СВАМ для України: чому Єврокомісії доцільно переглянути свою оцінку впливу

Втрати ВВП у 2026-му вже перевищують прогнозований ефект для 2031 року, тоді як вуглецеве навантаження лише посилюватиметься. Європейській комісії варто переглянути оцінку впливу механізму транскордонного вуглецевого коригування (СВАМ) на українську економіку, оскільки початковий прогноз, за яким у 2031-му втрати становитимуть лише 0,01% ВВП, уже не відповідає фактичним умовам, пише GMK Center.

У першому півріччі 2026 року скорочення експорту металургійної продукції до ЄС за всіма кодами, охопленими СВАМ, сягнуло €149 млн порівняно з першим півріччям 2025 р. З урахуванням впливу на ланцюги постачання це означатиме втрату близько 0,3% ВВП — у тридцять разів більше, ніж прогнозований ефект для 2031-го, коли ефект від СВАМ посилиться.

Фінансове навантаження від СВАМ на підприємства зростатиме щороку. Для плоского прокату середній платіж на тонну може збільшитися з €78 у 2026 році до €198 у 2030-му, а для довгого прокату — з €61 до €173. Суми, що йтимуть як СВАМ-платежі, це кошти, яких бракуватиме на відновлення пошкоджених виробництв, підвищення енергоефективності та виконання проєктів декарбонізації.

Для української металургії цей ризик накладається на наслідки російської агресії. Так, у січні–вересні 2026 р. Росія здійснила 2147 атак на енергетичні об’єкти України, що погіршує умови енергопостачання промисловості та населення. Станом на вересень 2026 р. було пошкоджено понад 500 локомотивів «Укрзалізниці» і 1700 вантажних вагонів, що ускладнює вивезення продукції до споживачів. У липні 2026-го Росія здійснила 67 атак на портову інфраструктуру, 35 атак на судна в портах, 22 атаки на судна в морському коридорі. Загалом за січень–серпень 2026 р. РФ вчинила 198 атак на портову інфраструктуру, 95 атак на судна в портах, 69 атак на судна в морському коридорі. Через неприйнятні безпекові та комерційні ризики морське судноплавство з портів Великої Одеси фактично заблоковано.

Протягом серпня–вересня 2026-го Росія спрямувала по українських металургійних підприємствах понад 30 балістичних ракет, через що підприємства призупинили свою роботу. За поточних обставин рішення про перезапуск або відбудову зруйнованих потужностей стає дедалі складнішим: інвестувати у відновлення не має сенсу, якщо експорт до ЄС у найближчі роки закриється. Названі чинники не були повною мірою закладені в попередні макроекономічні оцінки.

Логіка СВАМ полягає в тому, щоби спонукати виробників за межами ЄС до декарбонізації, а не позбавляти їх спроможності здійснити такі інвестиції. Але для України механізм у нинішньому вигляді загрожує дати протилежний результат: він скорочує грошовий потік, з якого могли б фінансуватися «зелені» проєкти, тоді як альтернативних інструментів фінансування інвестицій немає. Українські підприємства не можуть залучати кошти на міжнародних фінансових ринках через військові ризики.

Єврокомісії варто провести новий розрахунок впливу СВАМ на український ВВП, врахувавши воєнні руйнування, зупинки виробництва, проблеми логістики й енергетики в Україні. Такий перегляд надалі може стати підставою для перехідних рішень, які збережуть виробничу базу, експорт і здатність української промисловості інвестувати у власний розвиток і декарбонізацію.