Нова арктична стратегія ЄС: як РФ, глушіння GPS і гібридна загроза змінили геополітичне мислення

Нещодавно ЄС представив свою останню арктичну стратегію. Це п'ята подібна стратегія блоку з 2008 року та перша, опублікована з 2021 року, за кілька місяців до того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

Цей конфлікт порушив управління Арктикою. Роботу Арктичної ради, до складу якої входить Росія як одна з восьми держав-членів, було призупинено невдовзі після вторгнення. Рада є основним форумом для співпраці в регіоні.

З 2022 року російська загроза безпеці в Арктиці також зросла. Росія вживає гібридних заходів у регіоні, починаючи від дезінформаційних операцій та глушіння GPS і закінчуючи атаками на трубопроводи та підводні кабелі.

Нова стратегія ЄС має чотири пріоритети: зміцнення миру, безпеки та стійкості в Арктиці, боротьба зі зміною клімату, забезпечення економічного розвитку та регіонального та соціального розвитку арктичних громад.

Ці пріоритети загалом відповідають попередній стратегії 2021 року, в якій геополітичні питання вже були більш присутніми, ніж у попередні роки. Але є кілька суттєвих змін.

Більше безпеки та менше дій щодо клімату

Підрахунок слів показує глибокий вплив погіршення контексту співпраці на позицію ЄС щодо регіону. В останньому оновленні слово "безпека" згадується 52 рази порівняно з 23 разами у 2021 році. Для порівняння, "зміна клімату" з’являється у новій стратегії лише 14 разів порівняно з 30 разами раніше.

Цей зсув у бік безпеки є загальною тенденцією в Арктиці з 2022 року. Прикладом цього є створення щорічної Арктичної конференції з безпеки у 2024 році, на якій обговорюються тенденції безпеки в регіоні. Безпекові питання також посідають чільне місце в нещодавно опублікованих національних арктичних стратегіях, зокрема Франції, Італії, Німеччини та Швеції.

Зміна клімату не повністю відсутня в останній арктичній стратегії ЄС, і блок підтвердив своє зобов'язання боротися з нею в документі. Але якщо раніше зміна клімату була наріжним каменем участі ЄС в Арктиці, то тепер вона представлена ​​крізь призму безпеки. Зміна клімату визначається як "посилення ризиків безпеки" та "визначальна загроза", від якої необхідно "захистити" мешканців Арктики.

Безпека формує всі чотири пріоритети нової стратегії. Арктичним громадам також приділяється набагато більше уваги, ніж у попередніх документах.

Хоча включення корінного населення також є більш помітним, змішування понять між корінним та місцевим населенням раніше критикувалося Саамською радою. Це змішування підриває конкретні права та особливі інтереси корінних груп, таких як саами.

"Північний район"

Ще однією ключовою зміною в новій арктичній стратегії ЄС є запровадження концепції "північного сусідства". Назва натякає на схожість з Європейською політикою сусідства ЄС, яку було запущено у 2004 році для сприяння тіснішим зв'язкам зі своїми східними та південними сусідами. Але неясно, яку саме форму матиме північне сусідство.

Північне сусідство не представлене як нова багатостороння інституція. Натомість його було запропоновано як політичну основу, що сприяє проектам співпраці та інтеграції між ЄС та "однодумними" партнерами, такими як Гренландія, Норвегія, Ісландія, Канада та Велика Британія.

Вилучивши Росію, ця нова політична структура сигналізує про зміну розуміння ЄС Арктики. Рання участь ЄС у регіоні була зумовлена ​​бажанням поширити європейську інтеграцію на схід і північ у 2000-х роках. Арктика також була територією, де співпраця з Росією була можливою, незважаючи на розбіжності в інших питаннях.

Концепція північного сусідства свідчить про географічне зміщення акценту в бік Гренландії, заходу та північної Атлантики загалом. Однак, хоча США все ще входять до числа потенційних членів північного сусідства, це пов'язано з певними умовами.

Згідно з новою стратегією, партнерство зі США має бути "передбачуваним" та базуватися на "спільних інтересах і цінностях". Це нагадує формулювання, яке переважало щодо Росії у попередніх політиках.

Якою силою є ЄС

Мабуть, найбільша зміна в новій стратегії полягає в твердженні в документі, що багатостороння співпраця "більше не може бути єдиною основою арктичного підходу ЄС".

Це означає дві речі. По-перше, що багатосторонність більше не є основною формою співпраці в Арктиці. А по-друге, що геополітична позиція ЄС загалом змінюється від того, щоб бути поборником і втіленням багатосторонності, до іншої форми влади.

Це також видно з акценту, який нова стратегія робить на матеріальних можливостях та інфраструктурі ЄС як умовах безпеки. Вона включає згадку, серед іншого, про розвиток європейського потенціалу в будівництві криголамних суден.

Нова арктична стратегія ЄС сигналізує про значні зміни в європейському геополітичному мисленні. Зміна клімату та багатосторонність були затьмарені проблемами безпеки через розколотий арктичний геополітичний ландшафт.

Однак, зрештою, зміна клімату та соціальні проблеми залишатимуться ключовими пріоритетами мешканців Арктики, і ЄС не повинен випускати це з поля зору.

Оригінал опубліковано на The Conversation