Європа готується не до тієї війни — The Economist

Країни НАТО вкладають мільярди в армії на випадок великого вторгнення, а Росія вже тисне на них підпалами, дронами й кібератаками. Показовий приклад цього літа — невдала атака дронів на український літак в аеропорту Лейпцига, яку, за даними американської розвідки, особисто санкціонував Владімір Путін. Загалом дослідники налічили понад 180 таких інцидентів з 2022 року, повідомляє The Economist.

Теоретично жодна частина континенту на захід від України не перебуває у стані війни з Росією. Проте світ уже не той, що був: місяць за місяцем найняті Кремлем виконавці атакують європейські аеропорти дронами, саботують залізничні колії, підпалюють торговельні центри, погрожують керівникам оборонних компаній, зламують комп'ютерні системи й поширюють у соцмережах дезінформацію, яка підриває моральний дух. Це не звичайна війна, але й не її відсутність. Це стан «фіктивного миру».

Росія постійно тримає Європу в нестійкій рівновазі: демонструє надто багато войовничості, щоб її ігнорувати, але замало, щоб спровокувати прямий удар у відповідь. Війна й мир, які раніше виключали одне одного, нині в Європі існують одночасно.

Це ставить дилему: наскільки Європі турбуватися про загрозу майбутніх вторгнень, а наскільки — про нинішню агресію. Європейські країни готуються до класичної війни з Росією, з артилерією, переміщенням військ, ракетами й безпілотниками. Водночас вони вже втягнуті в інший конфлікт, у якому Росія застосовує саботаж і пропаганду. Небезпека в тому, що Європа зациклиться на важкій війні, яку Росія може розпочати завтра і до якої генерали готувалися всю кар'єру, а складнішу війну, що вже триває на повну силу, ігноруватиме.

Нині увага Європи зосереджена на загрозі танків, які можуть перетнути кордони. Спецслужби різних країн вважають, що Росія може спробувати вторгнутися на територію НАТО до 2030 року, тому країни замовляють техніку, навчають солдатів і розміщують батальйони. Оборонні бюджети різко зросли, і тривають гострі суперечки, як витратити нові мільярди: далі купувати американську зброю чи платити більше за розробку власної, і чи не застаріли танки. Проте деякі вкладення допомогли б відбивати і звичайні, і нетрадиційні загрози. Приклад — безпілотники: вони стали основною зброєю і у війні в Україні, і в обмежених атаках Росії на інші частини Європи. Вміння з ними боротися окупиться і на майбутніх полях битв, і нині, коли вторгнення дронів стали звичним явищем.

До війни в Україні більшість країн НАТО не досягали цільового показника витрат на оборону в 2% ВВП. Тепер вони здебільшого рухаються до переглянутого показника в 3,5%.

Тим часом Кремль уже веде проти Європи своєрідну війну. Як інакше назвати постійний потік саботажу й провокацій? Дослідники Міжнародного центру протидії тероризму задокументували понад 180 пов'язаних із Росією інцидентів з 2022 року. Частина з них — удосконалений вандалізм, який чинять дрібні злочинці, найняті через інтернет за кілька сотень євро. Інші настільки безрозсудні, що людські жертви рано чи пізно здаються неминучими: у 2024 році запалювальні пристрої в посилках, які проходили через європейські логістичні центри, загрожували збити вантажні літаки. У серпні в німецькому аеропорту Лейпцига знайшли дрон, начинений вибухівкою.

Європейці не ігнорують потреби боротися з війною «сірої зони». Разом із зобов'язанням до 2035 року витрачати на оборону 3,5% ВВП країни НАТО пообіцяли вкладати ще 1,5% у ширші потреби безпеки, зокрема в захист критичної інфраструктури й стійкість цивільного населення. Але ця мета розпливчаста й здебільшого охоплює наявні витрати. Та й гроші — не єдина перешкода.

Територіальна оборона коштує дорого, але для військових це знайома справа, хоч нині й вона стала розмитішою, бо дрони стерли межі між звичайними й нетрадиційними бойовими діями. Захищати Європу від саботажу, тобто і запобігати атакам, і зменшувати їхні наслідки, складніше. Часто для цього потрібна спільна робота поліції, місцевої влади й приватних компаній. Країни Північної Європи вже давно серйозно ставляться до цього завдання, у Німеччині тема нині стала предметом суспільної дискусії, а іншим країнам варто надолужити згаяне.

Це не означає, що витрати на безпеку, тобто на протидію агресії низької інтенсивності, мають іти на шкоду територіальній обороні. Навпаки: саме тому, що військове стримування НАТО настільки переконливе, Росія вдається до нетрадиційних методів війни. Європі потрібно краще запобігати таким атакам і зменшувати збитки, коли вони все ж трапляються.

Але як протистояти Росії, яка часто заперечує причетність до нападів, не допускаючи небезпечної ескалації? Є простий спосіб показати Кремлю, що його кампанія залякування приречена на провал. Більшість російських провокацій зрештою націлена на підрив європейської підтримки України. У листопаді європейські лідери мають погодити новий пакет допомоги, щоб Україна лишалася платоспроможною. Щедра пропозиція стала б сильним сигналом: російський саботаж не змусить Європу вагатися. Нинішній мир, яким би фальшивим він не був, можна зберегти лише за непохитної рішучості.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц на з'їзді Християнсько-соціального союзу 24 жовтня звинуватив Росію в намаганні щодня дестабілізувати Німеччину.

Країни, найближчі до Росії, готують суспільства до можливого нападу. Польща, Фінляндія, Швеція й країни Балтії відновлюють і будують мережу укриттів: у Польщі їх нині налічується 86 тис., і вони можуть прийняти майже 25 млн людей.

Естонія, зі свого боку, планує збудувати на кордоні з Росією близько 150 бункерів у межах Балтійського оборонного поясу.

Про те, чому Європі важко побачити в окремих диверсіях, кібератаках і дронах єдину війну Росії та як її зупинити, у статті «Росія вже воює з Європою без оголошення війни. Як зупинити її гібридну стратегію» пише завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Іжак.