"Я найду щось втішне й чарівне навіть у моїй смерті" - не стало шанованої французами українки

31 жовтня 1884 року у Парижі померла 25-річна художниця Марія Башкірцева.Її батько був великим землевласником у селі Гавронці - тепер Диканьський район на Полтавщині, мати - харківською аристократкою. 1870 року родина виїхала в Ніццу. Там дівчинка по 10 годин на добу займалася навчанням.У 10 років Башкірцева почала вести щоденник. Написала сім томів. Згодом у Франції він став дуже популярним. Ним зачитувалася російська поетеса Марія Цвєтаєва. Присвятила пам'яті Башкірцевої свою першу збірку "Вечірній альбом".Родина багато подорожує. У 16-річну Марію закохався граф Петро Антонеллі. Але дівчину цікавило лише навчання. Від графа вона тікає в Україну. У Гавронцях пише сцени дозвілля українців. Башкірцева вільно володіє українською.У Парижі Марія вчиться співу. Професор хвалить її, але через хронічний катар голос у художниці зникає назавжди.На аудієнції у папи Пій IX спитав Башкірцеву "Чи ви з Росії?". "Ні, святий отче, ми з України!", - відповіла вона.Красою українки захоплювався італійський король Віктор Емануїл II."Я працюю також для слави мого краю", - писала вона в щоденнику.1879 на конкурсі творчих робіт удостоєна золотої медалі.Башкірцева малювала служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів.Закохалася у французького художника Жуля Бастьєн-Лепажа. На одній із їхніх останніх зустрічей подарувала йому вишиту сорочку. Башкірцева починає втрачати слух. У неї туберкульоз."Я найду щось втішне й чарівне навіть у моїй смерті", - писала вона у щоденнику.31 жовтня 1884 вона померла від туберкульозу.Картини Башкірцевої виставлені у Луврі та Люксембурському музеї.