Перші кроки чемпіонів. Топ-10 українських зірок спорту, які брали участь в Юнацькій Олімпіаді

Вже сьогодні, 31 жовтня, офіційно розпочнуться Юнацькі Олімпійські ігри (ЮОІ) в Дакарі, які зберуть на спортивних аренах атлетів з усього світу. Для тисяч молодих олімпійців це не просто старт головного змагання їхнього життя, а перший крок до майбутнього, сповненого перемогами на найбільших турнірах.

Україна завжди була кузнею справжніх талантів, чиї перемоги змушують синьо-жовтий прапор майоріти на найвищих мачтах планети. Наш спорт багатий на імена, які сьогодні знає весь світ, але мало хто замислюється, що шлях багатьох із них до світового визнання починався саме на Юнацькій Олімпіаді.

«Главком» пропонує згадати десять найвидатніших українських спортсменів, чиї перші гучні перемоги сталися на Юнацьких Олімпіадах.

1. Ярослава Магучіх (легка атлетика)

Цілком логічно, що рейтинг відкриває спортсменка, яка є, мабуть, найяскравішим прикладом зірки Юнацьких Олімпійських ігор, – Ярослава Магучіх. Українська стрибунка у висоту вже у 15-річному віці долала планку на висоті 1,80 м, а за наступні два роки суттєво додала в результатах, регулярно підкорюючи висоти понад 1,90 м. Тож не дивно, що на Юнацьку Олімпіаду в Буенос-Айресі у 2018 році вона їхала в статусі головної фаворитки змагань.

Турнір зі стрибків у висоту на тих Іграх складався з двох етапів. Спортсменкам потрібно було показати найкращі результати в обох стартах, адже чемпіонок визначали за сумою двох виступів. Уже в перший день Магучіх підтвердила свої претензії на золото, взявши висоту 1,92 м і випередивши найближчу суперницю, росіянку Марію Кочанову, на вісім сантиметрів. Ще переконливішим став другий виступ українки. Після того як Кочанова не змогла подолати планку на висоті 1,89 м, Ярослава достроково гарантувала собі перемогу. Втім, на цьому майбутня рекордсменка світу не зупинилася і підкорила 1,95 м, яскраво завершивши свій виступ на Іграх.

Золото Юнацької Олімпіади стало лише початком великого шляху Магучіх. Уже у 2019 році, у 18-річному віці, вона сенсаційно здобула срібло дорослого чемпіонату світу, підкоривши висоту 2,04 м. Відтоді українка зібрала золоті нагороди найпрестижніших міжнародних змагань, а головним досягненням у її кар'єрі стало підкорення світового рекорду. У 2024 році Магучіх стрибнула на 2,10 м, перевершивши результат, який тримався з 1987 року, і вписавши своє ім'я в історію світової легкої атлетики.

2. Еліна Світоліна (теніс)

На противагу історії Ярослави Магучіх, Еліна Світоліна не так яскраво проявила себе на Юнацькій Олімпіаді. На Ігри-2010 вона їхала однією з претенденток на медалі, адже за кілька місяців до цього стала чемпіонкою юніорського Ролан Гаррос. Однак повторити такий успіх у Сінгапурі їй не вдалося: вже у другому раунді одиночного та парного турнірів українка поступилася тоді ще росіянці Дар'ї Гавриловій, яка нині відома як австралійка Дар'я Севілл.

Водночас, якщо оцінювати виступ Світоліної в контексті всього турніру, варто врахувати, що в одиночному розряді вона програла майбутній чемпіонці. Та й на дорослому рівні українка ще кілька разів поступалася Гавриловій, яка була для неї доволі незручною суперницею. Утім, свій олімпійський реванш найуспішніша українська тенісистка взяла вже за 11 років у Токіо. Там Світоліна здобула бронзову нагороду, здолавши в драматичному матчі за третє місце тодішню першу ракетку світу Олену Рибакіну. Ця медаль стала для України особливою, адже ще ніколи наша країна не мала свого представника на п’єдесталі тенісного олімпійського турніру.

Історія Еліни Світоліної доводить, що невдачі на юніорському рівні не визначають майбутнього спортсмена. Завдяки наполегливій праці українка згодом стала однією з найстабільніших тенісисток світового туру, перемогла на Підсумковому турнірі та неодноразово потрапляла до півфіналів турнірів серії Grand Slam.

3. Людмила Лузан (веслування на байдарках і каное)

Сьогодні Людмила Лузан є однією з найбільших зірок українського спорту. Однак її шлях до світового визнання починався далеко не просто. Спершу вона займалася веслуванням на байдарках, але згодом вирішила спробувати себе в каное. На той момент жіноче каное ще не було олімпійською дисципліною, проте це не зупинило українку.

На Юнацькі Олімпійські ігри 2014 року в Китаї Лузан вирушила як перша в історії України каноїстка, яка брала участь у цьому турнірі. Вона змагалася у двох дисциплінах: у слаломі не змогла завершити виступ, зате чудово проявила себе у коронному спринті. Змагання проходили у форматі дуелей, і за підсумками кваліфікації Людмила отримала другий номер посіву. Українка впевнено дісталася фіналу, де поступилася представниці Білорусі та здобула срібну нагороду.

Якщо ж порівняти подальшу кар'єру Лузан із досягненнями її суперниць на тих Іграх, різниця буде разючою. Після юнацького успіху українка продовжила прогресувати та поступово перетворилася на одну з лідерок світового каное. До Олімпіади-2020 вона підходила як одна з потенційних претенденток на нагороди, адже незадовго до старту Ігор стала віцечемпіонкою Європи на олімпійській дистанції 200 метрів. У Токіо Лузан двічі піднялася на п'єдестал: спочатку стала першою в історії України олімпійською призеркою в жіночому каное, здобувши бронзу на дистанції 200 метрів, а згодом виборола срібло в каное-двійці разом з Анастасією Четверіковою.

Токійська Олімпіада стала важливим етапом у кар'єрі Лузан. Після неї українка разом із Четверіковою перемагала на чемпіонатах світу та Європи, а на Іграх-2024 знову здобула срібну нагороду в каное-двійці, однак цього разу вже з Анастасією Рибачок (Четверіковою), яка змінила прізвище після виходу заміж за каноїста Андрія Рибачка.

Зараз Лузан належить до провідних представниць світового жіночого каное. Вона є дворазовою чемпіонкою світу в олімпійському спринті і однією з найтитулованіших спортсменок в історії цього виду веслування.

4. Аліна Комащук (фехтування)

До Юнацької Олімпіади в Сінгапурі Аліна Комащук підходила у статусі новоспеченої чемпіонки світу серед кадетів в особистій шаблі та дворазової чемпіонки світу серед юніорів у командній першості. Початок турніру складався для неї доволі вдало: за підсумками групового етапу українка отримала другий номер посіву та сприятливу турнірну сітку. Однак у півфіналі на її шляху опинилася росіянка Яна Єгорян, яка зуміла вирвати перемогу з мінімальною перевагою (15:14). У поєдинку за бронзу Комащук знову зустрілася з німкенею Анею Муш, якій раніше поступилася на груповому етапі з рахунком 0:5. Цього разу боротьба була значно напруженішою, проте українка знову програла (13:15), залишившись без нагороди.

Після невдачі на Юнацькій Олімпіаді Комащук продовжила прогресувати та згодом стала однією з ключових шаблісток збірної України. На Олімпіаді-2016 у Ріо-де-Жанейро вона разом з Ольгою Харлан, Оленою Кравацькою та Оленою Вороніною дійшла до фіналу командних змагань і здобула срібну нагороду. А за вісім років українка нарешті піднялася на найвищу сходинку олімпійського п'єдесталу. У Парижі вона стала чемпіонкою разом з Харлан, Кравацькою та Юлією Бакастовою.

Водночас справжній особистий прорив Комащук припав на останні два сезони. Після того як Ольга Харлан взяла паузу в кар'єрі у зв'язку з народженням дитини, Аліні довелося перебрати на себе більше лідерських обов'язків у команді. Це позитивно позначилося і на її індивідуальних результатах: українка повернулася на п'єдестал Кубка світу, а згодом поповнила свою колекцію нагород медалями чемпіонатів світу та Європи.

5. Михайло Романчук (плавання)

Ще одним великим талантом українського спорту, який гучно заявив про себе на Юнацькій Олімпіаді, став плавець Михайло Романчук. За місяць до старту Ігор-2014 у Нанкіні майбутня зірка стаєрського плавання встановив рекорд чемпіонатів Європи на дистанції 800 метрів, а також здобув медалі на 400-метрівці та 1500-метрівці.

На самій Юнацькій Олімпіаді Романчук також зумів зібрати кілька нагород. Оскільки дистанції 1500 метрів у програмі змагань не було, українцю довелося зосередитися на двох інших дисциплінах – 400 та 800 метрів. Найбільшого успіху він досяг на коротшій із них, де здобув золоту нагороду. У ретроспективі цей результат виглядає особливо цікавим, адже в дорослій кар'єрі Романчук відійшов від виступів на 400-метрівці та зосередився на двох найдовших дистанціях. Водночас без нагороди він не залишився і на 800 метрах, де фінішував другим.

Нині Романчук є єдиним представником цього рейтингу, який уже завершив професійну кар'єру. Але його виступи на міжнародній арені надовго залишаться в пам'яті вболівальників. Особливо яскравою сторінкою стали Олімпійські ігри в Токіо, де українець здобув одразу дві медалі, а також чемпіонати Європи, на яких він неодноразово оновлював континентальні рекорди.

6. Сергій Куліш (кульова стрільба)

Сергій Куліш досить рано заявив про себе у світовій кульовій стрільбі. Напередодні Юнацької Олімпіади в Сінгапурі він став віцечемпіоном світу в Мюнхені у стрільбі з пневматичної гвинтівки, поступившись лише іншому українцю Сергію Касперу. На тому ж турнірі Куліш здобув ще одну нагороду, посівши третє місце у стрільбі з трьох положень.

На Юнацькій Олімпіаді українець виступав лише у стрільбі з пневматичної гвинтівки, оскільки малокаліберної зброї в програмі змагань не було. У кваліфікації, яка фактично стала визначальною для розподілу нагород, він посів третє місце, поступившись лідерам кількома балами. У фіналі, що складався лише з десяти пострілів, відіграти це відставання було непросто. У підсумку Куліш зберіг третю позицію та став бронзовим призером Ігор.

Але набагато більших успіхів стрілець досягнув у дорослій кар'єрі. У свої 33 роки Куліш уже брав участь у чотирьох Олімпійських іграх поспіль. На перші з них, у Лондоні, він відібрався лише через два роки після виступу на Юнацькій Олімпіаді. А вже на наступних Іграх у Ріо-де-Жанейро здобув срібну нагороду у стрільбі з пневматичної гвинтівки. Міг українець поповнити свою олімпійську колекцію медаллю і в Токіо-2020, проте драматичний епізод із відірваним ґудзиком завадив йому поборотися за нагороду. Натомість у Парижі-2024 Куліш знову піднявся на п'єдестал, ставши срібним призером у стрільбі з малокаліберної гвинтівки з трьох положень.

Особливість історії Куліша полягає ще й у тому, що він став єдиним представником України серед учасників Юнацької Олімпіади 2010, якому вдалося здобути нагороди як на юнацькому, так і на дорослому олімпійському рівні. Винятком є лише стрибун у воду Олександр Бондар, який після виступів за Україну змінив спортивне громадянство на російське.

7. Михайло Кохан (легка атлетика)

Разом із Ярославою Магучіх однією з найяскравіших зірок Юнацької Олімпіади в Буенос-Айресі став метальник молота Михайло Кохан. Напередодні поїздки до Аргентини українець здобув срібло Чемпіонату світу серед спортсменів до 20 років у фінському Тампере, що робило його одним із головних претендентів на нагороду.

І Кохан не розчарував. Перший день змагань видався для нього не надто простим: у першій спробі він отримав заступ, а після другої поступався болгарину Валентину Андрєєву. Проте надалі Михайло продемонстрував свою сильну сторону – уміння додавати у вирішальні моменти. Українець видав потужні заключні спроби та за підсумками першого етапу створив перевагу майже у три метри над найближчим переслідувачем. Наступного дня йому залишалося втримати здобуту перевагу, однак Кохан не став обмежуватися обережною тактикою. Уже третьою спробою він відправив молот за 85 метрів і остаточно зняв питання щодо переможця змагань.

Після тріумфу на Юнацькій Олімпіаді Кохан продовжив прогресувати й уже за три роки був за крок від подіуму дорослих Олімпійських ігор. У Токіо він посів четверте місце, поступившись бронзовою нагородою сенсаційному норвежцю Ейвінду Генріксену, який випередив українця в одній із заключних спроб. Однак на наступній Олімпіаді в Парижі Михайло все-таки дістався п'єдесталу. Він здобув бронзу, випередивши того самого Генріксена на 19 сантиметрів.

Цікаво, що прізвище «Кохан» пролунає і на цьогорічній Юнацькій Олімпіаді. І це зовсім не випадковий збіг: у секторі для метання молота вболівальники зможуть побачити ще одну представницю цієї родини – Міланію Кохан. Вона є сестрою Михайла, який став для неї прикладом і надихнув займатися тією самою дисципліною.

8. Юлія Левченко (легка атлетика)

Не міг обійтися рейтинг і без однієї з наймедійніших українських спортсменок – Юлії Левченко. Як і Ярослава Магучіх, вона свого часу брала участь у Юнацькій Олімпіаді та зуміла стати чемпіонкою цих змагань.

На відміну від Ігор-2018, у 2014 році змагання зі стрибків у висоту проходили за класичним форматом із кваліфікацією та фіналом. Левченко пробилася до вирішального етапу з найкращим результатом, подолавши планку на висоті 1,78 м. Однак фінал виявився для українки дуже непростим. Хоча вона досить рано гарантувала собі місце на п'єдесталі, висота 1,87 м могла перекреслити її плани на золото. Після двох невдалих спроб Левченко опинилася під серйозним тиском: якщо б вона не подолала планку з третьої спроби, перемогу мала святкувати француженка Навал Меніке. Проте українка впоралася з хвилюванням і продовжила боротьбу за найвищу нагороду. Зрештою, саме Левченко стала єдиною учасницею фіналу, якій підкорилася висота 1,89 м.

Після тріумфу на Юнацькій Олімпіаді Юлія продовжила прогресувати та закріпилася серед провідних стрибунок світу. Найбільшим досягненням у її кар'єрі залишається срібна нагорода Чемпіонату світу 2017 року в Лондоні. Відтоді українка неодноразово підтверджувала свій високий клас, зокрема регулярно боролася за місця серед найкращих на міжнародних стартах. Навіть попри проблеми зі здоров'ям і непрості періоди в кар'єрі, Левченко продовжує демонструвати гідні результати у секторі і зараз.

9. Олег Плотницький (волейбол)

Найбільш неординарним спортсменом нашої десятки став лідер українського волейболу Олег Плотницький. Його кар'єра розвивалася за доволі незвичним сценарієм, адже перші великі міжнародні змагання він провів зовсім не в класичному волейболі.

Однією з особливостей Юнацької Олімпіади-2014 стали змагання з пляжного волейболу, які були єдиним ігровим видом спорту, в якому на турнірі була представлена Україна. Право виступити на Іграх отримали срібні призери Чемпіонату світу серед гравців до 19 років Ілля Ковальов та Олег Плотницький. Майбутні лідери національної збірної подавали великі надії і в пляжному волейболі, однак у Сингапурі розкрити свій потенціал не змогли. Український дует поступився бразильській парі в 1/8 фіналу та достроково завершив виступи на турнірі.

Попри невдалий результат, участь у Юнацькій Олімпіаді стала особливим епізодом у спортивній історії Ковальова та Плотницького. Згодом обидва продовжили виступати за національні збірні, щоправда, вже в класичному волейболі. Що цікаво, їх пов'язує не лише спільний спортивний досвід: поза майданчиком вони також стали кумами.

Для самого Плотницького невдалий виступ на Юнацькій Олімпіаді не став перешкодою на шляху до великої кар'єри. Згодом він яскраво проявив себе на Чемпіонаті Європи серед гравців до 20 років, де збірна України здобула срібні нагороди. Індивідуально Олег також став одним із головних героїв турніру: його визнали найкращим догравальником і найціннішим гравцем змагань. Не дивно, що вже за кілька років українець отримав запрошення до Італії, де згодом перетворився на одну з помітних постатей європейського волейболу.

10. Павло Коростильов (кульова стрільба)

Завершує десятку ще один самородок української кульової стрільби Павло Коростильов. 2014 рік став для представника стрільби з пістолета надзвичайно успішним. До Юнацької Олімпіади він підходив у статусі чемпіона Європи з пневматичного пістолета та одного з претендентів на нагороди. І в Сингапурі він виступив не менш вдало: Коростильов упевнено дістався фіналу, де зрештою здобув золоту медаль.

Однак вражає в історії Павла не лише перемога на Юнацьких Олімпійських іграх, а й те, наскільки швидко він заявив про себе на дорослому рівні. Перехід до еліти відбувся практично миттєво:уже того ж року Коростильов став призером дорослого Кубка світу та дворазовим чемпіоном світу в командних змаганнях. У 19 років він дебютував на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро, а у 21 рік здобув олімпійську ліцензію на Токіо-2020, посівши четверте місце на чемпіонаті світу.

Нині Коростильов залишається претендентом на нагороди як у стрільбі з пневматичного, так і зі швидкострільного пістолета. Успішно поєднувати ці дві кардинально різні дисципліни вдається лише небагатьом стрільцям у світі. Попереду в Павла ще чимало змагань: йому лише 28 років, а за плечима вже три Олімпіади та п’ять золотих медалей чемпіонатів світу.

Важливо зазначити, що цей перелік можна сміливо розширювати, адже чимало нинішніх лідерів національних команд свого часу брали участь у Юнацьких Олімпійських іграх. Наприклад, на змаганнях 2010 року виступали чемпіон Європи та дворазовий віцечемпіон світу в команді, фехтувальник Роман Свічкар, а також колишній рекордсмен світу з плавання Андрій Говоров. У 2014 році серед учасників був один із провідних українських гімнастів Владислав Грико, а тенісистка Ангеліна Калініна здобула бронзову нагороду.

На Іграх-2018 медалістами стали гімнаст Назар Чепурний та легкоатлет Олег Дорощук. І це лише кілька прикладів спортсменів, які згодом заявили про себе на дорослому рівні. Тож залишається сподіватися, що серед цьогорічних учасників Юнацької Олімпіади також є чимало майбутніх зірок не лише українського, а й світового спорту.

Ілля Мандебура,

«Главком»