Селяни повстали, а сценарій — ні: рецензія на фільм «Месник»

Селянське повстання, середньовічна Англія, боротьба проти королівської влади та Ендрю Ґарфілд на чолі розлюченого натовпу — у нового фільму Пола Ґрінґрасса «Месник» є всі передумови для масштабної історичної драми. Та за видовищними битвами й актуальними соціальними темами ховається дещо менш амбітне кіно, ніж можна було очікувати від такого творчого складу.

Плюси:

динамічне оповідання та хороший темп; жорстокі й натуралістичні сцени екшену; вдалі костюми, грим і робота художників; сильний акторський ансамбль

Мінуси:

надто спрощений сценарій і соціально-політичні конфлікти; недостатньо розкриті персонажі та їхні мотиви; не надто вдалий для цієї історії стиль зйомки

6/10

Оцінка
ITC.ua

«Месник» / The Uprising

Жанр драма, історічний,
Режисер Пол Ґрінґрасс
У ролях Ендрю Ґарфілд, Томасін Маккензі, Космо Джарвіс, Том Голландер, Джонні Лі Міллер, та ін.
Прем’єра 29 жовтня, 2026 року, кінотеатри
Сайт IMDb

Події фільму «Месник» розгортаються в Англії 1381 року. Країна досі оговтується від наслідків Чорної смерті, населення потерпає від бідності, непомірних податків і свавілля можновладців. Коли чергові утиски стають останньою краплею, селяни піднімають повстання та вирушають до Лондона, вимагаючи справедливості від короля Річарда II.

Здавалося б, із таким акторським складом, величезним досвідом постановника та самою історичною основою Пол Ґрінґрасс мав би створити по-справжньому епічну драму, наповнену політичними сенсами та добре розкритими персонажами. Матеріалу для цього більш ніж достатньо. Проте режисер чомусь обмежився доволі прямолінійною ходою з точки А до точки Б, не надто загострюючи увагу на героях, їхніх мотивах і складнощах самого повстання. Зрештою, усе зводиться до знайомої формули «хороші бідняки проти злих багатіїв».

І цей наратив, звісно, має під собою підґрунтя. Люди справді повставали проти несправедливості, надмірних податків і тих, хто зловживав своєю владою. Проблема в тому, що дивитися на таке протистояння в кіно вже доводилося десятки разів, а тут його ще й не намагаються розкрити з якогось особливого боку.

Сценарій фільму «Месник» наче навмисно спрощує складні соціальні та політичні процеси Середньовіччя, зводячи все до тієї самої банальної формули. Не вистачає нюансів, неоднозначності, цікавих конфліктів між самими учасниками повстання. Замість живої історії про людей, які опинилися в центрі масштабних подій, ми отримуємо доволі схематичну розповідь про пригноблених і тих, хто їх пригнічує.

Режисер Пол Ґрінґрасс відомий своїм майже документальним стилем зйомки. Йому притаманні ручна камера, постійний рух, тряска, відчуття, ніби події відбуваються просто перед тобою і ти випадково опинився всередині них. У попередніх роботах режисера, наприклад у «Капітані Філліпсі», такий підхід працював дуже добре, додаючи напруги й переконливості. Тут же він виглядає максимально недоречним.

Історії про середньовічне повстання, на мою думку, пасував би дещо інший візуальний підхід, який дозволяв би відчути масштаб подій, а не постійно тримав би глядача всередині хаотичної метушні. Інколи, коли ця манера зйомки ще й накладається на сценарні проблеми та спрощення, виникає неприємне відчуття, наче дивишся студентську роботу, якій бракує цілісності й режисерської впевненості.

Звісно, у «Месника» є й переваги. Насамперед це динаміка. Фільм не надто дає можливість занудьгувати, адже персонажі майже постійно перебувають у русі. Вони йдуть, про щось говорять, інколи когось беруть у полон і все це на шляху до столиці. Такий підхід допомагає підтримувати темп і створює відчуття безперервного протистояння.

Окремо варто відзначити екшен, який, мабуть, є найсильнішою стороною стрічки «Месник». Тут немає надмірно красивих і відполірованих батальних сцен, де кожен рух виглядає як ретельно поставлений танець. Навпаки, бійки та сутички максимально брудні, жорстокі й хаотичні. Кров, багнюка, крики, удари, люди, які падають і намагаються вибратися з натовпу. Усе це створює доволі переконливе відчуття того, наскільки страшним могло бути подібне протистояння в реальному житті.

Інколи через швидкий монтаж і постійну тряску камери складно втримати увагу та розібратися, що саме відбувається в кадрі. Але навіть із цим недоліком сцени насильства виглядають значно ближчими до реальності, ніж звичні голлівудські постановочні бійки. Ґрінґрасс не намагається романтизувати повстання, а показує його темний бік: за прагненням до справедливості стоять не лише відвага та єдність, а й лють, жорстокість і людські втрати.

Не менш вдало попрацювали над зовнішнім виглядом фільму. Грим і костюми добре передають епоху та соціальне становище персонажів. Одяг селян виглядає зношеним, брудним і практичним, тоді як представники влади та заможні люди мають зовсім інший вигляд. Тут немає відчуття, що всіх просто одягнули в новенькі костюми для історичної реконструкції. Навпаки, тканини, фактури, зачіски та загальний вигляд персонажів допомагають повірити в середовище, у якому розгортаються події.

Акторський склад у «Месника» справді сильний, і загалом усі добре впоралися зі своїми ролями. Ендрю Ґарфілд переконливо проходить шлях від звичайного селянина до людини, яка опиняється на чолі великого руху. Йому вдається передати і втому, і гнів, і поступову зміну власного героя під впливом обставин. Другорядні актори також органічно вписуються в історію. Водночас сценарій не завжди дає їм достатньо простору, щоб по-справжньому розкрити своїх персонажів.

Висновок:

«Месник» — амбітне кіно, в якому Пол Ґрінґрасс пропонує власне бачення історичних подій і намагається провести паралелі між середньовічною несправедливістю та проблемами сучасного світу. На жаль, його особистий погляд не завжди працює на користь історії. Замість глибокої політичної драми ми отримуємо доволі простолінійну розповідь, якій бракує опрацювання персонажів і складніших сенсів.