Експорт авторитаризму: як Китай використовує боротьбу з кібершахрайством для поширення впливу

Китай долучився до розгрому мережі шахрайських кол-центрів у Південно-Східній Азії, які завдають світу сотень мільярдів доларів збитків, проте перетворює цю боротьбу на інструмент експорту авторитарних практик. За оцінкою аналітичної мережі CHOICE (China Observers in Central and Eastern Europe), нові правоохоронні структури під егідою Пекіна покликані закріпити китайську модель державної безпеки як міжнародну норму. Аналітики закликають Європейський Союз активніше долучатися до регіональних ініціатив, щоб впливати на правила глобальної співпраці.

Масштабні шахрайські комплекси в Камбоджі, Лаосі та М'янмі, якими керують злочинні синдикати китайського походження, почали стрімко розростатися під час пандемії COVID-19 та після військового перевороту в М'янмі 2021 року. Вони виросли з винайдених у Китаї схем «відгодівлі свиней на забій» (pig butchering), коли зловмисники тривалий час втираються в довіру до жертви, а потім виманюють гроші під виглядом інвестицій.

Водночас індустрія тримається на торгівлі людьми та примусовій праці: до роботи в таких центрах силоміць залучили сотні тисяч осіб. За оцінками Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC), у 2023 році лише у Східній та Південно-Східній Азії збитки від шахрайства сягнули 18–37 мільярдів доларів. Своєю чергою, Глобальний альянс із боротьби з шахрайством (GASA) оцінив світові втрати за рік до березня 2025-го у 442 мільярди доларів.

Китай створює міжнародні механізми співпраці

У липні Королівська поліція Таїланду запустила платформу SHIELD для обміну розвідданими про кол-центри та мережі торгівлі людьми. До неї приєдналися Австралія, В'єтнам, Індія, Китай, Малайзія, Непал, Південна Корея, США, Філіппіни та Японія.

Паралельно Пекін розбудовує механізми під власним контролем. Зокрема, у Куньміні з 2017 року працює Ланьцансько-Меконзький комплексний центр співробітництва у сфері правоохоронної діяльності та безпеки (LM-LECC), який бере участь в операціях проти шахрайських угруповань і закріплює китайський силовий вплив у регіоні Меконгу.

У вересні цього року Пекін пішов далі й заснував Міжнародний альянс із боротьби з телекомунікаційним та кібершахрайством (IACTCF). Його створили під час Ляньюньганського форуму з питань глобального співробітництва у сфері громадської безпеки, організованого Міністерством громадської безпеки КНР. За офіційними даними Китаю, в установчій конференції взяли участь представники 46 країн-засновниць, 34 країн-спостерігачів і чотирьох міжнародних організацій, серед яких ООН та Інтерпол, хоча повного списку учасників не оприлюднили.

У китайськомовному звіті агентства «Сіньхуа» прямо вказано, що альянс реалізує Ініціативу Сі Цзіньпіна з глобальної безпеки (GSI) та Ініціативу з глобального управління (GGI). В англомовній версії повідомлення цю згадку прибрали. Фактично нова структура експортує політичні цінності Пекіна через «вдосконалення» чинного міжнародного порядку під власні інтереси, а не його відкриту заміну.

Яке бачення безпеки просуває Пекін

Автори аналізу CHOICE наголошують, що правоохоронні ініціативи Китаю переслідують політичну мету. Ініціатива глобальної безпеки Сі Цзіньпіна робить акцент не лише на зовнішніх загрозах, а й на жорсткому внутрішньому контролі, формуючи поліцейські практики країн-партнерів. Крім того, вона просуває вигідну великим державам концепцію «неподільної безпеки», яка, зокрема, допомагає легітимізувати претензії Росії на так зване «ближнє зарубіжжя».

У китайській термінології немає розмежування між «національною» та «державною» безпекою — обидва поняття означають передусім політичний захист режиму Комуністичної партії Китаю (КПК). Поширення такої моделі створює подвійний ризик для демократій: криміналізує звичну громадянську активність, необхідну для демократичних процесів, і водночас виправдовує злочинні дії, які шкодять відкритому суспільству.

Ця логіка простежується і в діях Пекіна. Китайські державні медіа зображують шахрайські синдикати суто закордонною проблемою, замовчуючи їхнє китайське коріння та подаючи КНР одночасно як жертву і постачальника безпеки. Під час спецоперацій у М'янмі й Таїланді Китай самостійно бере підозрюваних під варту, ставлячи під сумнів суверенітет сусідніх держав. Така монополія на слідство дозволяє Пекіну повністю контролювати судові процеси та блокувати витік незручної інформації.

Приховувати є що: дослідник Мартін Торлі описує природу цієї індустрії терміном «системна геозлочинність». Місцеві китайські посадовці та діячі структур Об’єднаного фронту КПК роками толерували кримінальні мережі й спрямовували їхню активність за кордон, доки це не шкодило інтересам партії. Інколи синдикати навіть допомагали просувати ініціативу «Один пояс, один шлях» та посилювати вплив на сусідні уряди, а політична підтримка Китаєм режимів у Камбоджі та М'янмі зберігала сприятливе середовище для кол-центрів. Масштабні репресії проти індустрії почалися лише тоді, коли вона розрослася настільки, що стала токсичною для самого Пекіна.

Оскільки новий альянс IACTCF залишає політичне прикриття злочинних мереж недоторканим і вороже ставиться до незалежного громадянського суспільства, він здатен ліквідувати лише окремі угруповання, але не корінь проблеми.

Чому ЄС має долучитися

Для Європейського Союзу це питання власної захищеності: окрім прямих фінансових збитків європейців, комплекси у Південно-Східній Азії працюють як глобальна лабораторія, що постачає шахрайські технології та методи злочинцям по всьому світу.

Водночас зростають геополітичні ставки. Поки аналітики попереджають про ризик міграції шахрайських центрів до Південної Азії, Пекін масштабує власну правоохоронну архітектуру все далі на захід — включно зі Східною Африкою, з країнами якої вже проводить профільні міністерські діалоги. Оскільки запит на протидію кіберзлочинності у світі високий, структури під контролем Пекіна можуть закріпити авторитарні норми безпеки, що ігнорують політичні передумови корупції та допомагають автократам придушувати свободи.

Щоб запропонувати дієву альтернативу, експерти CHOICE радять ЄС поглибити співпрацю з країнами АСЕАН та приєднатися до тайської платформи SHIELD — це зміцнить позиції партнерів у неминучій взаємодії з Китаєм і дозволить уникнути дублювання пекінських ініціатив. Європа може залучити власні сильні сторони: підготовку правоохоронців, технологічний аналіз і регулювання соціальних мереж, через які працюють шахраї. У поєднанні з підтримкою громадянського суспільства та дипломатичним тиском на уряди, які покривають злочинні центри, це дозволить ЄС вплинути на те, які правила міжнародної безпеки переважатимуть у світі.

Боротьба за норми міжнародної безпеки розгортається на тлі найгострішого за останні роки економічного протистояння між Брюсселем і Пекіном. Напружені торговельні переговори між сторонами тривають із червня 2026 року через щоденний дефіцит ЄС у торгівлі з КНР, що сягає одного мільярда євро. Брюссель наполягає на захисті власної промисловості від напливу дешевого субсидованого імпорту, розширенні експорту європейських товарів і знятті обмежень на постачання рідкісноземельних металів, тоді як Пекін погрожує жорсткими контрзаходами.