Кремль знайшов нову причину не домовлятися з Україною: до чого тут удари ЗСУ

Українські далекобійні удари по території Росії Москва намагається представити як перешкоду для мирного врегулювання. Кремль використовує цю тему, щоб перекласти на Київ відповідальність за відсутність прогресу в переговорах, водночас відмовляючись від компромісів. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на звіт Інституту вивчення війни (ISW).

Лавров звинуватив Україну в перешкодах для переговорів

Приводом для оцінки аналітиків стала заява міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, яку він зробив 30 жовтня на полях зустрічі міністрів закордонних справ країн G20 в американській Атланті. Російський дипломат розкритикував українські далекобійні удари по цілях у глибокому тилу РФ, а також заяви президента Володимира Зеленського про намір і надалі завдавати ударів по російських об'єктах.

Лавров стверджував, що така позиція українського керівництва ускладнює підготовку до нових переговорів. Водночас він заявив, що позиція Москви щодо завершення війни залишається незмінною від початку повномасштабного вторгнення.

У відповідь на запитання журналістів про можливі переговори російський міністр заявив: «Наша позиція відома, але що Україна має намір принести за стіл переговорів, я не знаю».

При цьому очільник російського МЗС не згадав про щоденні далекобійні атаки російської армії по Україні. Також він оминув увагою неодноразові відмови Кремля від запропонованих США та Україною мораторіїв на удари по енергетичній інфраструктурі.

Аналітики ISW вважають, що Москва використовує українські удари – як реальні, так і лише заявлені, – щоб відвернути увагу від власної відповідальності за гальмування мирного процесу.

Подібну тактику російська влада вже застосовувала раніше. Зокрема, після заяв про нібито атаку на резиденцію Володимира Путіна в Новгородській області у грудні 2025 року. Аналогічні звинувачення пролунали після удару по окупованому селищу Хорли на Херсонщині в січні 2026 року.

В обох випадках Кремль намагався використати повідомлення про українські атаки для виправдання власної позиції щодо переговорів.

Москва хоче усунути Європу від переговорів

Окрему увагу ISW звернув на спроби Кремля відсторонити європейських лідерів від обговорення завершення війни. Аналітики вказують на суперечність у російській позиції: Москва вимагає перебудови всієї архітектури європейської безпеки, але водночас заперечує проти участі європейських держав у мирному процесі.

Лавров заявив, що європейці намагаються «втиснутися» в переговорний процес. Російський міністр також поставив під сумнів користь від їхньої участі в обговоренні.

Крім того, Кремль знову публічно висунув вимогу повернути НАТО до кордонів 1997 року. Вперше Москва озвучила цю умову в грудні 2021 року, ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну.

Фактично Росія наполягає на перегляді європейської системи безпеки та обмеженні присутності НАТО в державах, які приєдналися до Альянсу після 1997 року. Така вимога передбачає обмеження права цих країн самостійно визначати власну безпекову політику.

В ISW зауважують, що намагання Москви не допустити європейських представників до переговорів суперечить ініціативі президента США Дональда Трампа. Американський лідер виступає за те, щоб Європа брала на себе більше відповідальності за власні справи, зокрема оборону та підтримку України.

Що відомо про новий раунд переговорів

Тема участі європейських держав у мирному процесі залишається одним із принципових питань для Києва. Україна наполягає, що майбутні домовленості про завершення війни мають враховувати позицію європейських партнерів, оскільки вони безпосередньо впливають на безпеку континенту.

Президент Володимир Зеленський раніше повідомляв про підготовку нового раунду тристоронніх переговорів за участю України, США та Росії в Абу-Дабі. За його словами, зустріч може відбутися до 10 листопада. Водночас остаточної дати та підтвердження участі всіх сторін немає.

Як повідомляв «Главком», переговори України, США та Росії можуть відбутися вже 10 листопада. Українська сторона розраховує на предметне обговорення подальших кроків для завершення війни.