Як підготувати хризантеми до зими: чи потрібно обрізати квіти восени

Хризантеми цвітуть до пізньої осені, тому в зиму вони заходять виснаженими. Найчастіше кущі гинуть не від самих морозів, а від відлиг, застою талої води та відсутності снігу.

Щоб рослини успішно пережили зиму й навесні швидко рушили в ріст, фахівці радять виконати кілька обов’язкових кроків:

Чи потрібно обрізати хризантеми на зиму

Осіннє обрізання є обов’язковим етапом догляду за хризантемами, хоча серед садівників іноді виникають суперечки щодо його термінів. Видалення надземної частини необхідне з кількох практичних причин:

Залишені на зиму зів’ялі квіти й сухе листя створюють ідеальні умови для розмноження грибкових спор і переховування шкідників. Крім того, під вагою мокрого снігу або лій під час відлиг довгі стебла ламаються та розщеплюються біля самої кореневої шийки, що провокує загнивання підземної частини.

Процедуру обрізання виконують тільки після того, як кущ повністю закінчить цвітіння або після перших відчутних приморозків, які пошкоджують пелюстки. Раніше цього робити не варто, адже зелені пагони все ще беруть участь у фотосинтезі й перенаправляють поживні речовини до коренів.

Під час процедури стебла вкорочують секатором, залишаючи пеньки заввишки від 10 до 15 сантиметрів від землі. Ці залишки пагонів виконують важливу роль, вони допомагають утримувати сніговий шар безпосередньо над кущем і слугують чудовим орієнтиром розташування рослини навесні. Інструмент для обрізання обов’язково дезінфікують після обробки кожного окремого куща, щоб запобігти переносу можливих інфекцій.

Підживлення хризантем та ередзимовий полив

Підготовка хризантем до майбутніх морозів починається задовго до перших заморозків — ще наприкінці літа або на початку вересня. У цей час важливо повністю переглянути склад живлення кущів.

Основою осіннього раціону стають фосфорні та калійні добрива. Фосфор стимулює зміцнення кореневої системи, а калій відповідає за підвищення щільності тканин і накопичення цукрів у клітинах, що робить рослину стійкішою до замерзання. Водночас із другої половини літа з догляду повністю вилучають будь-які азотні сполуки. Азот провокує нарощування свіжої зеленої маси та підземних пагонів, які не встигнуть здерев’яніти до морозів, неминуче загинуть і створять осередок для розвитку гнилі.

Безпосередньо перед настанням постійних від’ємних температур обов’язково виконують вологозарядний полив. Під кожен дорослий кущ виливають щонайменше 5 літрів води. Глибоко зволожений ґрунт промерзає значно повільніше й рівномірніше, ніж сухий, створюючи надійний природний термозахист для відновлювальних бруньок, розташованих у верхньому шарі землі.

Морозостійкі хризантеми: які сорти зимують у саду

Усі сорти хризантем суттєво відрізняються за своєю здатністю протистояти мінусовим температурам. За цією ознакою їх поділяють на дві основні групи, кожна з яких вимагає власного підходу:

Зимостійкі види (корейські хризантеми або «дубки»)

Найвитривалішими вважаються дрібноквіткові корейські хризантеми, народна назва яких — «дубки» (через форму листя, що нагадує дубове). Їхні суцвіття зазвичай досягають у діаметрі від 2 до 8 сантиметрів, а самі рослини легко витримують зниження температури у відкритому ґрунті. Серед найпопулярніших морозостійких сортів виділяють:

• Rubra — яскравий сорт із насиченими червоно-рожевими квітами, висотою близько 50–60 см.

• Bella Gold — компактний кущ висотою 35–45 см із золотисто-помаранчевими суцвіттями.

• Solar — світло-жовта хризантема з тривалим періодом цвітіння.

• Carmen та Monaco — насичені темно-червоні та бордові сорти з високою витривалістю до негоди.

Завдяки дрібному розміру квіток ці сорти накопичують менше вологи під час осінніх дощів, швидше просихають і легше переносять перші заморозки. Для їхньої успішної зимовки достатньо стандартного обрізання, підгортання ґрунтом та легкого мульчування сухим листям чи лапником.

Ніжні сорти, що потребують викопування

Натомість кулясті хризантеми (мультифлора), великоквіткові гібриди, карликові форми та ніжні європейські сорти не пристосовані до промерзання ґрунту. Восени їх обов’язково викопують із грудкою землі, пересаджують у технічні контейнери чи ящики й переносять у прохолодне, добре вентильоване приміщення. Ідеальним місцем для зберігання є підвал чи погріб із стабільною температурою в межах від 2 до 6 градусів тепла, де земляну грудку в ємностях лише зрідка злегка зволожують.

Захист кореневої шийки та спорудження укриття

Одразу після обрізання поверхню навколо кожного куща, який залишається у відкритому ґрунті, підгортають сухим пухким ґрунтом, визрілим перегноєм або нейтральним торфом на висоту близько 10 сантиметрів. Це запобігає оголенню та промерзанню найвразливішого місця хризантеми — її кореневої шийки.

У регіонах із суворим кліматом або загрозою безсніжних морозів для кущів створюють додаткові захисні конструкції. Поверх нагорнутого ґрунту та лапника встановлюють дерев’яні ящики або низькі дуги, на які натягують дихаючий покривний матеріал — щільне агроволокно чи спанбонд. Така конструкція забезпечує надійний повітряний прошарок і згладжує різкі температурні стрибки.

При цьому категорично забороняється використовувати для укриття хризантем поліетиленову плівку, руберойд чи інші щільні синтетичні матеріали, що не пропускають повітря. Під час перших осінніх чи зимових відлиг під плівкою миттєво утворюється конденсат і виникає парниковий ефект. Відсутність вентиляції призводить до випрівання бруньок і розвитку гнилі, через що рослини гинуть значно швидше, ніж від впливу низької температури.