"Повернули мене до життя": як зараз живе дідусь Толя з Троєщини, якому допомагала вся Україна

Історія дідуся Толі з Троєщини зачепила за живе тисячі українців. Одинокий і хворий 73-річний пенсіонер минулої зими фактично замерзав у своїй квартирі в Києві: за борги йому відрізали світло та воду, а через російські обстріли в помешканні не було тепла. До того ж вікна квартири на вулиці Данькевича постраждали від ворожих атак. Від холоду чоловік рятувався під ковдрами разом із котом Тохою.

У січні 2026 року ТСН.ua та наші читачі зібрали необхідну суму, щоб погасити всі комунальні борги дідуся. Чоловіку придбали теплі речі, побутові товари, продукти харчування та навіть подарували сучасний інвертор на випадок відсутності електрики.

Анатолій Васильович має проблеми з колінними чашечками, йому важко самостійно пересуватися. По квартирі він ходить за допомогою ходунка, а на вулицю вийти взагалі не може. Ліки й продукти чоловікові раніше приносили сусіди.

ТСН.ua дізнавався, як зараз живе самотній киянин, що змінилося в його житті за ці 10 місяців та чи готується він до нової важкої зими.

«Маршрут незмінний — кухня і назад до кімнати»: як минають будні пенсіонера

Анатолій Семяновський жартома розповідає, що його життя протягом останніх десяти місяців було «в межах норми», якщо враховувати постійні російські обстріли та те, що весь час він перебуває вдома, а на вулицю вийти не може через хворі ноги.

«Живу потихеньку. Світло в квартирі є. Дивлюся телевізор — слідкую за новинами. А так життя моє, можна сказати, в межах норми. Здоров’я не погіршилося, і це добре — повзаю по квартирі потихеньку. Мій маршрут незмінний — кухня і назад до кімнати», — розповідає ТСН.ua Анатолій Васильович.

Чоловік запевняє, що в помешканні є світло та вода. Намагається давати собі раду сам. Кіт Тоха, з яким дідусь разом переживав холодну зиму, теж поруч.

«Тоха зараз сидить біля вікна, гріється на сонечку, поки воно є. І в нас із ним усе нормально. Пенсію отримую і про погане не думаю, чого усім людям бажаю. Зробив невеличкий запас із консервів та круп, тож якось перезимуємо. Соціальні працівники до мене приходять двічі на тиждень — у понеділок та середу. Роблю замовлення: хлібчика прошу купити, сметанки чи молочка. Приносять. Коли прошу прибрати трохи, підмітають. А так стараюся сам тримати порядок у кімнаті», — розповідає про своє життя чоловік.

І одразу пригадує, що в кота Тохи закінчується корм, тож у понеділок треба замовити новий, коли прийде соціальна працівниця.

«Попрошу, щоб купила Тосі їжі, а мені вже нічого особливого не треба — все, що треба, маю. До речі, я дуже вдячний вам за допомогу і за все, що ви та невідомі люди зробили для мене. Просто повернули мене до життя. Від цієї допомоги моє життя стало значно кращим, ніби підзарядили стару батарейку», — зауважує пенсіонер.

Помітно, що діду Толі бракує спілкування. Практично на все він дає коротку відповідь: «нормально» — і про російські обстріли, і про самотнє життя у своїй квартирі. Такі вже люди старого гарту.

Обігрівач, ковдри та перевірка платіжок: як дідусь Толя чекає на холод

«Чув, що знову пропонують самотнім людям кудись переїжджати, якщо вдарять морози. Але я не хочу і навіть не планую. Якщо знову буде холодно, вкриватимуся ковдрами. Або буду використовувати подаровану коробку — пристрій-акумулятор (так він називає інвертор — ред.). Світло буде, а до нього підключатиму обігрівач. Тож не замерзну і все буде добре. До речі, тепло в нас ще не увімкнули. Гріюся під ковдрою — там тепло», — розповідає Анатолій Васильович.

Єдине, про що хвилюється чоловік, — чи не назбиралося у нього нових боргів, адже спуститися в під’їзд до поштового ящика, щоб забрати квитанції, він не може, а сусіди давненько не заходили, бо поїхали в село.

«Спуститися на перший поверх сам я вже не можу. Треба буде попросити сусідів принести платіжки, перевірити всі, щоб знову не було боргів. Бо це дуже неприємно, коли відключають від електрики», — каже пенсіонер.

В Управлінні соціальної та ветеранської політики Деснянської РДА нас запевнили, що хвилюватися Анатолію Васильовичу не варто — заборгованості немає.

«Соціальний робітник двічі на тиждень відвідує Анатолія Васильовича. Купує ліки, продукти харчування, готує, прибирає. Борги за комунальні послуги відсутні. Пенсіонер усім задоволений», — повідомили ТСН.ua в РДА.

Головна ціль — дожити до дня народження

Попри всі пережиті випробування, чоловік вірить у краще та каже, що без цього в житті ніяк.

«Є в мене ціль — дожити до свого дня народження. 30 грудня мені виповниться 74 роки. Святкувати іменини не буду, але якщо хтось про мене згадає і зайде в гості — це буде дуже добре і мені приємно», — підсумовує Анатолій Васильович.