Південна Корея зближується з Росією попри її військовий союз із КНДР — FT

Європейські союзники Південної Кореї починають сумніватись у надійності Сеула як партнера, оскільки той останнім часом поступово відновлює політичні та економічні контакти з Росією, попри війну проти України та військове співробітництво РФ з КНДР, пише The Financial Times.

Днями президент Південної Кореї Лі Дже Мен захоплено вітав екіпаж контейнеровоза PanStar Acro після його подорожі через Арктику та обіцяв «відповідати непохитними діями та відкрити новий шлях для Республіки Корея». Маршрут Північним морським шляхом огинає російське арктичне узбережжя, скорочує шлях до Європи через Суецький канал на 10 днів, але вимагає широкої співпраці з боку Москви.

Європейські дипломати в Сеулі вважають, що ця подорож судна стала дипломатичним та комерційним кроком Сеула до Москви, навіть попри те, що Кремль поглиблює своє партнерство з Північною Кореєю та продовжує війну проти України.

Занепокоєння підсилює інформація про те, що Південні Корея в липні та серпні поставила понад 176 000 тонн пального, переважно дизельного,  до Росії на танкерах, що підпадають під санкції Великої Британії та ЄС.

У підсумку відносини Сеула з Москвою спонукали деяких європейських дипломатів засумніватися в тому, чи залишається Південна Корея, яку вони вважали демократією-однодумцем зі спільними економічними та безпековими інтересами, надійним партнером.

«[Південна Корея] насправді не є «однодумцями». Ставка така, що війна [в Україні] не триватиме вічно, і вони хочуть одразу ж повернутися до ділових відносин із Росією, щойно вона закінчиться», – сказав один європейський дипломат із Сеула.

Видання зазначає, що занепокоєння Європи щодо ставлення Південної Кореї до Росії виникло ще до президентства Лі. Недбале дотримання Південною Кореєю експортного контролю за верстатами з числовим програмним керуванням, які можна використовувати для виробництва боєприпасів, стало особливим моментом.

І хоча в лютому 2025 року двох корейських керівників засудили за незаконний експорт верстатів з ЧПК до Росії, вони отримали умовні терміни ув'язнення на один рік, а компанію оштрафували лише на 30 тисяч доларів США.

Водночас деякі співрозмовники FT вказують, що за президентства Лі ці побоювання зросли. 

Так, у листопаді 2025 року Інститут стратегії національної безпеки, пов'язаний з Національною розвідувальною службою Кореї, провів закриту конференцію з Російською радою з міжнародних справ, метою якої, згідно з вебсайтом RIAC, був пошук можливостей для політичного діалогу та «перспектив розширення економічної співпраці». А в же у червні президент INSS Кім Сон Бе відвідав Москву для закритого стратегічного діалогу з російськими колегами.

Нещодавно Лі призначив колишнього лідера Демократичної парті Сон Йон Хіла спеціальним радником з питань мирної дипломатії. Сон, який також був посланником президента в Росії, давно виступає за тісніші зв'язки з Москвою та був нагороджений російським орденом Дружби президентом Володимиром Путіним у Кремлі у 2013 році.

Професор міжнародної політики в Університеті іноземних мов Ханкук у Сеулі Мейсон Річі вказує, що такі посадовці, як радник з національної безпеки Ві Сон Лак та оточення міністра закордонних справ Чо Хьона, схоже, втрачають вплив на Лі, тоді як такі, як Сон, «мають доступ до вух президента».

Заступник міністра закордонних справ Росії Андрєй Руденко цього місяця заявив, що Москва отримала «заяви від південнокорейської влади щодо їхніх амбіцій щодо нормалізації» відносин після закінчення війни в Україні.

Водночас у відповіді Financial Times міністерство закордонних справ Південної Кореї заявило, що «побоювання деяких кіл щодо того, що Південна Корея занадто схиляється до Росії, не відповідають фактам».

«Як відповідальний член міжнародної спільноти, уряд Південної Кореї підтримує та бере участь у глобальних зусиллях, спрямованих на припинення війни в Україні та відновлення миру», - йдеться у заяві

Водночас після суперечки щодо розкриття минулого місяця інформації про передачу двох північнокорейських військовополонених до Південної Кореї суттєво погіршились відносини Сеула та Києва.

Лі звинуватив Київ у порушенні угоди про секретність щодо передачі та вимагав вибачень, а уряд відкликав свого посла та низку дипломатів з України. 

Кім Саеме з Інституту політичних досліджень Асан застеріг від надмірного наголосу на «схилянні» Південної Кореї до Росії, стверджуючи, що адміністрація Лі «відійшла від того, що називалося «дипломатією, заснованою на цінностях», і дотримується більш прагматичного та керованого інтересами підходу».

Вона додала, що підхід Сеула до Москви відображає давнє бачення Росії як могутнього сусіда, якого вона не може дозволити собі ігнорувати чи провокувати.

«Зовнішня політика Південної Кореї історично концептуалізується в рамках «чотирьох основних держав»: Сполучених Штатів, Китаю, Японії та Росії», – сказала вона.

Водночас науковиця поставила під сумнів актуальність цієї спадщини, стверджуючи, що сучасні відносини з Москвою «повинні починатися з визнання того, що Росія допомагає зміцнювати військовий потенціал Північної Кореї, що збільшує загрозу безпеці самої Південної Кореї».

Зі свого боку Рамон Пачеко Пардо з Королівського коледжу Лондона каже, що Європа сама не має єдиної позиції щодо Росії. 

Водночас вплив Європи на політику Південної Кореї обмежений зростаючою важливістю оборонної промисловості країни, оскільки вона допомогла поповнити європейські запаси зброї після відправки їх Україні.