The Atlantic: Трамп вимагає від Європи переозброєння, але ставить на проросійських ультраправих

Адміністрація Дональда Трампа намагається керувати політикою союзних урядів у Європі так, як США ніколи раніше не робили. Так вважає американська журналістка та історикиня Енн Епплбаум. За її словами, Вашингтон просуває партії, близькі до руху MAGA, зокрема й відкрито проросійські, а щонайменше у трьох випадках американці, за повідомленнями, вмовляли обраних лідерів змінити коаліційних партнерів.

Як передає "Хвиля", про це пише Енн Епплбаум у колонці для The Atlantic.

Авторка починає з історії в Афінах. За даними The Wall Street Journal і Financial Times, у березні тодішня посолка США в Греції Кімберлі Гілфойл на вечері в присутності грецьких політиків заговорила про негаразди правлячої коаліції Румунії і приписала собі її неминучий розпад.

"Ми можемо зробити це з будь-якою країною, з якою захочемо. Ми можемо зробити це й тут", - так, за даними видань, сказала Гілфойл.

Вона та її адвокат усе заперечили, включно з цією розмовою. Посаду Гілфойл втратила з іншої причини: WSJ отримала скриншоти її повідомлень донору Республіканської партії з проханням покласти 100 тисяч доларів на її рахунок American Express. Після цього вона пішла у відставку.

Епплбаум наголошує, що Гілфойл - не єдина в команді Трампа, хто намагається впливати на коаліції в демократичних країнах-союзницях по НАТО.

"Колись американці просували в Європі демократію як політичну систему і в цих межах визнавали легітимними всіх обраних політиків лівого й правого центру. Ця адміністрація та наближена до неї бізнес-еліта зараз проводять іншу політику", - пише авторка.

Найочевидніший приклад, за її словами, - Польща. Епплбаум одразу попереджає: вона дружина міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, чия партія - найбільша у правлячій коаліції. Але жодних секретів, каже вона, не розкриває: польські медіа, зокрема ультраправі, широко писали, що Трамп прозоро натякнув лідерові однієї з партій коаліції перейти в інший табір.

Йдеться про міністра оборони Владислава Косіняка-Камиша, лідера аграрної Польської селянської партії (PSL). Навесні він приїхав до Вашингтона на церемонію вручення Медалі Пошани американському солдатові, який врятував життя польському військовому в Афганістані. Після заходу Трамп, за повідомленнями, відвів його вбік і сказав, що у Вашингтоні його цінуватимуть набагато більше, якщо він вийде з коаліції та домовиться з польськими націоналістами й ультраправими. Косіняк-Камиш поради не послухав. Білий дім на запит The Atlantic поки не відповів.

Це не перший такий сигнал. Торік Трамп підтримав ультраправого кандидата в президенти Польщі Кароля Навроцького, а після його перемоги неодноразово приписував її собі.

"Американський президент просить політика в союзній країні змінити коаліцію? Нічого подібного в Польщі не відбувалося з тих часів, коли радянські лідери вирішували, які польські комуністи мають правити", - пише Епплбаум.

У Румунії, як пише авторка, ця історія має ще й комерційний вимір. Наприкінці березня Гілфойл виступила на бізнес-конференції в Бухаресті й агітувала за "вертикальний газовий коридор" - систему газопроводів, яка з'єднує Грецію, Румунію, Україну та інші країни Південно-Східної Європи. Досвіду в газовій інфраструктурі вона не мала, але, за даними WSJ, з нею постійно їздив лобіст грецької компанії Aktor Group Хрістос Марафатсос, і дехто з іноземних чиновників навіть сприймав його як керівника її апарату.

Гілфойл просувала не лише будівництво інфраструктури, а й закупівлю американського скрапленого газу - Aktor зацікавлена в обох. Тодішній прем'єр Румунії Іліє Боложан підтримував газопровід, але не хотів прив'язувати країну до газового контракту: ціна була неконкурентною, а Румунія сама готується експортувати газ.

Під час тієї ж поїздки Гілфойл вечеряла в дорогому ресторані Бухареста з лідером Соціал-демократичної партії Соріном Гріндяну, партнером Боложана по коаліції. Один з присутніх, колишній міністр енергетики, хотів купувати американський СПГ і, за повідомленнями, закликав до цього прем'єра й президента. За кілька місяців соціал-демократи вийшли з коаліції, а потім разом з ультраправими підтримали вотум недовіри, і Боложан пішов у відставку.

Гріндяну категорично заперечує, що Гілфойл чи будь-хто з американців вплинув на його рішення. Лідер румунських ультраправих, проросійський політик Джордже Сіміон, назвав себе "добрим другом" Гілфойл, але теж заперечив її вплив. Втім, пише Епплбаум, неважко зрозуміти, чому частина румунів думає інакше.

Соціал-демократи та ультраправі, за її словами, зламали так званий "брандмауер" - давню домовленість не пускати у велику політику сили, прихильні до фашизму. Такий самий брандмауер діє в Німеччині, де уряд очолює консервативний ХДС разом із соціал-демократами як молодшим партнером. Частина німецьких політиків вважає, що адміністрація Трампа хоче, аби ХДС відмовився від цього принципу і об'єднався з "Альтернативою для Німеччини" (AfD) - відкрито проросійською партією, деякі політики якої мали зв'язки з неонацистами.

Напряму до лідерів ХДС Трамп не звертався. Натомість у Truth Social він радів перемогам AfD на регіональних виборах: "Вони на підйомі і більше не збираються це терпіти!" Ілон Маск ще перед останніми виборами до Бундестагу віртуально взяв участь у заході AfD, а алгоритм X, який дає величезну вагу його дописам, фактично зробив партії безкоштовну рекламу.

Ще один епізод стався цього року. Група німецьких депутатів від різних партій приїхала до Вашингтона на зустрічі в Пентагоні та Держдепі. За словами високопоставленого члена ХДС, усередину пустили б лише представників AfD і ХДС, а соціал-демократів, які входять до урядової коаліції, та всіх інших - ні. Депутати від ХДС відмовилися йти взагалі. Керівництво партії сприйняло це як послання: єдиний партнер, якого визнають у Вашингтоні, - AfD.

У цьому Епплбаум бачить, ймовірно, щиру зневагу адміністрації до німецької демократії, а ще - глибоку суперечність американської політики. Заступник міністра оборони США Елбрідж Колбі торік улітку в штаб-квартирі НАТО закликав союзників "взяти на себе основну відповідальність за конвенційну оборону Європи". Німеччина, Польща та Румунія сприйняли це серйозно.

Проте та сама адміністрація просуває політиків, які виступають проти витрат на оборону, симпатизують Росії або не обіцяють захищати Європу й поважати її кордони. Співлідерка AfD Аліса Вайдель виступає проти військової допомоги Україні та оборонної співпраці з іншими європейськими країнами. Співголова партії Тіно Хрупалла закликав вивести з Німеччини американських військових. Сіміон у минулому виступав за відновлення кордонів Румунії до 1940 року, включно з територіями, які зараз належать Україні. А польські ультраправі почали повторювати антиєвропейські та антиукраїнські наративи, популярні нині і у Вашингтоні, і в Москві.

"Фактично адміністрація просуває переозброєння Європи та європейську оборонну співпрацю і одночасно просуває політиків, які виступають проти переозброєння чи оборонної співпраці", - пише Епплбаум.

"Чи хоче Америка, щоб європейці збудували великі армії, а потім зруйнували європейські інститути й передали ці армії націоналістам? Таку політику вже пробували у XX столітті. Вона провалилася, і досить драматично", - підсумовує авторка.