Провал теорії перемоги Путіна: як травми війни впливають на ставлення українців до миру

Колонку написано Джоном О'Лафліном у співавторстві з Джерардом Тоалом, професором державного управління та міжнародних відносин Вірджинського політехнічного інституту, та Сарою Вілсон Сохі, доценткою політології Університету Колорадо, Боулдер

У Володимира Путіна є теорія перемоги в Україні. Це не перша теорія російського президента, яка передбачала швидку кампанію, що тривала б кілька днів, ані друга, ані третя, які містили різні наземні наступи на сході, що швидко зійшли нанівець. Натомість остання гіпотеза Путіна полягає в тому, що невпинні бомбардування українських міст завдадуть стільки труднощів цивільному населенню, що воно погодиться з воєнними цілями Росії.

Однак, як експерти з питань конфліктів та громадської думки, ми вважаємо, що з цією ідеєю є суттєва проблема. Головним чином масштабні академічні дослідження показують, що сама лише повітряна сила рідко досягає вирішальних політичних цілей.

Бомби тероризують цивільне населення, але результати нашого опитування в Україні свідчать про те, що вони не змінюють уподобань щодо результатів війни. Справді, нещодавні дані показують, що страждання від відключень електроенергії та стресу під час війни в Україні не мають жодного зв'язку з підтримкою територіальних поступок Путіну.

План Путіна щодо знищення

Атаки на українську інфраструктуру були частиною російського воєнного стилю з моменту вторгнення в лютому 2022 року.

Але з серпня 2026 року Росія значно посилила свої атаки на українські електростанції та енергосистеми, особливо в Києві. А через брак української протиповітряної оборони дедалі більше московських ракет та реактивних безпілотників знаходять свої цілі.

Згідно з нещодавно перехопленим російським військовим документом Росія прагне погіршити якість життя українців, позбавляючи їх електроенергії, води та транспорту.

"Росія намагається спричинити відключення електроенергії в Україні – прямо перед зимою, – заявив президент України Володимир Зеленський, додавши: – Росія намагається залишити мільйони наших людей без електроенергії та опалення".

Ширша мета Росії, видається, полягає в тому, щоб зробити столицю України непридатною для життя, створивши стільки труднощів, що мешканці або виїдуть, або повстануть проти продовження війни.

У поєднанні з агресивнішою російською тактикою та ультраправим скептицизмом щодо України в Європі Путін розраховує, що Україна зрештою буде зламана, ізольована та переможена.

Стратегія руйнування міст не є новим методом ведення війни російської держави. Пострадянська Росія вперше застосувала її варіант під час першої чеченської війни середини 1990-х років, коли значну частину міста Грозний було зруйновано. Пізніше цю стратегію було відроджено російськими літаками в Алеппо, Сирія.

Але чи є якісь докази теорії перемоги Путіна? Опитування показують, що ні. Разом з Київським міжнародним інститутом соціології ми опитали національно репрезентативну вибірку з 1801 українця з 9 до 26 червня 2026 року.

В опитуванні використовувалася комп’ютерна телефонна анкета, а показані результати були пропорційно зважені, щоб точно відобразити думку мешканців району, контрольованого українським урядом у Києві. Це було останнє з серії подібних загальнонаціональних опитувань, які ми проводили з грудня 2019 року.

Воєнна травма України

Немає сумнівів, що українське населення глибоко травмоване ескалацією війни з 2022 року. Ми поставили українцям дев'ять запитань щодо самопочуття, що дало нам змогу створити індекс стресу, розрахований на основі того, як часто вони відчували психологічні симптоми з лютого 2022 року.

Результати індексу показують, що майже кожен четвертий українець страждає від високого рівня стресу, що характеризується проблемами з концентрацією уваги, депресією, дратівливістю, недовірою, фізичною слабкістю та іншими фізичними проблемами. Понад 40% респондентів останнього опитування вказали, що вони часто або майже завжди відчувають два показники стресу – нервозність і тривогу.

Стрес також пов'язаний із впливом війни. На запитання про досвід насильства приблизно 20% респондентів сказали, що вони або члени їхньої родини отримали особисті травми внаслідок російських атак, а 20% були безпосередніми свідками насильства з боку російських військ. 69% українців мають члена родини або близького друга, який загинув унаслідок цієї війни.

Протягом останнього року по всій країні повсюдно спостерігалися перебої з електроенергією, порушуючи повсякденне життя. Загалом 65% українців повідомили, що "часто" або "дуже часто" втрачають комунальні послуги. Лише 1,4% українців повідомляють, що ніколи не втрачали електроенергію з 2022 року, і лише 9% кажуть, що рідко втрачали електроенергію.

Однак існують важливі регіональні відмінності. У той час як 73% мешканців Києва повідомляють, що вони "часто" або "дуже часто" втрачали електроенергію, відповідний показник для мешканців західного регіону становить 54%.

Вплив на ставлення до війни

Хоча рівень стресу тісно пов'язаний з досвідом насильства та частими втратами комунальних послуг, ми дослідили, чи впливають ці сукупні труднощі на уподобання щодо припинення вогню. В опитуванні ставилося питання, чи слід визнавати нинішню лінію фронту лінією припинення вогню заради миру.

Український уряд заявив, що готовий прийняти цю позицію, але вона залишається суперечливою, оскільки передбачає втрату частини території країни на користь Росії, навіть якщо це лише тимчасово.

21 жовтня 2026 року Зеленський оголосив, що заморожування поточної лінії бойових дій є одним із варіантів для переговорів про мир; російський уряд, зі свого боку, все ще прагне всього Донбасу й не тільки.

Думки українців щодо прийняття нинішньої лінії фронту дуже розділені: 39% респондентів нашого останнього опитування вказали, що вони – з різним ступенем небажання – були б відкриті для такої можливості, порівняно з 38%, які не погодилися б.

Важливо зазначити, що безпосередній досвід насильства, видається, не впливає на готовність українців миритися з фактичним розділом своєї країни на нинішній лінії фронту. Крім того, ні ті, хто переживає більший стрес, ні ті, хто частіше стикався з відключеннями електроенергії, не схильні підтримувати прийняття існуючої лінії фронту як лінії припинення вогню.