"Смертельно придатний": педіатр, мобілізований в "штурмовики", помер на останній стадії онко

Днями у Златополі на Харківщині назавжди попрощалися з 57-річним лікарем-педіатром Ігорем Ревекою. Офіційно - солдатом, стрільцем-помічником гранатометника 1-го піхотного відділення 3-го піхотного взводу 2-ї піхотної роти піхотного батальйону військової частини А4848, більш відомої, як "Вовки да Вінчі". Та на великій війні Ігор Ревека не був жодного дня – він помер у навчальному таборі від хвороби, яка виключала можливість мобілізації. У цій важкій історії, яка набула широкого розголосу, залишається багато "білих плям", журналістка Коротко про спробувала розібратися в тому, що відомо.

Лейтенант запасу, він же - солдат

Першою про смерть Ігоря Ревеки повідомила його падчерка в Threads: "Сьогодні я дізналася, що помер мій вітчим. Він був одним із найкращих лікарів-педіатрів Харкова. Він врятував багато людей під час COVID-19. Через два тижні після того, як його забрало ТЦК, нам повідомили про його смерть". Нижче було викладене офіційне повідомлення.

Пост викликав хвилю емоцій як через передчасну смерть талановитого медика, так і через неспівпадіння професії, якій він присвятив своє життя, з військовою посадою. Дехто навіть "викрив фейк", впізнавши на фото французького актора Артура Мазе, проте цю версію одразу гнівно заперечили. Дуже багато людей пам’ятали Ігоря і на ім’я, і в лице, бо були йому дуже вдячними.

"Мої щирі співчуття! Влітку 20-го я приїжджала до бабусь з донечкою на канікули в Ха (Харків. - Ред.), вона захворіла в перші ж дні дуже сильно. Він був єдиний добросовісний лікар, якого ми зустріли за декілька днів мотанини по лікарнях за чималі гроші… А він просто приїхав до нас додому, сказав, що все з дитиною ок, ще й мене заспокоював як тривожну мамашу. Побачила фото і згадала одразу ж. Боляче, що йдуть такі люди…" - написала одна з таких мам.

Коментаторів непокоїли два моменти: чому лікар, який мав би отримати бронь, опинився у військові частині і чому як випускник військової кафедри зі званням лейтенанту запасу числився солдатом та був приставлений до гранатомета.

Невідомо, що з бронюванням

22 жовтня смерть Ігоря Ревеки офіційно підтвердила Златопільська міська рада. Це містечко, яке до перейменування носило назву Первомайський, було малою батьківщиною майбутнього лікаря. Звідси він виїхав, щоб продовжити освіту у Красноградському медучилищі та Харківському медуніверситеті. Потім на посаді фельдшера надводних кораблів відслужив строкову службу у Військово-Морських Силах.

Останнє місце роботи Ігоря Ревеки не розголошується. Відомо, що в цивільному житті він працював лікарем швидкої допомоги та лікарем-педіатром у Харкові. Згідно із постановою Кабінету міністрів від 14 січня 2025 року, всі медичні працівники військовозобов’язаного віку, які працюють у закладах охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, підлягають 100-відсотковому бронюванню. Виняток становить тільки адресне розбронювання - за запитом Міноборони на конкретну спеціальність. Про те, що педіатр із Харкова підпадав під такий запит, також ніде не говориться.

В офіційному повідомленні 1-го окремого штурмового полку, названого "Вовки да Вінчі" на честь засновника підрозділу Дмитра Коцюбайла, йдеться, що "Ігор Євгенійович був мобілізований 25.09.2026. З 27.09.2026 по 02.10.2026 перебував у пункті постійної дислокації військової частини. 03.10.2026 військовослужбовець вибув на полігон для проходження базової загальновійськової підготовки (БЗВП)".

Також дається пояснення, що під час БЗВП особовий склад зараховують як солдатів-стрільців, гранатометників, помічників гранатометників. Після закінчення навчання розподіл військовослужбовців відбувається згідно з їхніми навичками та цивільним фахом. Ревека попередньо був розподілений до медичної роти полку.

- Не треба плутати звання і військову посаду. Новобранці, які давно закінчили військову кафедру, можуть зараховуватися стрільцями, бо вони заново мають вчитися стріляти, опановувати інші військові навички, - каже адвокат Дар’я Тарасенко. - Після закінчення БЗВП вони йдуть служити на офіцерські посади відповідно до своїх військово-облікових документів.

Командир 108-го окремого штурмового батальйону "Вовки Да Вінчі" Сергій Філімонов також прокоментував мобілізацію Ігоря Ревеки.

"У мене виникає цілком логічне запитання: а в якому стані медична служба цього полку, якщо кваліфікованого лікаря залучають до штурмових дій? Чи настільки добре там усе з медичним забезпеченням, що можна дозволити собі втрачати таких фахівців?

Дуже хотілося б, щоб вище командування звертало увагу на подібні випадки та давало їм належну оцінку", - йдеться в його дописі.

Яка може бути причина

На військовому полігоні, знову ж за інформацією з офіційних джерел, педіатр перебував… два дні. 5 жовтня його госпіталізували до 4-ї міської лікарні у Дніпрі, 16 жовтня лікаря не стало. Причиною смерті називають злоякісне новоутворення сігмовидної кишки. У громадськості виникає закономірне питання: як людина з останньою стадією онкохвороби могла пройти ВЛК і бути визнана придатною та ще й до служби у штурмових військах?! Навіть якщо хвороба протікала з малопомітними симптомами, її ознаки мали виявити під час обстеження. Елементарний аналіз крові вказує на відхилення.

"Щоб вмерти від пухлини кишки, треба, щоб сталася гостра кишкова непрохідність, при якій не було надано вчасно медичної допомоги, вчасно прооперована кишкова непрохідність не є причиною смерті! Хіба що його тримали до тих пір, поки не розвинувся дифузний каловий перитоніт, кому ви ото розказуєте, що пухлина причина смерті??? Причина смерті - ненадання медичної допомоги!" - написала користувачка фейсбука Лаврика Чельтер, яка працює в сфері охорони здоров’я.

У Сухопутних військах заявили, що ініційовано перевірку всіх обставин мобілізації, проходження військово-лікарської комісії, проходження підготовки та обставин смерті Ігоря Ревеки. Медіа та громадськість просять не робити передчасних висновків до того, як будуть зʼясовані всі обставини. Однак насторожує той момент, що у військовій частині вже заявили, що лікар "помер унаслідок хвороби, не пов'язаною з проходженням військової служби". Хоча правозахисники називають це спірним.

- Якщо людину на ВЛК визнали здоровою, значить, що до мобілізації хвороби вона не мала. Отже, захворювання виникло, загострилося і розвинулося саме під час перебування в лавах ЗСУ і у зв’язку з перебуванням. Як би абсурдно це не звучало, але з юридичної точки зору все виглядає саме так, - вважає адвокат Віктор Наумчук. - Вся відповідальність лежить на лікарях ВЛК і тих, хто дозволяє проводити формальну комісію.

В тему

"Технічна пауза" стала фатальною для анестезіолога

З цією історією перегукується ще одна трагедія, що сталася цього року. 5 серпня у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону помер 43-річний дитячий анестезіолог з Рівненщини Дмитро Сисонюк. Базову військову підготовку він проходив у навчальному центрі Української військово-медичної академії. 1 серпня за нез’ясованих обставин випав з вікна вбиральні на п’ятому поверсі. За цим фактом порушена кримінальна справа за статтею про умисне вбивство, але з поміткою "нещасний випадок".

Про Дмитра Сисонюка відомо, що він закінчив Буковинську державну медичну академію, майже 20 років працював у відділенні інтенсивної терапії новонароджених Рівненської обласної дитячої лікарні та в міському пологовому будинку. Лікаря мобілізували 27 липня. Автомобіль, на якому разом з дружиною він повертався до Рівного, зупинили на тимчасовому блокпосту. При перевірці документів, як запевняють у районному ТЦК, "Оберіг" висвітлив, що військовозобов’язаний перебуває в розшуку.

Після смерті лікаря з’ясувалося, що він потрапив у "технічну паузу" - через зміну правил бронювання обласна лікарня мусила підтвердити свій статус критично важливого підприємства. 24 липня бронь усім скасували, але того ж дня підтвердили на рівні ОДА. 27 липня Мінцифри повернуло бронь через "Дію". З усіх працівників лікарні відстрочка не торкнулася одного Дмитра Сисонюка, бо на цей момент він уже числився військовозобов’язаним.

Загибель анестезіолога, який мав звання молодшого лейтенанта запасу, перебуває на контролі в Уповноваженого з прав людини. Але юридична крапка в цій трагедії досі не поставлена.

Лікаря поховали в місті, де він народився