Що потрібно для відновлення виробництва та підтримки ГМК

Український ГМК зіткнувся з найбільшою кризою у своїй історії і потребує невідкладних заходів із порятунку. У серпні–жовтні українська металургія зазнала масштабних зупинок через ракетні удари. «Запоріжсталь», «Каметсталь», «АрселорМіттал Кривий Ріг» та «Інтерпайп» повідомили про зупинку виробництва, пише GMK Center.

Руйнування потужностей стало ще одним серйозним випробуванням для галузі, яка лише від початку цього року зіткнулася із запуском CBAM, запровадженням квот ЄС, блокуванням чорноморських портів і дефіцитом електроенергії. Жодне з цих питань не можна розв’язати окремо, тому вихід із кризи потребує узгодженого пакету рішень від української влади та міжнародних партнерів.

Скасування імпортних квот ЄС

Передусім галузі потрібен передбачуваний доступ до головного ринку збуту. У липні 2026 року ЄС запровадив нові квоти на імпорт сталі, щоби захистити європейську металургію від іноземних конкурентів. Квоту для України скоротили на 60%. За даними GMK Center, це може зменшити експорт української сталі до ЄС на 1,3 млн т на рік.

«Фактично немає майбутнього без ринку, на якому можна продавати свою продукцію. Зниження квот для України на 60% створює додаткові проблеми для галузі саме тоді, коли альтернативні логістичні маршрути залишаються обмеженими», — зазначає генеральний директор «Метінвесту» Юрій Риженков.

Обмеження квот Україні відбувається на тлі доступу російської металопродукції до європейського ринку.

«Це парадоксальна ситуація: обмеженнями по нас б’ють наші союзники, тоді як наші вороги й надалі мають доступ до європейського ринку», — говорить CEO «Метінвесту».

Зі свого боку Юрій Атанасов, співвласник і CEO компанії «Сентравіс», наводить цифри: «До війни у нас була квота у 14 тис. т. На жаль, у результаті методологічного підходу ЄС ми отримали тільки 6500 т». Отже, бізнес змушений шукати альтернативу, тож розглядає запуск виробництва під замовлення з Америки та Близького Сходу.

Відтермінування CBAM

Другий чинник тиску — механізм транскордонного вуглецевого коригування ЄС (CBAM). Галузь просить Євросоюз відтермінувати його запровадження для українських виробників. Операційний директор «Метінвесту» Олександр Мироненко окреслює параметри цього запиту: «Щонайменше 2–3 роки після закінчення війни. В ідеалі — 10 років перехідного періоду для українських виробників. Адже перехід на зелену металургію — це досить тривалий інвестиційний проєкт». Йдеться не про відмову від декарбонізації, а про реалістичні строки для капіталомістких інвестицій в умовах війни, що триває.

Розблокування чорноморських портів

Експортно орієнтована галузь не може нарощувати випуск продукції без стабільного морського маршруту, яким для ГМК є порти Великої Одеси. На чорноморські порти в першому півріччі 2026-го припадало 50% експорту сталі з України, 95% — чавуну та 50% — залізної руди.

Тимчасовий виконувач обов’язків голови Ради директорів Ferrexpo Лучіо Дженовезе зазначає: «Залучення капіталу на суму $100 млн дало нам змогу відновити виробничу діяльність, хоч і на значно нижчих потужностях, ніж до повномасштабного вторгнення. Через суттєві обмеження доступу до українських портів наразі можливості для розширення експорту, а отже й виробничих потужностей, обмежені». Тож порти — це не лише логістична, а й виробнича проблема.

Державна підтримка

Галузь пропонує розробити окремий план підтримки великої промисловості, який враховуватиме масштаби бізнесу, обсяг завданих йому руйнувань і потребу у відновленні виробництва. Чинні державні програми не відповідають масштабу проблем ГМК: значна частина інструментів розрахована на малий і середній бізнес та передбачає невеликі обсяги фінансування.

«Якщо для енергетики є фонди, які пропонують певне фінансування на відновлення після ударів, то для металургів або для інших галузей таких фондів немає взагалі, й ніхто їх не обговорює. Такі фонди повинні бути, тому що металургія — це велика експортно орієнтована галузь, яка завжди надійно сплачувала податки», — наголошує Олександр Мироненко, операційний директор «Метінвесту».

Прогнозовані енерготарифи

Тарифи на електроенергію в Україні впродовж останніх років невпинно зростали, та частково — безпідставно. Криза в металургії охоплює не лише фізичні руйнування, а й питання економіки енергоспоживання. Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо визначає пріоритети: «Важливими є вартість і передбачуваність постачання електроенергії. Це вже не просто питання ефективності бізнесу, а й питання виживання промисловості». Без чітких тарифних орієнтирів на перспективу металурги не можуть планувати ані завантаження потужностей, ані інвестиції.

Залізнична логістика

Коли експорт через порти заблоковано, залізниця стає основною артерією, а зростання внутрішніх логістичних витрат б’є по конкурентоспроможності галузі. З 1 серпня «Укрзалізниця» підвищила вантажні тарифи на 30%, проте, за словами Олександра Мироненка, це знижує її власну ефективність, адже компанія втрачає вантажну базу.

Водночас оновлення парку локомотивів потребує міжнародного грантового фінансування за принципом «залізничного Рамштайну». Керівник напряму в групі «Метінвест» Сергій Скорбун зауважує, що таке джерело цілком реальне: «Частину допомоги для критичної інфраструктури (наприклад, $ 500 млн на рік для УЗ) можна залучити від міжнародних партнерів».

Своєчасне повернення ПДВ

Окреме питання — ліквідність. За словами Лучіо Дженовезе, затримка відшкодування ПДВ суттєво зменшила запас коштів Ferrexpo і змусила компанію скоротити обсяги виробництва та витрати. Максим Мінюшкін, PR/GR-директор DCH Steel, називає дивною ситуацію з неповерненням ПДВ гірничо-рудному підприємству «СУХА БАЛКА»: «В умовах війни особливо парадоксально, коли підприємство, яке продовжує працювати, експортувати продукцію, зберігати робочі місця та сплачувати податки, змушене кредитувати власну діяльність через невирішене формальне питання повернення ПДВ». Своєчасне відшкодування ПДВ — один із найшвидших способів підтримати обігові кошти підприємств.

Завершення війни та комплекс умов

Жоден із зазначених кроків не замінює головного. Мауро Лонгобардо наголошує, що відновлення роботи прямо залежить від безпеки та завершення бойових дій. Водночас рішення про перезапуск виробництва ухвалюється з урахуванням сукупності умов.

«Рішення про перезапуск виробництва залежить від трьох чинників: інтенсивності атак, блокади портів і умов доступу до ринку ЄС. Окремий тиск створюють CBAM і скорочені квоти», — пояснює Олександр Водовіз, керівник офісу генерального директора «Метінвесту».

Вихід ГМК із кризи можливий лише за комплексного підходу. Відкритий ринок ЄС, реалістичні строки впровадження CBAM, безперебійна робота чорноморських портів, передбачувана тарифна політика щодо залізничної логістики й електроенергії, фінансова підтримка та своєчасне відшкодування ПДВ створюють умови, за яких бізнес зможе відновити виробництво і повернутися до інвестицій.