1 листопада відзначають день народження Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла: правнук воїна УПА на шляху до звання Героя України

1 листопада 2026 року відзначено пам’ятний день народження Героя України Дмитра “Да Вінчі” Коцюбайла, який загинув на фронті, борючись за свободу нашої країни. Цей день — нагода згадати про його героїзм та відвагу, адже він боровся не лише за Україну, а й продовжував справу свого прадіда, який воював проти радянських загарбників. Дмитро став символом незламності духу українців, очоливши батальйон “Вовки Да Вінчі” та відомий своєю відданістю та стратегіями на полі бою. 📅🇺🇦 Пам’ять про нього живе у серцях побратимів, які щорічно збираються, аби вшанувати його спадщину та героїчний внесок в боротьбі з агресором. Тож давайте разом згадаємо про видатного воїна та його шлях до слави!

У 2026 році Дмитро “Да Вінчі” Коцюбайло мав би відзначати 31-річчя, разом з побратимами спиняючи наступ противника на російсько-українській війні. Він воював під час АТО, тримав позиції під Донецьким аеропортом. Він приручив справжнього вовка та створив роту, а потім — батальйон, особисто відбираючи кращих з кращих, інколи — одного з сотні. Герой загинув 7 березня 2023 року від осколкового поранення, яке виявилось смертельним. На день народження Дмитра Коцюбайла РЕКЛАМА вирішив розповісти історію бійця, який воював з росіянами та продовжив справу діда.

Дмитро Коцюбайло — від захисника Майдану до командира “Вовків Да Вінчі”

Дмитру Коцюбайлу ледь виповнилось 18 років, коли у 2013 почались події Революції Гідності. Хлопець опинився на Майдані, а згодом долучився до патріотичного руху “Правий сектор”. Разом з однодумцями хлопець захищав протестувальників від “Беркуту”. Коли ж почалось гібридне вторгнення РФ на сході — пішов добровольцем у воєнізовані об’єднання, які боронили Донбас.

Дмитро опинився у складі 67 штурмового батальйону Добровольчого українського корпусу (ДУК), створеного активістами “Правого сектора”. Коли Дмитру обирали позивний, то згадали, що молодий боєць гарно малює. Звідси й з’явився позивний — “Да Вінчі”.

Під час боїв за донецький аеропорт у 2014 хлопець отримав важке поранення і довго лікувався. Реабілітація тривала три місяці, і після того доброволець знов повернувся на Донбас. Хлопець власноруч збудував базу ДУК в Авдіївці, розповіли на порталі “Версії”. На одній з тогочасних фотографій — Коцюбайло з вовком Вульфом на повідку.

Командири бачили військові таланти молодого хлопця, який планував кожну операцію та беріг бійців. Спершу йому доручили командувати взводом, потім ротою. Бійці стали монолітним підрозділом, як зграя вовків, тому й стали називатись “Вовки Да Вінчі”.

“Три вовки на емблемі нашої роти — символ того, що всі ми тримаємося разом. Це, образно кажучи, зграя, яка іде до перемоги”, — сказав Дмитро у розмові з медіа “Високий Замок”.

У 2016 році Коцюбайла призначили командиром 1 окремого штурмового батальйону ДУК. “Вовки” воювали під Карлівкою, Пісками, Авдіївкою, Савур-Могилою. Медіа розповіли, що “Да Вінчі” особисто планував операції, які доручали його підрозділу. Крім того, він одним з перших побачив потенціал розвідувальних дронів.

У 2021 році Дмитро Коцюбайло отримав звання Герой України та орден “Золота зірка”. Церемонія нагородження відбулась у залі Верховної Ради. Чотирма роками раніше бійцю вручили орден “Народний герой України”.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, група “Да Вінчі” саме перебувала на позиціях біля Щастя у Луганській області. Командування переформатувало 67 батальйон ДУК і він став 67 окремою механізованою бригадою. Тим часом рота “Вовків Да Вінчі” перетворилась у 1 окремий штурмовий батальйон 67 ОМБр. Дмитро Коцюбайло разом з бійцями виконував бойові завдання в Луганській, Харківській, Донецькій області. Як розповіли на сторінці 67 бригади, підрозділ долучився до “Балаклейської операції” та звільняв Куп’янськ Вузловий.

Близькі “Да Вінчі”

Родина Дмитра — батьки Іван та Оксана Коцюбайло з села Задністрянське Івано-Франківської області. У родині, крім Дмитра, було ще п’ятеро дітей. У 2024 році до “Вовків Да Вінчі” приєдналась одна з сестер.

Подруга “Да Вінчі” — Аліна Михайлова, керівниця медичної служби “Ульф” 1 ОШБ. Разом вони пройшли через випробування АТО і першого року повномасштабного вторгнення.

Дмитро Коцюбайло — про армію та війну

21 лютого 2023 року Дмитро Коцюбайло, 27-річний командир батальйону “Вовки Да Вінчі”, дав інтерв’ю YouTube-каналу Front 18. Серед іншого, він висловився про важливість планування операція задля збереження бійців.

“Без чіткого плану все закінчується погано. Якщо серед ночі надходить команда “зранку в бій”, половина особового складу просто загине. Має бути хоча б мінімальне планування”, — наголосив Коцюбайло.

Крім того, Дмитро пояснив, що Росія готова воювати довго, бо має для цього ресурси та союзників.

“Росіян недооцінювати не можна: хоча вони й розбиті, у них є людський ресурс, техніка та зброя. І Путін не відступить: він не змириться з поточним станом і готовий воювати навіть багато років”, — сказав він.

Як загинув Дмитро Коцюбайло

Дмитро Коцюбайло загинув 7 березня 2023 року у Бахмуті. Поруч з ним були двоє побратимів — “Капуста” та “Мітчел”. Почався артилерійський обстріл, біля будинку вибухнув снаряд і Дмитро отримав осколкове поранення. Лікарі намагались врятувати пораненого: до госпіталю довезли, але він помер.

Поховали Дмитра Коцюбайла 10 березня на Аскольдовій Могилі у Києві. На церемонію прощання прийшов тодішній командувач ЗСУ генерал Валерій Залужний, президент Зеленський, топвійськові, посадовці, натовп киян.

Посмертно Дмитро Коцюбайло отримав “Хрест бойових заслуг”, відзнаку “Національна легенда України”. Крім того, вже після смерті йому присвоїли звання лейтенанта.

1 листопада 2026 року Дмитро “Да Вінчі” Коцюбайло мав би відзначати 31 рік. Молодий командир загинув, але все ще триває війна з російськими загарбниками, у якій брав участь його прадід, а перед цим — покоління і покоління українців. Цей день — можливість віддати шану Герою, який воював з ворогом і загинув, боронячи Україну.

У 2026 році 108-й окремий штурмовий батальйон “Вовки Да Вінчі”, яким комадував Коцюбайло, утримував позиції на Покровському напрямку — на найгарячішому відтинку фронту. У вересні нагороди отримали бійці, які безперервно були на позиціях протягом цілого року. 1 листопада, у день народження Дмитра Коцюбайла, побратими збираються на Аскольдовій могилі в Києві, щоб віддати шану своєму першому командиру.

Джерело: https://focus.ua/uk/ukraine/731120-dmitro-kocyubaylo-narodivsya-1-listopada-zhiv-voyuvav-i-zaginuv-za-ukrajinu