Выборы не в пользу Украины: как президентка Болгарии закрепит в Европе достижения Кремля

Електорального дива так і не сталося. Принаймні – у Болгарії.

За підрахунками ЦВК, перемогу на президентських виборах здобуває виконувачка обов'язків глави держави Іліяна Йотова. За неї віддали майже 1,1 млн голосів (57,56% від явки) проти 750 тисяч за проукраїнського Андрея Гюрова (39,48%).

Це досить тривожний для України результат, адже перемога Йотової є не меншою мірою перемогою проросійського прем'єра Румена Радева. Що посилює його контроль за державними інституціями Болгарії.

Як так сталося, що сенсація, яку подарував Андрей Гюров у першому турі, не спрацювала у другому? Чого тепер очікувати від Болгарії, яку очолюватиме проросійський тандем Йотова-Радев?

А разом із тим, чи означатиме цей результат виборів, що Болгарія остаточно розвернулася від Європи та від допомоги Україні?

Вирішальний тиждень

Варто нагадати: соціологічні опитування під час виборчих перегонів називали Іліяну Йотову безумовним фаворитом. Навіть припускали можливість її перемоги в один тур.

Втім, перший тур, який пройшов 25 жовтня, подарував справжню сенсацію. На тлі надзвичайно низької явки – менше ніж 23% – розрив склав менше чотирьох пунктів: 36,3% у Йотової та 32,4% у Гюрова.

Це вперше дало надію на те, що президентом Болгарії стане політик із чітким проєвропейським курсом, який стане противагою прем'єру Румену Радеву.

А ключем до перемоги мала стати мобілізація виборців.

Однак досягти цього було не так легко, особливо зважаючи на те, що проміжок між першим та другим турами склав лише один тиждень, а на підтримку Йотової працював увесь адміністративний апарат.

Ключовою подією передвиборчого тижня стали дебати між кандидатами, що пройшли 29 жовтня на майданчику медіа БНТ (до речі, на цьому телеканалі свого часу працювала сама Йотова).

Андрей Гюров принципово відстоював непорушність державних кордонів будь-якої країни, засуджував збройну агресію РФ та закликав поглиблювати співпрацю з ЄС та НАТО, щоб Болгарія "була в кімнаті, коли пишеться чернетка рішень".

Він критикував безпекову політику уряду Радева, яка зводиться до замовчування гібридних атак РФ на склади з боєприпасами та комерційні кораблі у виключній економічній зоні країни; закликав доєднатись до розробки протиракетних та протидронових систем спільно з союзниками.

У співпраці з Україною Гюров вбачає велику користь для болгарського бізнесу, додаткові робочі місця у сфері оборонпрому, підвищення безпеки самої країни та доступ до України під час періоду післявоєнної відбудови.

Натомість Іліяна Йотова в усіх можливих питаннях щодо зовнішньої політики обирала доктрину Румена Радева.

По-перше, це наголошування на "захисті національних інтересів" в усіх взаємодіях з іноземними державами.

По-друге, уникання теми гібридних атак РФ, обіцяючи лише "мораторій на атаки в Чорному морі", який буквально зводиться до дипломатичного заклику не атакувати кораблі.

І нарешті, жодного разу не назвавши РФ агресором,

Йотова наполягала на початку мирних перемовин та припиненні постачання зброї до України.

За її логікою, подальша допомога Києву "призводитиме лише до нових руйнувань і загибелі людей з обох боків".

Варто зазначити, що протягом дебатів Іліяна Йотова часто апелювала до емоцій та перебивала свого опонента. Більше з тим, редакція болгарського медіа "Клуб "Z[ebra]" нарахувала близько 18 фактологічно неправильних та три частково неправильних тверджень з боку Іліяни Йотової – проти п'яти неправильних та трьох частково неправильних від Андрея Гюрова.

Багато таких тверджень, як і сам тон розмови, заданий Йотовою, фактично працював на залякування виборців війною, зокрема відправкою болгарських військ до України.

Об'єднання проти Європи

Проте не менш важливим фактором, що вплинув на фінальний результат, стала переорієнтація проросійських сил у Болгарії.

Адже третє місце у першому турі здобув лідер відверто пропутінської партії "Відродження" Костадин Костадинов. Напочатку він не поспішав підтримувати ідеологічно близьку Йотову, через що складалося враження, що його виборці проігнорують другий тур.

Втім, з наближенням вирішального дня у "Відродженні", як і у ще одній проросійській партії "Велич", все ж таки змінили риторику і стали підтримувати Йотову.

Агітували вони не напряму за Іліяну Йотову, а проти проєвропейського кандидата Андрея Гюрова.

Зокрема, використовуючи аргументи на кшталт "голосуємо проти поширення впливу "гейропи" на Болгарію". Зрештою, можна аргументувати, що саме вони й зіграли ключову роль у перемозі Йотової на цих виборах.

Це також вказує на потенційну штучність існуючих ліній розмежування між цими таборами й дає дані для прогнозування майбутніх можливих виборів.

Не менш цікавою є й діяльність найбільшої опозиційної та консервативної партії ГЕРБ, яка формально не висувала свого претендента на цих виборах та не підтримала жодного з кандидатів. За підрахунками соціологічної агенції "Тренд", у першому турі її прибічники дали лише 8,9% всіх голосів, і приблизно четверть з них підтримала Йотову, тоді як майже половина проголосувала за Гюрова.

Проте коли перед другим туром очільник партії Бойко Борисов від свого імені підтримав Гюрова, кількість ГЕРБівців на цих виборах зросла до майже 11% та понад дві третини з них віддали свої голоси за проєвропейського кандидата.

Натомість очільник партії тюркських меншин ДПС та олігарх Делян Пеєвський, який теж номінально є проєвропейським політиком, протягом усієї електоральної боротьби залишався майже непомітним, а округи з тюркськими меншинами систематично мали найменшу явку під час як першого, так і другого туру виборів.

Збіг чи ні, однак одразу після виборів у Рахунковій палаті Болгарії оголосили, що не мають претензій до відсутності декларацій пана Деляна щодо мільйонів євро невідомого походження, витрачених на чартерні перельоти.

Враховуючи попередню історію, де засідання парламенту під час бойкотів опозиції відбувалося виключно завдяки депутатам ДПС, можна помітити певний шаблон взаємодії між більшістю Румена Радева та олігархом Пеєвським, який аж ніяк не грає на користь "поборення олігархії", яку обіцяв голова "Прогресивної Болгарії".

За таких розкладів явка у другому турі склала 28,6% – не набагато більше, аніж у першому. Надія на мобілізацію проєвропейськи налаштованого електорату не змогла перекрити кількість активних проросійських виборців.

Результат на користь РФ

Першочергово важливо усвідомити, що Іліяна Йотова є повністю підконтрольною прем’єр-міністру Румену Радеву, а її інтереси збігаються з його інтересами.

Тому на цьому етапі на Болгарію потрібно дивитись як на державу, повністю підконтрольну одній людині. Адже, маючи монобільшість у болгарському парламенті, Радев на додачу отримав і абсолютно лояльного президента.

Враховуючи практично повний контроль болгарських держінвестицій Руменом Радевим та його партією "Прогресивна Болгарія", найбільшим ризиком саме для нас та Європи є питання, чи не спробує болгарський прем'єр перебрати роль головного "троянського коня РФ" у Євросоюзі, яка після поразки Віктора Орбана стала вакантною.

Болгарія вже почала блокувати окремі санкції проти РФ (зокрема, не давши накласти обмеження на патріарха РПЦ Кирила або колишнього очільника компанії "Лукойл" Алекперова).

Нова перемога може переконати Радева, що болгари підтримують дружній до РФ курс.

Або принаймні не чинять активного опору – і тим самим стимулювати прем'єра до більш відвертих рухів назустріч Москві.

Зокрема, під питанням і готовність Болгарії виконувати свої союзницькі зобов'язання перед НАТО у разі агресії РФ. На це вказує і відверта байдужість болгарської влади на недавні диверсійні атаки з боку РФ на складах та виробництвах оборонпрому.

Не виключено, що тепер Болгарія стане "хабом" для російської агентури у регіоні.

Румен Радев вміло зіграв на втомі болгар від постійних дострокових виборів, а також на тому, що до президентських виборів болгари ще не встигли втомитися від дій його уряду.

Скоріш за все, цей "медовий місяць" триватиме недовго. Першим дзвіночком може стати підвищення цін на газ на 32,5%, яким урядовці "порадували" громадян Болгарії одразу після виборів.

Питання лише в тому, чи буде у прозахідних сил Болгарії можливість скористатися такою зміною настроїв виборців.

Як заявив вже після оголошення результатів виборів Андрей Гюров, вирішальну перемогу отримає не найсильніший, наймогутніший чи найгучніший, а той, хто не здається, хто підіймається, коли впав.