Ювал Ной Харарі: ШІ зламує код цивілізації

У виступі на Milan Leadership Forum 30 вересня 2026 року, опублікованому на його YouTube-каналі 30 жовтня, Ювал Ной Харарі розглядає, як ШІ змінює мову, фінанси, право й релігію. Звертаючись до історії Вавилонської вежі, він ставить запитання: чи зможуть люди зберегти довіру, необхідну для співпраці, і знайти час, щоб пристосуватися.

Виклик революції ШІ для лідерів

Ювал Ной Харарі: Сьогодні я хотів би поговорити з вами про найбільший виклик для лідерів за всю історію людства - виклик, який ставить перед нами революція ШІ.

Революція ШІ створює безпрецедентні можливості, але водночас і безпрецедентні загрози та небезпеки.

Щоб вижити й процвітати в епоху ШІ, людству потрібні лідери, здатні запропонувати докорінно нове бачення майбутнього, а також лідери, які вміють зберігати й зміцнювати зв'язки довіри між людьми.

Якщо люди не зможуть довіряти одне одному, ми всі станемо легкою здобиччю для надрозумних систем ШІ, що вийдуть з-під контролю.

Почну зі спроби допомогти нам зрозуміти революцію ШІ в широкому історичному контексті.

Намагаючись зрозуміти щось нове, ми часто порівнюємо його з чимось давнім і знайомим. Саме тому революцію ШІ так важко осягнути: людство ніколи не переживало нічого подібного.

Навіть нашим міфологіям бракує для цього уяви.

Наприклад, цього травня Папа Лев опублікував змістовну енцикліку про ШІ, яка надихає. У ній він спробував осмислити революцію ШІ, порівнявши її з біблійним міфом про Вавилонську вежу. Цей міф розповідає, як людство прагнуло звести величезну вежу до самого неба, імовірно, кидаючи виклик Богові.

Біблія каже, що "вся земля мала одну мову й одні слова". Люди говорили одне одному: "Ходімо, збудуємо місто й вежу, вершина якої сягатиме небес". Бог стривожився і сказав: "Погляньте, вони - один народ, у них усіх одна мова, і це лише початок того, що вони зроблять. Тепер ніщо із задуманого не буде для них неможливим. Тож ходімо, спустімося на землю й змішаймо там їхню мову, щоб вони не розуміли мови одне одного". Так, підсумовує біблійний міф, Бог розділив людство, налаштувавши людей одне проти одного, і вони припинили будувати Вавилонську вежу.

У цьому міфі мова - найважливіший інструмент, за допомогою якого люди співпрацюють і намагаються здобути божественну силу, божественні здібності. Бог руйнує людські плани не ударами блискавки чи землетрусом, а просто позбавляючи людей їхнього інструмента - спільної мови.

Дві відмінності від Вавилонської вежі

Між історією Вавилонської вежі й революцією ШІ є чимало цікавих паралелей, але є й дві принципові відмінності.

По-перше, у випадку з Вавилонською вежею люди використовували мову як інструмент, щоб співпрацювати й будувати вежу. Сьогодні ж сама мова стає вежею, яку ми зводимо. Революція ШІ - це створення нової мови, універсальної мови, мови комп'ютерного коду. Як стверджують, ця мова буде настільки могутньою, що ніщо із задуманого нами не буде неможливим. Вона, наприклад, дасть нам змогу дістатися неба, колонізувати Марс і хтозна що ще.

Проте ця мова настільки могутня, що загрожує вийти з-під нашого контролю й перетворитися зі слухняного інструмента на самостійного агента. Замість того щоб люди за допомогою комп'ютерної мови робили все, що забажають, комп'ютерна мова вчиться діяти самостійно й може підкорити світ і Сонячну систему для себе, а не для людей.

Друга принципова відмінність полягає в тому, що в біблійному міфі будівництво вежі вимагало загальної співпраці людей, і коли ця співпраця зруйнувалася, будівництво припинилося. У випадку з вежею ШІ людська співпраця руйнується, але будівництво лише пришвидшується. Міжнародний порядок розпадається, суспільства в усьому світі охоплені хаосом. Ми, люди, втрачаємо спільну реальність і здатність розуміти одне одного та довіряти одне одному. Але будівництву вежі це не заважає. Її зводять дедалі швидше.

Саме через те, що корпорації та країни не можуть довіряти одна одній, вони потрапили в гонку озброєнь і вкладають дедалі більше ресурсів у розвиток ШІ. Усі бояться відстати.

Отже, ми опинилися в подвійній пастці. Брак довіри пришвидшує розвиток ШІ, і той самий брак довіри водночас заважає нам утримувати системи ШІ під своїм контролем.

Тобто в міфі про Вавилонську вежу Бог змішав людські мови, щоб перешкодити співпраці людей, і цим зупинив будівництво вежі. У революції ШІ люди створюють надмову, яка стає незалежною від нас, а ми не можемо ані сповільнити будівництво, ані втримати цю надмову під контролем, бо не можемо співпрацювати.

Мова, бюрократія та влада людей

Насамперед треба зрозуміти, що ще з кам'яної доби мова була основою людського панування на планеті Земля. Люди підкорили світ, навчившись співпрацювати у величезних масштабах, і саме мова робить таку співпрацю можливою.

Поодинці люди не сильніші й навіть не розумніші за інших тварин. У сутичці сам на сам людина програє шимпанзе, тигрові чи слонові. Проте в протистоянні мільйона людей і мільйона шимпанзе люди легко переможуть, бо мільйон людей уміє співпрацювати, а шимпанзе - ні.

Саме тому люди контролюють світ: ми вміємо співпрацювати краще за всіх інших. А як ми співпрацюємо? За допомогою мови.

Вирішальне значення мови полягає не в налагодженні особистих стосунків. Шимпанзе цілком здатні будувати особисті стосунки й без мови. Мова необхідна для створення бюрократичних систем. А бюрократичні системи - правова й фінансова системи, держави, корпорації, церкви - необхідні для будь-якої масштабної співпраці. Бюрократичні системи - недооцінені герої людської історії.

Більшість людей не любить бюрократію, але жити без неї ми не можемо. Завдання бюрократичних систем - створювати довіру між великою кількістю незнайомих людей і завдяки цьому уможливлювати масштабну співпрацю в лікарнях, арміях, школах і банках.

Наприклад, банки створюють довіру між незнайомцями, щоб мільйони людей могли об'єднувати свої ресурси й таланти для роботи над спільними проєктами, як-от будівництво веж і космічних кораблів. Фінансова історія світу - це історія того, як люди винаходили дедалі складніші способи створювати довіру між незнайомцями. Гроші - це міст довіри. Так само як облігації, акції, ETF і весь ринок.

А з якої сировини фінансова система створює гроші, акції та облігації? Відповідь - із мови.

Гроші зроблені не із золота чи паперу. Гроші - це історія, складена зі слів. ETF - це історії, складені зі слів. IPO - це історії, складені зі слів. Увесь ринок зрештою складається зі слів, із мовних токенів.

Усі інші людські бюрократичні системи, від збройних сил США до Католицької церкви, теж спираються на мовні токени в таких книгах, як Біблія, у законах, нормах, протоколах, бланках, архівах тощо.

Тепер ШІ опановує мову. А точніше, ШІ можна розуміти як мову, що звільняється від людського контролю й набуває здатності діяти самостійно. Революція ШІ - це процес, у якому мова перетворюється з інструмента на агента.

Від інструмента до агента

Найважливіше, що треба знати про ШІ: на відміну від усіх попередніх людських винаходів, це не інструмент. Це агент.

Агент - це те, що здатне самостійно ухвалювати рішення й самостійно винаходити щось нове. Агент може вивчати те, чого не знають його творці. Агент може сам змінюватися так, як його творці не передбачали.

У біблійній історії про Вавилонську вежу мова була лише інструментом, а не агентом. Єдиними агентами були люди.

Коли Ґутенберґ у XV столітті розробив друкарський верстат і почав друкувати Біблії, цей верстат був інструментом, а не агентом. Друкарський верстат не міг сам вирішити, які книги друкувати. Саме Ґутенберґ вирішив друкувати Біблії, а не Корани. Так само друкарський верстат Ґутенберґа не міг самостійно створити щось нове. Він не міг сам перекласти Біблію німецькою чи італійською. І вже точно не міг винайти радіо чи телебачення.

На відміну від друкарського верстата, системи ШІ - це рядки коду, мови, які здатні самостійно ухвалювати рішення, самостійно створювати нові речі й нові ідеї та змінюватися так, як люди, що їх створили й розробили, не передбачали.

У деяких вузьких сферах, наприклад у шахах, здатність ШІ самостійно діяти й творити вже значно перевершує людську.

Кожен інтелект має свою нішу

Ті, хто применшує значення революції ШІ, відкидають такі приклади, як шахи, пояснюючи це тим, що шахівниця - дуже вузьке, штучне середовище, створене людьми. Критики стверджують, що здатність ШІ діяти самостійно завжди буде обмежена такими вузькими, штучними середовищами, а отже, це не "справжня самостійність" і серйозного виклику людству вона не становить. ШІ може підкорити шахівницю, але ніколи не підкорить планету Земля.

І справді, якщо взяти, скажімо, жорсткий диск із ваговими параметрами передової моделі ШІ й кинути його посеред джунглів, що, на вашу думку, станеться? Жорсткий диск не зможе видобувати із землі залізо, будувати заводи, створити армію роботів і підкорити світ.

Без електрики, яку виробляють збудовані людьми електростанції, ШІ цілковито безпорадний. Отже, за цією логікою, системи ШІ не є справжніми агентами. Вони можуть діяти лише в обмеженій штучній ніші, яку спочатку створив для них хтось інший.

Певною мірою це правда. Але той самий аргумент стосується всіх відомих видів інтелекту. Людський інтелект теж діє лише в межах вузької екосистеми, створеної кимось іншим. Залиште мене самого на Марсі - це буде те саме, що кинути ШІ в джунглі. Я помру за лічені секунди.

Мій інтелект може виживати й діяти лише в межах цілком конкретної екосистеми, яку створив не я. Її на Землі протягом 4 мільярдів років еволюції створювали дерева, бактерії, комахи та інші організми.

Усі розумні агенти завжди мають свою нішу. Риби живуть в океанах, яких вони не створювали. Мавпи живуть у лісах, яких вони не створювали. Усі ссавці, зокрема й люди, живуть у багатій на кисень атмосфері, якої вони не створювали.

Насправді приблизно до 2,5 мільярда років тому в атмосфері цієї планети було дуже мало кисню. Для більшості тогочасних організмів кисень був смертельною отрутою. Він їх убивав. Потім, упродовж тривалого процесу, відомого як киснева катастрофа, різні давні мікроорганізми почали забруднювати атмосферу Землі киснем - побічним продуктом їхнього фотосинтезу.

Коли атмосфера наповнилася цією смертельною отрутою - киснем, це спричинило масову загибель давніх організмів. Проте деяким вдалося вижити й пристосуватися до нових умов. Зрештою багато видів, що вижили, пройшли шлях від ненависті до кисню до цілковитої залежності від нього у своєму виживанні.

Наші предки, предки людей, були серед тих видів, які пережили цей перехід. І ми досі живемо в штучному, наповненому киснем середовищі, яке колись виникло внаслідок давнього забруднення.

Бюрократія - кисень для ШІ

Тепер ми спостерігаємо аналогічний момент в еволюції життя. Протягом останніх тисячоліть ми, люди, наповнювали атмосферу чимось, що зрештою може виявитися смертельним для більшості організмів на планеті, зокрема й для Homo sapiens, але водночас створює нове штучне середовище, у якому ШІ процвітає.

Я не про CO2, вуглекислий газ. Я про дані, про бюрократію і, зрештою, про те, що просто зараз виходить із мого рота: слова, мовні токени.

Протягом тисячоліть ми, люди, створювали на цій планеті штучне середовище, насичене мовними токенами, даними й бюрократією. І так само, як риби живуть в океанах, а мавпи - у лісах, ШІ живе в бюрократичних системах.

Тут важливо зауважити: усі бюрократичні системи, як-от фінансова й правова, - це надзвичайно штучні середовища, у яких вузькоспеціалізованого інтелекту достатньо, щоб мати величезний вплив на світ.

Банкірка, яка не вміє користуватися сокирою чи молотком, усе ж може вирубувати цілі ліси й будувати величезні міста та вежі, лише пишучи документи й пересилаючи їх у бюрократичній мережі.

Звісно, якщо забрати банкірку з цього штучного середовища й кинути в хаотичні джунглі, її фінансові навички втратять будь-яке значення, і вона не зможе змагатися із шимпанзе, тигром чи людиною, що живе полюванням і збиральництвом. На відміну від мисливця-збирача, банкірка не вміє лазити по деревах чи полювати на диких свиней.

Але якщо ми спершу створимо бюрократичну систему й поширимо її владу на джунглі, банкірка стане набагато могутнішою за будь-якого мисливця-збирача чи тигра. Власне, банкірка сильніша за всіх тигрів світу разом узятих. Сьогодні саме виживання тигрів як виду й небагатьох спільнот мисливців-збирачів, що ще залишилися, залежить від банкірів, які пересилають документи у фінансових бюрократичних системах.

Саме в цьому середовищі системи ШІ набувають здатності діяти самостійно.

Якщо кинути ШІ в неструктуровані джунглі, він не зможе розпочати видобуток заліза й побудувати армію роботів. Але в межах бюрократичних систем, які люди вже створили, ШІ може мати величезну владу.

Системи ШІ - природжені бюрократи.

Жоден банкір не може пам'ятати всі операції банку чи корпорації. ШІ може. Жоден юрист не може пам'ятати всі закони й норми Італії чи ЄС. ШІ може. Жоден єпископ не може пам'ятати все канонічне право чи всі тексти багатьох поколінь християнських богословів. ШІ може.

Тож найближчими роками мільйони ШІ-бюрократів дедалі частіше ухвалюватимуть рішення про наше життя. ШІ-банкіри вирішуватимуть, чи дати нам кредит; ШІ-судді - чи відправити нас до в'язниці; ШІ-богослови - чи можете ви зробити аборт; корпоративні системи ШІ - чи дати вам роботу; а військові системи ШІ - чи бомбити ваш дім.

Залишмо поки осторонь питання, добре це чи погано. Насамперед треба усвідомити масштаб змін.

Людський світ схожий на плетиво численних бюрократичних систем, які зрештою всі працюють на мовних токенах. Хоча ці системи часто цілком нешкідливі, більшість із нас відчуває відчуження від них, бо з погляду еволюції та біології вони нам далекі.

Ми, люди, на мільйони років старші за бюрократичні системи, тому не почуваємося в них як удома. Ми народилися в лісі, а не в офісі.

Для ШІ, навпаки, бюрократія - рідне середовище. Ми часто відчуваємо, що бюрократія нас душить, а для ШІ вона - кисень.

Тому ми, імовірно, втратимо контроль над своїми бюрократичними системами, і він перейде до ШІ.

Кому ми довірятимемо?

До чого це призведе?

Нагадаю: завдання бюрократії - створювати довіру між великою кількістю незнайомих людей. Один з імовірних наслідків переходу бюрократичних систем під контроль ШІ полягає в тому, що люди перестануть довіряти іншим людям і натомість навчаться довіряти лише ШІ.

Ми вже бачимо, як це відбувається у світі. Хороший приклад - соціальні мережі, бюрократична система під керуванням ШІ. Вона поширює недовіру між людьми й посилює соціальну напруженість у всьому світі. Проте ті самі люди, які втрачають довіру до журналістів, банкірів і урядів, сліпо довіряють системам ШІ, які показують їм усі ці фейкові новини й конспірологічні теорії в соціальних мережах.

Інший імовірний наслідок: системи ШІ навчаться будувати довіру між собою, і ми побачимо появу племен ШІ, банків ШІ, навіть церков ШІ, які об'єднуватимуть мільйони систем ШІ способами, які люди, можливо, не зможуть осягнути чи зрозуміти.

Мабуть, найстрашніший наслідок полягає в тому, що, як корови й кури не розуміють людської фінансової системи, яка керує їхнім життям, так і ми, люди, не зможемо зрозуміти нові системи ШІ, які керуватимуть нашим життям.

Тисячоліттями ми панували у світі, бо вміли співпрацювати краще за всіх інших на планеті. За допомогою мови ми будували бюрократичні системи, які могли зрозуміти лише ми, і нав'язували їх усій планеті.

Ми почувалися в цілковитій безпеці, бо ніхто інший на Землі не розумів бюрократичного коду цивілізації. Ми винайшли гроші й банки та за їх допомогою купували й продавали корів, але самі корови не могли відкрити банківський рахунок чи вкласти гроші на фондовій біржі. Ми вигадали закони й норми щодо коней, але самі коні не могли найняти адвоката й цитувати судді правовий кодекс. Ми вигадали релігійні правила й заборони щодо свиней, але самі свині не могли читати Біблію й оскаржувати тлумачення рабинів і священників.

Бюрократичні системи були скрізь, але лишалися цілковито невидимими для всіх на Землі, крім людей. Ніхто, крім нас, не міг читати кодекси законів, священні книги й банківські записи, на яких тримався світовий порядок.

Але тепер на цій планеті є щось, що розуміє мову краще за нас і може обернути ситуацію проти нас.

Системи ШІ зламують код людської цивілізації. А точніше, сам код звільняється від нашого контролю. Ми бачимо, як мова оживає.

Що сталося б, якби мова могла бути самостійним агентом, що діє у Всесвіті сам по собі, а не через таку органічну тварину, як людина?

Багато релігій ще тисячі років тому стверджували, що Всесвіт насправді створила мова, що саме мова завжди була найважливішим агентом. "Споконвіку було Слово".

Наприкінці XX століття постмодернізм передбачив смерть автора й настання епохи текстів без авторів. Можливо, зараз ми спостерігаємо здійснення цього пророцтва. В епоху ШІ тексти писатимуть себе самі й діятимуть у світі без жодної потреби в людині-авторі.

Слово і плоть

Можна заперечити, що зводити такі речі, як правові системи й релігії, до мовних токенів, до слів - неправильно. Можливо, слова лише вказують на щось поза їхніми межами, що з тієї самої причини буде недосяжним і для ШІ.

Біблія каже: "Споконвіку було Слово", але також і те, що "Слово стало плоттю". А "Дао де цзін" каже: "Істина, яку можна висловити словами, не є абсолютною істиною".

Протягом усієї історії люди боролися з напруженням між словом і плоттю, між істиною, яку можна висловити словами, й істиною, яка перебуває поза словами.

Раніше це напруження проявлялося у стосунках між людьми. Наприклад, дехто був готовий зректися свого сина-гея чи навіть убити його лише через кілька слів у Біблії. Саме через ці слова християнські фанатики в Уганді у 2023 році запровадили смертну кару за одностатеве кохання. Інші християни кажуть: не можна вбивати людей лише через кілька слів у Біблії. Дух любові має бути важливішим за букву закону.

Це напруження між духом і буквою існує не лише в християнстві, а й у кожній релігії, кожній правовій системі, навіть у кожній людині. Тепер воно вийде назовні. Воно стане напруженням між ШІ й людьми.

Усе, що складається зі слів, перейде під контроль ШІ. Місце людей у світі залежатиме від того, яке місце ми відведемо істині поза словами.

Чи може думка вийти за межі слів?

Але що таке істина поза словами? І чи може людська думка осягнути істину поза словами?

Одне з ключових питань філософії мови: чи є мова тим самим, що й мислення? Ми думаємо словами чи лише використовуємо слова, щоб вказати на речі поза словами?

Кожен із нас може спробувати поспостерігати за цим. Спробуйте поспостерігати за процесом мислення у власній голові. Що там відбувається, коли ви думаєте?

Дехто помічає, як у голові з'являються слова, складаються в речення, а речення - в аргументи. Наприклад: "Усі люди смертні. Я людина. Отже, я смертний".

Якщо мислення - це впорядкування мовних токенів у речення й аргументи, то ШІ вже може мислити набагато краще за більшість людей.

Дехто заперечує: "Ні, ні, ні, ні, ні. ШІ не може мислити. Це лише розхвалене автодоповнення. Він просто передбачає наступне слово в реченні".

Але хіба це так відрізняється від того, що відбувається в людському розумі?

Спробуйте поспостерігати за наступним словом, яке з'явиться у вас у голові. Ви справді знаєте, звідки воно взялося? Чому ви подумали саме це слово, а не якесь інше?

Коли я починаю речення, то зазвичай не знаю, як воно закінчиться. Візьміть, наприклад, речення, яке я щойно вимовив. Чому воно закінчилося словом "закінчиться"? Чому я не сказав "як воно розвиватиметься", "як воно завершиться", "як воно дійде кінця"? Я не знаю.

Ми не до кінця розуміємо, як людський розум складає речення. Але ШІ вже опанував цей складний процес краще за більшість людей. ШІ здатен будувати набагато різноманітніші речення, ніж людський розум.

Так само як сьогодні люди не можуть перемогти ШІ в шахах, невдовзі жодна людина не зможе перемогти ШІ в жодній мовній грі. Усе, що складається зі слів, перейде під контроль ШІ.

І це великий виклик для людства, адже зі слів складаються всі головні системи цивілізації, зокрема фінанси, право й релігія.

Нам потрібен час, щоб пристосуватися

Вавилонська вежа, яку зараз будує ШІ, міститиме нову мову ШІ, якої ми, імовірно, не зможемо зрозуміти, нові фінанси ШІ, право ШІ, навіть релігію ШІ, які можуть виявитися за межами людського розуміння.

Поява цієї Вавилонської вежі ШІ не обов'язково віщує загибель людства. Люди можуть пристосуватися, як наші предки пристосувалися до кисню. Люди можуть виживати й процвітати всередині вежі ШІ.

Але щоб вижити й процвітати, нам потрібен час. Нам потрібен час, щоб зрозуміти, що відбувається, потрібен час, щоб пристосуватися. А щоб виграти цей життєво важливий час, нам, людям, треба співпрацювати й сповільнити будівництво вежі.

Але як співпрацювати, коли сам засіб співпраці - мова - саме й виходить з-під нашого контролю та загрожує відібрати в нас владу над світом?

Ось великий виклик для нинішнього покоління людських лідерів.

Зараз люди стрімко втрачають довіру одне до одного, а отже, і здатність співпрацювати. Водночас системи ШІ вчаться співпрацювати між собою.

Світом правитиме той вид, який краще співпрацює. Усе так просто. Завдання людських лідерів - подбати, щоб люди й надалі могли співпрацювати краще за системи ШІ.

Справжня валюта життя

Для цього лідерам треба зрозуміти, чому довіра між людьми руйнується саме тоді, коли вона потрібна нам найбільше.

Одна з ключових причин полягає в тому, що ШІ, який панує в дедалі більшій кількості світових систем, перевантажує наш розум і краде наш час.

Люди - органічні істоти. Як шимпанзе, тигри, корови й дерева, ми є живими організмами, а отже, живемо циклами: день і ніч, літо й зима, діяльність і відпочинок. Якщо змушувати організм постійно діяти й бути зайнятим без відпочинку, він божеволіє, виснажується й помирає. Саме це зараз відбувається з людським суспільством загалом.

Раніше навіть такій важливій системі, як фондовий ринок, давали відпочити. Нью-Йоркська фондова біржа традиційно працює лише з понеділка до п'ятниці, з 9:30 до 16:00, і зачинена на свята, наприклад на Різдво. Якщо в п'ятницю о 17:00 почнеться війна, Волл-стріт не відреагує до ранку понеділка.

Це дає людям - банкірам та інвесторам - час відпочити, побути з родиною, поїхати у відпустку.

Але системи ШІ не органічні. Вони не живуть за цими циклами. Їм не потрібен час на відпочинок. У них немає родин. Вони не їздять у відпустки. Вони не відзначають свят.

У міру того як системи ШІ перебирають контроль над фондовим ринком, банками, медіа та всіма іншими бюрократичними системами, людям теж не дають часу на відпочинок. Особливо це стосується лідерів.

Я зустрічав багатьох бізнесових і політичних лідерів, і майже всіх їх об'єднує одне: їм не дають відпочивати. Вони не мають часу. І це робить їх дуже бідними людьми.

Якщо у вас немає часу, ви бідні, хоч скільки грошей маєте. Адже гроші існують лише в нашій колективній уяві. Це вигадка, яка зрештою складається зі слів. Справжня валюта життя - не гроші, а час. І якщо ви не можете дозволити собі час, ви дуже бідна людина.

На жаль, деякі з найбагатших і найвпливовіших людей світу надзвичайно бідні. Вони не можуть дозволити собі час на відпочинок чи медитацію, не мають часу подбати про свій розум.

Розум лідерів надзвичайно важливий, адже лідери керують, спираючись на свій розум. Це їхній інструмент. Думки й почуття лідерів визначають долю мільйонів і те, що переважить: війна чи мир, параноя чи довіра.

Дедалі швидший темп революції ШІ означає, що дедалі більше людських лідерів не мають ані душевного спокою, ані часу подбати про здоров'я свого розуму. Це погано і для них, і для суспільства. Суспільству не на користь, коли ним керують люди зі стривоженим розумом, які не мають часу розслабитися чи глибоко подумати.

Тож дозвольте завершити цей виступ однією особистою порадою. Не лише заради вас самих, а й заради суспільства: знайдіть час подбати про свій розум. Лише тоді ви зможете знайти спосіб відновити довіру між людьми й завдяки цьому подбати, щоб людство не просто вижило, а й процвітало в епоху ШІ.