Зараз мав бути новий льодовиковий період, якби не люди: приголомшливе відкриття вчених

Дослідження показують, що ми зараз вступили б у льодовиковий період. Однак зміна клімату його зупинила.

Про це пише ScienceAlert.

Земля постійно формується вогнем і льодом, і не в поетичному сенсі. Ці фізичні сили обпалюють або обробляють поверхню нашої планети вогняними виверженнями або маршем льодовиків.

Щодо холодного боку, Земля пережила щонайменше п'ять льодовикових періодів. Зокрема, деякі потенційні випадки снігової кулі або сльотавої кулі.

Коли почався льодовиковий період

Насправді зараз ми перебуваємо в геологічному льодовиковому періоді, але більш пом'якшуваному міжльодовиковому періоді. Він розпочався приблизно 11 700 років тому, приблизно в той час, коли багато пухнастих мегафаунів почали вимирати.

Ці тепліші періоди чергуються з холоднішими, крижаними періодами, коли є великі льодовики – те, що ми розмовно називаємо «льодовиковими періодами» та асоціюємо з мамонтами та тремтячими печерними мешканцями, що туляться над мізерними вогнищами.

Насправді наступний з цих льодовикових періодів, можливо, вже розпочався близько 2000 років тому, але був перерваний зміною клімату, спричиненою людиною, як припускає нове дослідження.

«Він тільки починався, все було нормально, наступне зледеніння мало статися – і все ж воно зупинилося», – каже Ніколас Янг, геохімік Колумбійського університету та перший автор дослідження.

Що сталося насправді

Дослідження зосередилося на Лаврентійському льодовиковому щиті (ЛІС), найбільшій такій структурі плейстоцену, який покривав значну частину півночі США та Канади приблизно з 95 000 до 20 000 років тому.

У своєму максимумі він простягав свою крижану силу від Полярного кола до Іллінойсу, покриваючи ці стародавні землі шаром льоду до 3 кілометрів. Його загальний об'єм льоду, можливо, був еквівалентний приблизно 80 метрам зсуву рівня моря.

Дослідники припускають, що LIS перетворився на величну крижану шапку Барнса (BIC). Щоб дійти цього висновку, дослідники створили хронологію льодовикової шапки, використовуючи дві основні лінії даних.

Вони зосередилися на різних типах гірських порід, щоб оцінити співвідношення космогенного берилію-10, ізотопу (атомного варіанту) елемента берилію. Він утворюється, коли космічне випромінювання від величезних вибухаючих зірок врізається в нашу планету.

Вони також проаналізували давно мертву рослинність, виявлену під час відступу BIC, щоб виміряти співвідношення вуглецю-14, доброякісного радіоактивного вуглецю з передбачуваною швидкістю розпаду.

Обидва ці показники діють як земні секундоміри. У гірських породах накопичення берилію-10 припиняється, коли наступаюче зледеніння захищає каміння від невидимого бомбардування Всесвіту. Потім накопичення відновлюється, коли гірські породи оголюються, коли лід відступає.

У рослинах вуглецевий секундомір починає діяти, коли вони опиняються під льодом, що наступає, оскільки мертва рослинність більше не вдихає вуглець.

Чому змінився клімат

Найвищі температури нашого поточного міжльодовикового періоду, який називається голоценом, могли спостерігатися приблизно 11 000–10 000 років тому – принаймні в північному кліматі – внаслідок високого сонячного опромінення через зміну орбіти Землі, відомого як «цикли Міланковича».

Наступні тисячоліття вітали тенденцію до похолодання, але, як не дивно, НЛС продовжував скорочуватися. Тому що його поверхня опустилася занадто низько, щоб він міг продовжувати рости, що призвело до його невідповідності клімату.

До 3600 років тому він зменшився до менших розмірів, ніж сьогодні, і залишався на цьому мінімумі приблизно до 2000 років тому. Лише близько 2000 років тому він почав розширюватися, що символізувало початок наступного зледеніння.

Вірніше, це мало б стати початком нового льодовикового періоду, якби не підвищення літніх температур, яке почалося у 1960-х роках, припускають дослідники.

Вони повідомляють, що BIC (льодовикова шапка Барнс) досягла свого історичного максимуму приблизно у 1960 році. Потім, коли її замерзлий розум, ймовірно, налаштувався на світове панування, антропогенне потепління розвернуло її зростання у зворотний бік, перевівши її у від'ємний баланс маси, через що вона танула у теплі місяці швидше, ніж могла відновитися взимку.

Відтоді його втрати «майже повністю можна пояснити підвищенням літніх температур», що призводить до зменшення інших льодовикових шапок у Канадській Арктиці та Північній Атлантиці, що стало кульмінацією зростання викидів парникових газів приблизно у 1750 році.

Приблизно в цей час промислова революція почала значно забруднювати нашу атмосферу парниковими газами. Це сталося саме тоді, коли клімат переживав найхолодніше століття найгострішого періоду в новітній історії – Малого льодовикового періоду, найхолодніший епізод якого тривав з 1780 по 1880 рік.

Що буде у майбутньому

Моделі показують, що колишній LIS, або нинішній BIC, або якась майбутня суміш цих двох термінів, зникне назавжди за нинішніх кліматичних профілів, залишивши назавжди втрачений залишок старого світу.

«Це будуть справжні останні залишки Лаврентійської льодовикової хвилі, що зникнуть назавжди. Те, що було надзвичайно природним і передбачуваним явищем, тепер зникло», – підсумував Янг.