морська ізотопна стадія 6. На думку дослідників, відносно теплий клімат Юньнань-Гуйчжоуського нагір’я та доступність їжі могли робити цей регіон сприятливим для життя денисівців. Відкриття дає рідкісну можливість дослідити анатомію цієї маловідомої групи, адже її викопні рештки, особливо кістки нижче черепа, досі трапляються нечасто.