Из Канн в президенты: как во Франции появился новый игрок среди правых и есть ли у него шансы на успех

Менш ніж за місяць 57-річний мер Канн Давід Ліснар набрав понад 300 тисяч підписників у соціальних мережах. Його політичний рух Nouvelle Énergie ("Нова енергія") заявляє, що кількість членів перевищила 81 тисячу осіб, тоді як тижнем раніше вона становила близько 55 тисяч. 

Донедавна Ліснара знали переважно у французьких політичних колах. Але тепер він привертає загальнонаціональну увагу в контексті президентських виборів 2027 року.

Втім, попри вражаюче зростання популярності в інтернеті, це ще не перетворилося на співмірну підтримку виборців. 

У першому турі за Ліснара готові проголосувати від 5,5% до 7% виборців.

Втім, особливий інтерес до політика зумовлює його програма. Ліснар захищає амбітну програму економічної лібералізації, радикального скорочення державних видатків і децентралізації. Водночас дотримується консервативних позицій щодо імміграції, безпеки та державного суверенітету.

Для країни, де економічний лібералізм рідко викликав масовий ентузіазм виборців, раптове зростання популярності Ліснара є помітним явищем. Однак до кінця не зрозуміло: підтримують виборці його економічні ідеї чи їх приваблює передусім сама людина, яка їх пропагує.

Канни як трамплін

Ліснар аж ніяк не новачок у політиці. Він розпочав кар’єру в місцевому самоврядуванні, у 2014 році став мером Канн. 2021-го був обраний президентом Асоціації мерів Франції (АМФ). 

Перетворив "Нову енергію" з місцевої політичної ініціативи на загальнонаціональний рух. А в березні 2026 року залишив партію "Республіканці", щоб самостійно просувати свої президентські амбіції.

Тоді ж у березні в Каннах втретє став мером – отримав на виборах понад 81% голосів, а його партія – 45 із 49 місць у міській раді. Щоправда, участь у голосуванні взяли менше половини зареєстрованих виборців.

Мер наводить приклад Канн як доказ того, що державне управління можна зробити ефективнішим, не жертвуючи інвестиціями.

Згідно з фінансовою звітністю муніципалітету за 2025 рік, із 2014-го борг міста скоротився майже на 82 млн євро, тоді як лише протягом 2025 року було інвестовано 72,5 млн євро.

Проведений регіональною рахунковою палатою незалежний аудит підтвердив, що Канни зберегли належний фінансовий стан і вдосконалили управління. 

Водночас аудитори встановили, що скороченню муніципальних витрат сприяла передача повноважень міжмуніципальному органу. Значні доходи Канн від туризму також відрізняють місто від більшості французьких муніципалітетів.

Ці нюанси не применшують здобутків Ліснара, але ставлять під сумнів його аргумент про те, що ті самі підходи можна застосувати й у масштабах усієї Франції. Муніципалітет, який отримує значні доходи від міжнародного туризму та великих комерційних заходів, функціонує в зовсім інших фінансових та інституційних умовах, ніж французька держава.

Попри це, досвід управління містом забезпечує Ліснару міцну політичну основу. 

Його популярність не виникла виключно в інтернеті. Ліснар десятиліттями налагоджував зв’язки з політиками та посадовцями ще до того, як здобув значно ширшу загальнонаціональну аудиторію.

Швидкість цього зростання здивувала навіть досвідчених політичних оглядачів. 

За даними видання Le Monde, з кінця вересня до середини жовтня кількість підписників у Ліснара перевищила 300 тисяч, причому значна частина приросту припала на Instagram. Його гасло "Щось відбувається" швидко поширилося різними соціальними платформами.

Водночас "Нова енергія" заявила, що станом на 24 жовтня має 81 547 зареєстрованих членів та 1830 обраних посадовців. Жоден із цих показників не проходив незалежного аудиту, а остання цифра не обов’язково означає, що всі зазначені політики належать виключно до цього руху. 

Хай яким є пояснення стрімкого зростання видимості Ліснара, йому вдалося привернути увагу до політичного проєкту, який раніше майже не був представлений на загальнонаціональному рівні.

Ліберальна революція для Франції?

В основі програми Ліснара лежить різка критика французької економічної моделі. 

Він стверджує, що десятиліття зростання державних видатків, податків і регулювання послабили конкурентоспроможність, стримували підприємницьку діяльність і зробили Францію залежною від запозичень для фінансування держави, утримання якої країна більше не може собі дозволити.

Запропоновані ним заходи є масштабними. 

Ліснар хоче скоротити щорічні державні видатки на 80 млрд євро вже протягом першого року перебування на посаді, а до кінця президентського терміну – щонайменше на 200 млрд євро. Його довгострокова мета сягає 300 млрд євро.

На його думку, Франція надмірно оподатковує працю та виробництво.

Це робить компанії менш конкурентоспроможними й водночас не дає працівникам отримувати достатню частку коштів, які їхня робота приносить роботодавцю. 

Ліснар вважає, що зниження відповідних внесків підвищить купівельну спроможність і сприятиме зайнятості без необхідності вдаватися до нових запозичень.

Програма не обмежується податковою політикою. 

Ліснар виступає за гнучкіший ринок праці, ліквідацію або об’єднання державних установ, скорочення адміністративного персоналу та передачу повноважень від центральної влади на нижчі рівні управління.

Також виступає за підвищення пенсійного віку до 65 років і запровадження обов’язкових накопичувальних внесків на додачу до чинної солідарної пенсійної системи.

Масштаб цих пропозицій заслуговує на увагу. 

Скорочення щорічних державних видатків на 200 млрд євро вимагало б змін, які виходять далеко за межі підвищення ефективності адміністративного управління. Система соціального страхування, пенсії, охорона здоров’я та державні послуги становлять значну частину державних витрат Франції. Рішення щодо їхнього фінансування неминуче впливатимуть на розподіл ресурсів між громадянами, бізнесом і наступними поколіннями.

Його підхід передбачає, що необхідні джерела економії вже визначені. Однак те, наскільки ці заходи реалістичні, коли їх можна буде впровадити та як вони позначаться на роботі державних служб, потребує незалежної оцінки. Французи неодноразово демонстрували, наскільки для них важливі доступні державні послуги та соціальний захист – зокрема й тоді, коли підтримували партії, які виступають за більшу економічну свободу.

Попри це Ліснар вважає, що чинна модель держави загального добробуту вичерпала себе. 

Водночас лібералізм лідера "Нової енергії" має межі.

У сфері безпеки він виступає за суворіші кримінальні покарання, розширення повноважень поліції та жорсткіші заходи проти наркоторгівлі. Його імміграційна програма передбачає істотне скорочення кількості дозволів на проживання, посилення обмежень щодо доступу до певних соціальних виплат і зміцнення національного контролю над міграційною політикою – навіть якщо це означатиме конфронтацію з європейськими судовими інституціями.

В освіті він пропонує надати школам значно більше автономії, зокрема ширшу свободу в питаннях зарахування учнів та організації роботи, водночас посиливши академічні вимоги.

Ці позиції відображають його уявлення про належну роль держави. 

Його програма поєднує суттєве скорочення економічного втручання держави з жорсткими вимогами до громадського порядку та національного суверенітету. Політична цілісність цієї моделі частково залежить від того, чи можна буде фінансувати посилення суверенних функцій держави одночасно зі скороченням податків і видатків, яке він пропонує.

Пошук місця на правому фланзі

Раптова увага до Ліснара виникла на тлі тривалої боротьби за визначення ідентичності традиційних правих сил Франції.

Поява центристського руху Макрона послабила "Республіканців", оскільки частина поміркованого та економічно ліберального електорату партії перейшла на бік президента. 

Водночас ультраправе "Національне об’єднання" розширило свою підтримку серед виборців, які раніше могли б ідентифікувати себе з консервативними правими, особливо з питань імміграції, безпеки та національної ідентичності. 

Ліснар прагне зайняти власне місце в цьому політичному розколі.

Та його відносини з очільником "Республіканців" Брюно Ретайо демонструють складність ситуації. 

Обидва політики дотримуються консервативних поглядів на імміграцію, громадський порядок і державну владу, а також підтримують контроль над державними видатками. Проте Ліснар ставить економічну лібералізацію в центр своєї програми й відкрито критикує стратегію очолюваної Ретайо партії, в якій сам був раніше.

Їхні розбіжності стосуються не лише ідеології, а й політичних процедур. У березні Ліснар залишив "Республіканців" після того, як партія відхилила запропонований ним підхід до проведення відкритих президентських праймериз. Згодом він закликав до ширшої процедури відбору кандидата, яка дала б змогу об’єднати різні течії правого політичного спектра.

Ще одну проблему для Ліснара створює ультраправе "Національне об’єднання". 

Він поділяє частину поглядів цієї політсили на імміграцію та безпеку, але його економічна програма суттєво відрізняється від більш інтервенціоністського підходу націоналістичної партії, особливо щодо соціального захисту, промислової політики та ролі держави в захисті купівельної спроможності. 

Ліснар також відкидає вихід Франції з Європейського Союзу: він виступає за співпрацю між суверенними європейськими державами, водночас заперечуючи подальшу політичну централізацію.

Зростання його впливу вже почало позначатися на відносинах усередині традиційних правих сил. 

21 жовтня Ліснар знову зустрівся з Ретайо, щоб обговорити можливість уникнення конкуренції між кандидатами в президенти, зокрема шляхом проведення праймериз. Але досягти домовленості не вдалося.

Підтримка України зі знаками запитання

На окрему увагу заслуговують зовнішньополітичні погляди Ліснара, особливо його позиція щодо України.

Він неодноразово висловлював підтримку Україні в її протистоянні російському вторгненню та закликав зміцнювати європейське оборонне виробництво. Ліснар має особистий досвід співпраці з українською владою: у 2022 році Канни започаткували партнерство зі Львовом, а в березні 2024 року було укладено угоду про медичну співпрацю з реабілітаційною мережею UNBROKEN.

Він виступає за посилення оборонних спроможностей Європи, водночас наполягаючи на тому, що політичний суверенітет має залишатися переважно в руках окремих держав. Він також заявляв про необхідність відновити систематичний дипломатичний діалог із Росією після завершення війни. 

Водночас його позиції щодо вступу України до ЄС та гарантій безпеки після війни поки недостатньо чіткі.

Наразі найпримітнішою особливістю президентської кампанії Ліснара є те, як швидко політик, давно відомий на місцевому рівні, здобув загальнонаціональну аудиторію. Його політична організація та економічні переконання існували задовго до нещодавнього сплеску уваги. Змінилося насамперед те, скільки людей тепер чують його виступи.

Поки що невідомо, чи свідчить цей ентузіазм про зростання кількості прихильників економічного лібералізму. Традиційні праві сили Франції вже давно намагаються узгодити своє прагнення до скорочення державних видатків із позицією виборців, які й надалі високо цінують розгалужену систему соціального захисту.

Ліснар продемонстрував свою здатність керувати містом, а останнім часом – і привертати увагу загальнонаціональної аудиторії. Управління Францією стало б випробуванням зовсім іншого масштабу. Для реалізації запропонованих ним реформ знадобилася б парламентська більшість, готова докорінно змінити систему державних видатків у масштабах, до яких сучасна французька політика вдавалася вкрай рідко.

Авторка: Шарлотт Гійу-Клер,

журналістка, Франція