Росію хочуть вибити з ООН в обхід вето: Foreign Policy розповів про план українців

Група українців, серед яких колишній високопосадовий дипломат, готує план, як позбавити Росію одного з її найдієвіших політичних інструментів - трибуни члена ООН. Зачепитися вони хочуть за технічне питання: чи є нинішня Росія взагалі законним членом організації.

Як передає "Хвиля", про це пише журналіст Люк Макгі у матеріалі для Foreign Policy. Сам автор називає задум донкіхотським, а практичні шанси на успіх - мізерними.

Через політичні розклади перших років ООН Радянський Союз мав в організації одразу три місця: власне СРСР, Білоруська РСР та Українська РСР. Сам СРСР формально був федерацією радянських республік, серед яких і РРФСР.

Коли Союз розпався, його складові стали окремими державами. Тому, як доводить українська команда, Російська Федерація була новою державою, а не СРСР під іншою назвою. Державі, яка змінює назву, в ООН достатньо надіслати повідомлення. Прийом нової держави - процедура довша і складніша.

Володимир Єльченко - колишній постпред України в ООН і експерт Фундації Пилипа Орлика. Цю громадську організацію назвали на честь автора першої української конституції 1710 року. Дипломат переконаний, що визнання новоствореної Росії наступницею СРСР було помилкою.

"Це найбільше шахрайство століття. Російська Федерація ніколи не підписувала Статут ООН", - каже Єльченко.

Інші країни, що постали з розпаду більших держав, проходили повну процедуру вступу до ООН. Росія ж тоді просто надіслала неформального листа замість голосування про прийом за статтею 4 Статуту.

"Боснія і Герцеговина пройшла цю процедуру відповідно до статті 4 у 1992 році, після розпаду Югославії. Але росіяни нічого такого не робили - вони просто поміняли табличку на столі", - пояснює дипломат.

Єльченко та його колеги вже розписали, з чого почати. Спершу Україна й однодумці мають попросити внести питання до офіційного порядку денного Генасамблеї ООН - можливо, вже наступного року. Автори плану сподіваються, що публічні дебати роздратують Кремль і запустять ширшу дискусію: чи відповідала б Росія, подай вона заявку сьогодні, вимогам статті 4.

Стаття вимагає, щоб держава була "миролюбною", брала на себе "зобов'язання, що містяться в цьому Статуті", і була здатна й готова "ці зобов'язання виконувати".

У межах того ж запиту команда хоче передати питання Росії до Комітету ООН з перевірки повноважень, у якому дев'ять членів. Для доповіді комітету одностайність не потрібна, але постійні місця там мають Росія, Китай і США - тож будь-які дії комітету фактично неможливі.

Утім, це не заважає самій Генасамблеї проголосувати за таку пропозицію - для цього вистачить простої більшості. Радбез може накласти вето на резолюції по суті, але над процедурними рішеннями Генасамблеї влади не має.

Прецедент уже був: у 1974 році заморозили повноваження делегації Південно-Африканської Республіки часів апартеїду, і її делегати не могли брати жодної участі в роботі ООН. Це спрацювало, але суперечки навколо того рішення не вщухають досі. Україні вдавалося зібрати широку підтримку резолюцій ООН із засудженням російського вторгнення, але союзників, готових відсторонити Росію, за оцінкою автора, знайти може бути важче.

Навіщо витрачати стільки зусиль на делегітимізацію Росії в ООН, коли російські ракети щодня б'ють по українських містах? Пояснення Єльченка просте.

"Росія використовує ООН для багатьох речей - наприклад, застосовує вето, щоб захистити себе та інших агресорів... Але вона також використовує ООН як мегафон, щоб викрикувати пропаганду", - каже він.

Ні Єльченко, ні його колеги не мають ілюзій щодо шансів. Інші ставляться до задуму скептично і побоюються, що Україна може втратити цінний політичний капітал серед союзників.

"Попри величезну симпатію до України серед багатьох членів ООН, процес, безсумнівно, буде політично складним. Окрім юридичних питань, які вони хочуть поставити, є політична реальність: багато членів ООН не вважають Росію єдиною країною, яка зловживає правом вето в Радбезі", - зазначила Джейн Кіннінмонт, генеральна директорка Асоціації ООН у Великій Британії.

Аргументи команди ускладнює й міжнародно визнаний статус Росії як держави-наступниці СРСР. Дипломати тоді домовилися зберегти міжнародні зв'язки, щоб іноземні посольства в Росії і російські посольства у світі продовжили роботу.

Тодішній український уряд погодився визнати Росію наступницею, зокрема для того, щоб вона взяла на себе державний борг Радянського Союзу, а нові незалежні держави починали з чистого фінансового аркуша. Через це довести, що Росія не стала наступницею СРСР і в ООН, складніше.

Ризики бачать і посадовці та дипломати, дружні до Києва й обізнані з планом. Говорити відверто вони погодилися лише анонімно. Співрозмовники побоюються, що союзникам доведеться витратити політичний капітал на проєкт, який у разі публічного провалу може коштувати Україні симпатій. Особливо їх тривожать настрої в Європі, де наростає втома від війни, а вибори у Франції, Німеччині та інших країнах загрожують привести до влади проросійські партії.

У Фундації Пилипа Орлика ці застереження розуміють, але вважають, що тиснути варто. На їхню думку, питання без прямого зв'язку з війною, винесене на Генасамблею, майже не залишає її членам шансів сховатися від головного: чи вони досі надто бояться протистояти Росії, навіть коли йдеться лише про процедуру ООН.

"Це може звучати божевільно, але якщо подивитися на факти і правила, Росія не є членом ООН. Це не повинно бути складно", - наголошує Єльченко.

Як підсумовує Макгі, у Києві швидко нагадують кожному, хто називає щось неможливим: Україна вже чотири роки робить неможливе на війні.