Кам’яні "антени" посеред пустелі: знайдена в Сахарі загадкова гробниця спантеличила археологів

На півночі Західної Сахари дослідники вивчили незвичайну кам’яну гробницю завдовжки 54,5 метра. Під ним виявили поховання однієї людини, яка померла приблизно у віці 25–35 років, а поруч із рештками знайшли чотири невеликі намистини.

Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі African Archaeological Review.

Кам’яна споруда з двома загадковими «антенами»

Гробниця розташована біля пересохлого русла Ваді-Лаваш-ель-Теллі, на віддаленій кам’янистій рівнині в північній частині Західної Сахари. Вона складається з двох виразних частин: овального насипу з каміння та двох довгих рядів вапнякових брил, які відходять від нього в напрямку на схід. Саме через таку незвичайну форму археологи називають споруди цього типу гробницями з «антенами».

Загальна довжина пам’ятки становить 54,5 метра. Центральний кам’яний насип має 12,5 метра завдовжки та 10 метрів завширшки, а його висота не перевищує трьох метрів. Дві кам’яні лінії спочатку розходяться, а потім поступово зближуються, не з’єднуючись між собою.

Дослідники звернули увагу й на орієнтацію споруди: її довгі виступи спрямовані приблизно під кутом 102 градуси відносно географічної півночі — трохи південніше від точного східного напрямку. Подібна орієнтація зустрічається й в інших пам’ятках цього типу. Науковці припускають, що вона могла мати астрономічне значення, однак підтверджених пояснень поки немає.

Усю конструкцію звели з місцевих вапнякових плит без розчину чи інших скріплювальних матеріалів. Більшість каменів були меншими за метр у будь-якому вимірі, тому для спорудження пам’ятки не потрібні були складні інструменти або спеціальна інфраструктура. На думку дослідників, її могла побудувати відносно невелика група людей.

Що знайшли під кам’яними плитами

Археологічні розкопки пам’ятки провели ще у квітні 2018 року. Під великими кам’яними плитами дослідники виявили рештки однієї людини. Слідів окремої поховальної ями не було: тіло поклали безпосередньо на землю, а зверху закрили кам’яним перекриттям.

Кістки збереглися погано, тому визначити стать похованої людини не вдалося. Однак за ступенем стирання зубів археологи оцінили її вік на момент смерті приблизно у 25–35 років.

Поруч зі скелетом знайшли лише чотири кільцеподібні намистини, виготовлені зі шкаралупи страусиних яєць. Найімовірніше, вони були частиною особистої прикраси небіжчика. Подібні вироби поширювалися в доісторичні часи на значній території Атлантичної Сахари, тому самі по собі не дають змоги визначити, до якої саме культури належала ця людина.

Встановити вік поховання виявилося непросто. Перші дві спроби радіовуглецевого датування 2018 року не дали результату: у кістках залишилося надто мало колагену — білка, який зазвичай використовують для таких досліджень.

У 2025 році науковці застосували інший метод і дослідили мінеральну частину двох кісток. Обидва зразки дали близькі результати: поховання датували періодом між 4417 і 4100 роками тому, тобто приблизно 2467–2150 роками до нашої ери.

Це перше абсолютне радіовуглецеве датування гробниці з «антенами» в Атлантичній Сахарі. Воно підтвердило, що споруда мала поховальне призначення та належить до завершального етапу пізнього неоліту в регіоні.

Поруч із гробницею знайшли тисячі стародавніх зображень

Кам’яна споруда розташована неподалік великої археологічної пам’ятки Слугілья-Лаваш, відомої своїми наскельними малюнками та гравіюваннями. Від 1996 року дослідники зафіксували тут близько 1140 каменів із зображеннями, на яких загалом налічується 2068 фігур.

На каменях можна побачити великих рогатих тварин, страусів та інших представників африканської фауни — зокрема носорогів, слонів і жирафів. Ці зображення нагадують, що клімат і природний вигляд Сахари в минулому суттєво відрізнялися від сучасних пустельних ландшафтів.

За попередніми оцінками, частина гравіювань може мати вік від 6500 до 3500 років. Їх пов’язують із періодом, коли в регіоні ще існували більш сприятливі умови для проживання людей і великих тварин.

Археологи сподіваються, що подальші розкопки та порівняння з іншими поховальними пам’ятками допоможуть зрозуміти, чому давні мешканці Сахари почали зводити такі масштабні кам’яні конструкції. Поки що призначення двох довгих «антен», як і причини їхньої незвичайної орієнтації, залишаються відкритими питаннями.

Давні гробниці та поховальні обряди — останні новини

Знахідка в Сахарі — не єдиний приклад того, як розкопки змінюють уявлення про давні поховальні традиції. У Єгипті дослідники знайшли гробницю, яку використовували протягом кількох століть. Спочатку померлих розміщували в окремих місцях, але згодом людські останки почали складати один на одного. Серед знахідок були труни, амулети та навіть муміфікований собака.

В Україні археологи також знаходять поховання, які дозволяють простежити використання одних і тих самих ритуальних споруд різними поколіннями. На Хмельниччині біля села Маліївці дослідили курган, який спочатку спорудили приблизно 1500–1200 років до нашої ери, а майже через тисячоліття повторно використали скіфи. Особливу увагу привернула бронзова деталь кінської збруї з незвичним рослинним орнаментом, яка допомогла датувати пізніше поховання IV століттям до нашої ери.

А в Італії у вересні 2026 року археологи розкопали гробницю етрусків віком близько 2700 років, яку шукали понад століття. Усередині знайшли золоті та бронзові прикраси, зброю, частини колісниці, жіноче взуття й посуд для бенкетів. Розкіш поховального інвентарю вказує на високий статус людей, яких поховали в цій споруді, — гробниця зберегла цінні свідчення життя давньої еліти.