"Восени ми точно помремо": NYT показала голод в окупованих Олешках

В окупованих Олешках на Херсонщині закінчується їжа. Місто відрізане мінами й дронами від решти окупованої території, а виїхати звідти майже неможливо. Там лишаються близько 2 тисяч цивільних, серед них приблизно 40 дітей.

Як передає "Хвиля", про це пише The New York Times.

Повідомлення жителів журналістам передала начальниця Олешківської міської військової адміністрації Тетяна Гасаненко.

"Восени ми точно помремо. Я вже помираю. З кожним днем слабшаю", - написав влітку один із мешканців.

"Варимо останній борщ з одного буряка, п'яти картоплин, цибулини, кабачка, помідора і трохи ячної крупи, щоб був густіший. Моркви немає", - поділився інший.

"Немає жодних запасів. Повна блокада. І нескінченні дрони та пожежі. Як у фільмі жахів", - написав третій.

За словами Гасаненко, востаннє продукти завезли в місто дорогою 26 травня. Після цього доставки припинилися, бо загинули кілька водіїв. Україна намагалася скидати в Олешки їжу й ліки з дронів, але частину вантажів, за словами українських військових, перехопили росіяни.

У Києві відповідальність за катастрофу покладають на Росію. За словами українських посадовців, окупанти атакують дрони з допомогою, залякують людей, які підбирали скинуті вантажі, і забирають їжу, коли в їхніх військ закінчуються власні запаси. Голод, наголошують у Києві, перетворили на інструмент тиску.

Виїхати людям не дають. Українські посадовці й ті, хто встиг вибратися, кажуть, що Росія використовує цивільних як живий щит. Українські військові вважають, що Москва боїться: щойно мирні жителі залишать місто, російські сили там розгромлять.

"Гуманітарну допомогу не повинні доставляти під вогнем дронами", - заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга. Він вимагав від ООН і Міжнародного комітету Червоного Хреста знайти спосіб безпечно вивезти цивільних.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець оприлюднив відео, на якому, за його словами, люди намагаються вибратися з Олешок пішки, на велосипедах і мотоциклах, попри небезпеку.

"Це наші люди. Вони ще живі. Допоможіть нам врятувати їх, поки ще є кого рятувати", - написав омбудсман.

Володимир Костян, якому 49 років, утік з Олешок цього року. Наважився після того, як дрон убив його сусіда.

"Це просто гуманітарна катастрофа. Апокаліпсис. Їсти нічого", - розповів він.

До війни Олешки були квітучим курортним містом, де жили понад 20 тисяч людей. Тепер там зруйновані багатоповерхівки й будинки, а на узбіччях стоять ряди згорілих машин. На вулицях лежать тіла, які чекають на поховання. За словами жителів, їх об'їдають голодні собаки.

Мешканці та їхні родичі звертаються до Гасаненко з проханнями допомогти з евакуацією або похороном.

"Хтось кричить і істерично плаче, хтось уже без емоцій, а хтось звинувачує нас і питає, чому ми не домовляємося з Червоним Хрестом і не допомагаємо їм", - розповіла вона.

Кремль у коментарі для NYT визнав, що в Олешках відбувається "справжня гуманітарна катастрофа", але переклав провину на Україну. Речник Кремля Дмитро Пєсков стверджує, що ЗСУ не випускають людей з міста і дронами зривають доставку їжі та питної води. Українські військові наголошують, що докладають великих зусиль, аби не бити по цивільних.

Росіяни захопили Олешки 24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення. Після звільнення Херсона в листопаді того ж року російські війська відійшли за Дніпро, замінували берег і облаштували в Олешках артилерійські та дронові позиції для ударів по Херсону. Річка стала лінією фронту. У 2023 році місто затопило після вибуху на греблі неподалік.

Цього року стало ще гірше. Дрони літають постійно, тож кожен вихід на вулицю - смертельний ризик. Хто мінував дороги з міста, встановити неможливо: це могли робити і українські сили, щоб зупинити російські війська, і російські, щоб не випустити цивільних. Люди розкопували завалені підвали в пошуках їжі. Іноді там нишпорили й російські солдати.

"Це трагедія для всіх нас. Це наші люди, українці", - сказав про голодних цивільних Микола Ставицький, один із командирів 34-ї окремої бригади морської піхоти.

Пізньої весни виїхати наважилися 60-річний Олександр і його дружина. Подружжя вийшло з трьома сумками, котом і собакою до лікарні, де чекав водій. Той попередив: тримайте напоготові білі ганчірки і будьте готові вистрибнути з машини.

"Люди, ми зовсім не відповідаємо за вашу безпеку, бо ці 24 кілометри ми будемо десь між життям і смертю", - так, за словами Олександра, їх одразу попередив водій.

Коли над машиною з'явилися ударні дрони, подружжя вистрибнуло й підняло білі хустки. Дрони зависли над ними, а вони благали зберегти їм життя. Зрештою дрони полетіли далі.

Через кілька тижнів їхні друзі загинули: машина підірвалася на міні, коли вони везли в місто продукти. На цьому доставки дорогою закінчилися. Тим, хто лишився в Олешках, довелося виживати з того, що ще мали.