Новий Цивільний кодекс може створити правову невизначеність на роки. Заява громадських організацій та медіа

Заява громадських організацій та медіа

Ми, представники громадських організацій та медіа, закликаємо Верховну Раду України не ухвалювати проєкт нового Цивільного кодексу (№15150), одним з ініціаторів якого є Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

Ми підтримуємо необхідність модернізації цивільного законодавства та його наближення до європейських стандартів. Однак фундаментальна правова реформа не може відбуватися поспіхом, без належного суспільного обговорення та оцінки її наслідків для прав людини, судової системи, держави й громад.

Проєкт №15150 уже виявив проблеми, які неможливо звести до недоліків окремих юридичних формулювань.

Громадські та експертні організації застерігають щодо ризиків для свободи слова, права на приватність, прав жінок, дітей та ЛГБТІК+ людей, а також захисту як державної та комунальної власності, так і приватної власності. Низка положень може створити додаткові можливості для зловживання правом та ускладнення повернення незаконно відчуженого майна та значно збільшити кількість рейдерських схем із захоплення державної та приватної власності громадян України.

Ще в червні 2026 року медійні та правозахисні організаціїпопереджали про загрози свободі слова. Серед них — можливість судових заборон публікацій, надмірне розширення права на відповідь, ризики застосування “права на забуття” для приховування інформації суспільного інтересу та посилення юридичного тиску на журналістів. Ці положення несуть ризик обмеження журналістських розслідувань і приховування суспільно важливої інформації. На необхідність додаткових гарантій свободи вираження звернули увагу і європейські експерти.

Окреме занепокоєння викликає дев'ята книга проєкту, положення якої, за оцінками експертів та представників громадського сектору, можуть послабити механізми захисту публічної власності, зокрема земель, лісів, узбереж, природоохоронних територій та об'єктів культурної спадщини, що є свідченням не бажання приєднатись до ЄС, адже є грубим порушенням ЄС законодавства та стане важливою перепоною для належного виконання вимог по главі 27.

Масштаб суспільного несприйняття проєкту засвідчила й петиція до Президента України з вимогою не допустити його ухвалення, яка менш ніж за добу набрала необхідні 25 тисяч підписів. Загалом її підтримали понад 29 тисяч громадян.

Однак проблема полягає не лише в змісті окремих статей, а також у способі, в який парламент пропонує змінити фундамент українського приватного права.

Чинний Цивільний кодекс застосовується понад 22 роки. За цей час суди сформували значний масив практики, на який спираються громадяни, бізнес, адвокати та державні органи. Ця практика забезпечує передбачуваність правовідносин і допомагає людям розуміти, як закон захищає їхні права.

Верховний Суд наголошував, що однією з основних засад цивільного права є стабільність цивільного обороту. Чинний кодекс уже довів свою здатність до розвитку: завдяки судовій практиці в ньому працюють принципи добросовісності, заборони суперечливої поведінки, тлумачення договору на користь його дійсності. Натомість ініціатори рекодифікації не довели, чому мети оновлення не можна досягти змінами до чинного кодексу, а потрібна його повна заміна — ще й в умовах воєнного стану.

Академічна спільнота фахівців довкільного права теж неодноразово висловлювала свою позицію щодо ризиків проекту Цивільного кодексу у частині невідповідності його загальноприйнятим положенням міжнародного, національного та законодавства ЄС в частині охорони довкілля (використання води, біоресурсів, дотримання екологічної безпеки). Про це свідчать числення правові висновки, наукові круглі столи, фахові дискусії тощо.

Повна заміна кодексу та істотна зміна структури правового регулювання можуть поставити під сумнів застосовність частини усталених правових висновків, спричинити нові суперечності в судовій практиці та збільшити тривалість розгляду спорів.

На цих ризиках наголошують і у Верховному Суді. Там застерігають, що формування сталої практики застосування спірних нововведень може потребувати багатьох років.

Для громадян це означає ризик триваліших судових процесів, додаткових витрат і менш передбачуваних рішень. Для бізнесу — зростання правової невизначеності. Для держави — ризик перевантаження судової системи та послаблення довіри до правосуддя.

Модернізація законодавства не повинна досягатися ціною втрати правової визначеності.

Особливо небезпечно створювати такі ризики в умовах повномасштабної війни, коли українське суспільство, економіка та судова система вже зазнають надзвичайного навантаження.

Водночас ми переконані, що чинне цивільне законодавство частково потребує змін. Зокрема, необхідно переглянути положення Закону №4292-IX, відомого як «закон Ігоря Мазепи», щодо захисту прав добросовісного набувача, які викликали серйозні застереження через ризики ускладнення повернення незаконно відчуженої публічної власності.

Однак необхідні зміни можуть і повинні вноситися послідовно — шляхом підготовки окремих законопроєктів або взаємоузгоджених блоків змін до чинного Цивільного кодексу, із залученням суддів, правників, науковців, громадських організацій та інших зацікавлених сторін.

Ми закликаємо Верховну Раду України:

1. Не допустити ухвалення проєкту Цивільного кодексу №15150 у другому читанні та в цілому й припинити його подальше просування в запропонованому форматі.

2. Провести повноцінну незалежну правову експертизу необхідних змін, зокрема їхнього впливу на основоположні права людини, судову практику, правову визначеність і зобов'язання України в межах європейської інтеграції.

3. Розпочати відкритий, поетапний процес модернізації цивільного законодавства із збереженням правової наступності, належними перехідними положеннями та широким залученням експертної й громадської спільнот.

Україні потрібне сучасне європейське цивільне право. Але сучасність законодавства вимірюється не кількістю нових статей і не масштабом переписаного кодексу. Вона вимірюється тим, наскільки закон захищає права людей, забезпечує справедливість і робить правові відносини передбачуваними.

Громадська ініціатива “Голка”

Інститут Масової Інформації

Детектор медіа

“Дзеркало тижня”

Центр прав людини ZMINA

Медійна ініціатива за права людини

Інститут демократії імені Пилипа Орлика

ГО “ПроМедіа”

ГО “Український інститут медіа та комунікації”

Наталія Соколенко, журналістка

ВГО “Гей-альянс Україна”

МБО “Екологія - Право - Людина” (ЕПЛ)