Радіодиктант-2026: 11 найскладніших слів та орфограм, у яких помилялися навіть учителі

Цьогорічний Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, автором якого став військовий і письменник Артур Дронь, викликав чимало орфографічних суперечок. Філологи виокремили найскладніші слова та фрази, які спричинили найбільше труднощів.

Військова термінологія: разом чи окремо

У тексті традиційно була присутня лексика, актуалізована війною. Цього року складними для учасників виявилися іменники «блокпости» та «держкордони». Згідно з нормами правопису, обидва слова пишуться разом. Вони продовжили лінію минулих років, коли в диктантах траплялися слова «РЕБи», «донатити» чи звороти про «посічену посадку». До цього ж тематичного блоку належить і слово «бліндажі», хоч у його написанні помилялися рідше.

Складні випадки з м’яким знаком, префіксами та прислівниками

Особливу увагу привернуло слово «різьбяр», яке позначає майстра з вирізьблювання з дерева, каменю чи льоду. Тут важливо пам’ятати про дві деталі одночасно, м’який знак у слові пишеться, а от апостроф перед я — ні.

Прислівник «впівсили», який означає дію не в повну силу, пишеться разом як єдине слово. Так само разом пишеться слово «гіперсильно» — за правилами правопису 2019 року всі іншомовні префікси, такі як гіпер-, супер-, архі- чи ультра-, пишуться з наступною частиною разом.

У складного іменника «слововживання» сполучний голосний «о» збігається із закінченням першої основи «слово», тому воно також пишеться в одне слово.

Пастки фонетики та правильне вживання дефіса

Слова «розслонити» та «розстібнути» стали пасткою для багатьох через розбіжність між вимовою та письмом. Під час усного мовлення в них можна почути звук «с», проте на письмі завжди зберігається буква «з», оскільки вона є частиною префікса «роз-».

У разі вживання повторюваних прислівників та слів, таких як «довго-довго» або «хоч-не-хоч», правопис вимагає використовувати дефісне написання.

Головна інтрига диктанту: як правильно писати слово «зсушний»

Найгарячіші суперечки точилися навколо народного прикметника, утвореного від абревіатури ЗСУ. Учасники диктанту вагалися щодо його правильного запису: з великих чи малих літер, разом, через дефіс або взагалі як чується при вимові — «ЗСУшний», «ЗСУ-шний», «зсушний» чи «зесеушний».

Причину таких розбіжностей пояснила мовознавиця та філологиня Оксана Журавська: цього похідного слова поки немає в офіційних словниках української мови.

З одного боку, чинний правопис рекомендує писати подібні утворення малими літерами й разом, за аналогією до слів «оонівський» чи «натовець». З іншого боку, ЗСУ є буквеною абревіатурою, яку вголос вимовляють як «зе-се-у», тому на письмі нерідко намагаються передати саме її звуковий варіант. В оприлюдненій офіційній нормативній версії тексту закріпили єдиний правильний варіант — слово пишеться з малої літери та разом: «зсушний».