Медіа «Свої.city» дослідило, як релокація бізнесів і держустанов змінює малі громади

Онлайн-медіа про схід України «Свої.city» пів року досліджувало, як в умовах війни релокація бізнесів і державних установ змінює малі громади. У межах проєкту журналісти дослідили шість кейсів на Київщині, Львівщині, Волині та Хмельниччині — від малого ресторанного бізнесу й ферми до великого промислового підприємства та державної лікарні. Про це повідомила комунікаційна команда медіа.

Ціллю видання було дослідження того, як бізнес зі сходу України та прифронтових областей адаптується до нових місць.

«У фокусі були не тільки історії переїзду, а й те, що відбувається після нього: як знайти нове приміщення та працівників, чи варто перевозити все обладнання, як змінюються бізнес-моделі, які труднощі виникають у відносинах із місцевими громадами та що отримують міста й села, які приймають людей і установи», — розповіла редакторка Ольга Яцина.

Авторка серії відео Альона Савіна говорить, що під час роботи спостерігала за тим, як поява підприємства змінює нове місто чи село.

«Релокація — це не історія про те, як перевезти бізнес із точки А в точку Б. Це історія про те, як люди вчаться жити й працювати разом на новому місці. Недостатньо просто знайти підприємцю приміщення. Важливо, щоб люди, які втратили дім і залишили позаду ціле життя, змогли стати частиною нової громади й не почувалися там чужими», — зазначила журналістка.

За словами бізнес-консультанта, експерта KSE Graduate Business School Олега Зубченока, під час першої хвилі релокації підприємці зі сходу часто їхали до найближчих великих міст або туди, де були родичі та знайомі, а зараз триває друга хвиля.

«Тому нову локацію варто обирати, виходячи з того, хто ваш клієнт, яка потрібна інфраструктура, логістика і чи є там фахівці. Для виробничого бізнесу саме люди часто стають найбільшим викликом: обладнання можна перевезти або докупити, а команду з потрібними компетенціями — не завжди», — сказав експерт. 

У Бучі Ірина та Олексій Гончарові відкрили у Бучі смарт-ресторан «Завертай» після втрати пекарні на Луганщині. Підприємці змінили концепцію під потреби нового міста. Запуск закладу коштував близько 70 тисяч доларів, приблизно 30% із яких були власними коштами, а решта — гранти і міжнародна підтримка.

Фермер Сергій Свириденко вивіз із Донеччини на Волинь 150 кіз, мінітрактор та частину обладнання, однак після переїзду з’ясував, що стару модель господарства неможливо зберегти. Через нестачу працівників Сергій відмовився від козівництва й почав займатися вирощуванням свиней та м’ясною переробкою.

Родина Бубнових з Маріуполя до повномасштабної війни виготовляла овочеві салати, квашену й мариновану продукцію, овочі для супермаркетів, а з 2021 року — заморожені крем-супи. Після початку боїв «Азовська кухня» Бубнових і склади були знищені.

У Славутичі в них з’явилася «Нова кухня» — виробництво готових страв у реторт-пакетах, які не потребують холодильного зберігання. За одну зміну підприємство може виготовляти близько 3 тисяч порцій, у команді працюють 15 людей. Частину сировини закуповують у місцевих виробників, а сама Марія Бубнова долучилася до громадської ради при виконавчому комітеті та ради підприємців при міському голові.

Підприємство SEM Ecopaсk з виробництва екологічного пакування переїхало з Дніпропетровщини на Львівщину. Зараз у компанії працюють понад 400 людей. Після переїзду підприємство збільшило обсяги, модернізувало виробництво та змогло налагодити співпрацю з європейським ринком.

Журналісти також поспілкувалися з власником «Керамічних мас Донбасу» Віктором Левітом. Завод Zeus Ceramica у Слов’янську був повністю зруйнований, а «Керамічні маси Донбасу» — більш ніж наполовину. У 2022 році цех облаштували на Київщині, однак потужності релокованого підприємства оцінюють лише в 10% від колишнього виробництва.

Також видання розповіло про Мирноградську центральну лікарню, яка вивезла з Донеччини найцінніше медичне обладнання та частину колективу.  Новим місцем роботи стали приміщення колишньої районної лікарні в Оринині на Хмельниччині, які кілька років не використовувалися.

На ремонт головного корпусу витратили понад 20 млн грн. До відновлення долучилися благодійники, місцевий бізнес, аграрії, Мирноградська військова адміністрація, сама лікарня та жителі громади.

«Тут багато років працювала досить хороша лікарня. І ось сюди знову повернулася медицина. Відновили будівлю, зробили гарний ремонт, створили прекрасні умови, яких не в кожній лікарні навколо знайдеш.

Місцеві люди, які раніше певний час працювали в тій лікарні санітарками, медичними сестрами, молодшим медичним або обслуговувальним персоналом, теж повернулися сюди, знайшли тут роботу», — поділився очільник Староушицької ОТГ Анатолій Тимчук.

• Безпека, участь і прозорість як основа розвитку: в Україні презентували Індекс успішності громад
• Як українські громади втілюють безбар’єрні рішення

Фото: «Свої.City»