На Марсі знайшли "неможливий" камінь: коли він утворився і як потрапив на поверхню планети

Марсохід NASA Perseverance 24 жовтня 2026 року пробурив і відібрав зразок незвичайної кристалічної магматичної породи на Червоній планеті в регіоні Лак-де-Шарм, за межами кратера Єзеро. Зразок отримав назву «Сінгіта». Науковці припускають, що порода може бути щонайменше такою ж давньою, як кратер, а можливо, на кілька сотень мільйонів років старшою.

Про це повідомляє The Planetary Society з посиланням на наукову керівницю проєкту Perseverance Кеті Стек Морган, яка оголосила про знахідку на конференції Відділу планетних наук Американського астрономічного товариства.

Чим незвичайна знахідка марсохода

Кратер Єзеро утворився приблизно 3,9 мільярда років тому внаслідок потужного удару небесного тіла. Згодом на його місці існувало озеро, до якого впадали річки. Вони залишили після себе дельти та осадові відклади, які сьогодні досліджує марсохід.

Однак «Сінгіта» має інше походження. Це перший зразок кристалічної магматичної породи, який Perseverance відібрав за межами кратера Єзеро. Такі породи формуються під час охолодження магми, зазвичай на значній глибині під поверхнею планети.

Ще до отримання цього зразка NASA повідомляло про незвичайне скупчення світлих каменів у регіоні Лак-де-Шарм. За попереднім аналізом, багато з них можуть бути габро — магматичними породами, багатими на залізо та магній, які утворюються внаслідок повільного охолодження магми глибоко в корі. У цьому районі виявили ціле поле незвичайних світлих порід, що й зацікавило наукову команду. Водночас поки не можна стверджувати, що саме зразок «Сінгіта» є габро: його точний мінеральний склад ще досліджують.

Як давня порода опинилася на поверхні Марса

За словами Кеті Стек Морган, порода, з якої отримали «Сінгіту», могла свого часу перебувати приблизно за кілометр під марсіанською поверхнею. Згодом її фрагменти могли опинитися назовні внаслідок удару астероїда або комети чи кількох зіткнень протягом геологічної історії планети.

«Це може бути одна з найдавніших гірських порід, що виходять на поверхню Марса», — зазначила науковиця.

Дослідники припускають, що порода може бути навіть фрагментом давнього ударного басейну Ісідіс — однієї з найбільших ударних структур Червоної планети. Не виключено, що вона сформувалася ще до його появи. У такому разі її вік може бути на кілька сотень мільйонів років більшим за вік кратера Єзеро.

Втім, точно визначити вік «Сінгіти» наразі неможливо. Для цього зразок потрібно доправити на Землю та дослідити в лабораторіях.

Марсохід ледь зміг відібрати зразок

Отримання «Сінгіти» виявилося непростим навіть для Perseverance. Порода була настільки твердою, що перша спроба пробурити її та дістати керн завершилася невдачею. Команді довелося перейти на інше, рідше використовуване свердло, і лише після цього марсохід зміг відібрати зразок.

Це перший зразок, який Perseverance зібрав на Марсі більш ніж за рік. Його помістили до спеціальної герметичної трубки для можливого майбутнього доправлення на Землю.

Через потенційну наукову цінність знахідки команда планує продовжити дослідження регіону Лак-де-Шарм. Там хочуть відібрати ще два зразки, зокрема з іншої, молодшої кристалічної магматичної породи. Нові матеріали допоможуть краще зрозуміти, як формувалася давня кора Марса та які процеси змінювали її протягом мільярдів років.

Дослідження Марса — останні новини

Дослідження марсіанських порід уже приносить цікаві результати для пошуку слідів давнього життя. У кратері Єзеро марсохід Perseverance виявив органічні сполуки вуглецю, яким можуть бути мільярди років. Їхня присутність не доводить, що на Марсі колись жили організми, однак допомагає з’ясувати, чи збереглися в породах хімічні свідчення періоду, коли планета була теплішою та вологішою. Особливу увагу науковців привернули органічні сполуки в давніх породах.

Інший аналіз зразків із долини Неретви в тому самому кратері Єзеро виявив незвично високі концентрації нікелю. Його знайшли у 32 із 126 досліджених осадових порід, причому в окремих зразках вміст металу сягав 1,1%. Разом із сульфідами заліза та органічними сполуками нікель може свідчити про давнє водне середовище з низьким вмістом кисню — умови, які потенційно могли бути придатними для життя. Водночас це не є доказом існування марсіанських організмів. Незвично високий вміст нікелю став ще однією підказкою про геологічне минуле Червоної планети.

Про тривалу присутність води на Марсі свідчать і знахідки іншого марсохода NASA — Curiosity. На схилах гори Шарп він виявив незвичайні скельні утворення, які з поверхні нагадують гігантське павутиння. Насправді це мережа кам’яних хребтів заввишки до двох метрів: давня вода циркулювала тріщинами в породах, залишала там мінеральні відкладення, а згодом вони затверділи. Ці структури можуть свідчити, що підземна вода на Марсі зберігалася довше, ніж раніше припускали дослідники.