Військові, дипломатичні та інформаційні загрози: які ризики для України виявила евакуація з Олешок

Військова загроза: використання перемир'я для посилення позицій

За інформацією речника угруповання військ "Південь" Максима Кравчука, під час припинення вогню окупанти проводили ротацію підрозділів, укріплювали позиції, облаштовували антидроновий захист на дорогах, посилювали логістику та підвоз боєприпасів.

Примітно, що 27 жовтня міністр оборони росії Андрій Бєлоусов відвідав російське угруповання військ "Дніпро" та зустрівся з його командувачем, генерал-полковником Михайлом Теплінським. За повідомленням російського міноборони, вони обговорювали, зокрема, використання безпілотних систем у цьому районі.

Олешки та прилеглі населені пункти залишаються важливими для забезпечення російського угруповання на лівому березі. Через Олешки проходять важливі автошляхи (зокрема траса Е97), які сполучають південь Херсонщини з Кримом. Контроль над цією зоною дає змогу окупантам маневрувати резервами вздовж лівобережжя.

Місто розташоване всього за кілька кілометрів від Херсона через річку Конка та Дніпро. В районі Олешок та сусідніх населених пунктів розташовуються російські вогневі засоби та оператори БПЛА, які працюють по правобережній частині області. Окупанти використовують житлову забудову та околиці Олешок для розміщення артилерії, мінометів і розгортання операторів FPV-дронів, що дає їм змогу щоденно обстрілювати житлові квартали Херсона.

Водночас я вважаю не реалістичним сценарій масштабного російського десанту для захоплення Херсона найближчим часом.

Для форсування Дніпра, ширина якого в районі Херсона становить близько кілометра, загарбникам потрібна величезна кількість плавзасобів. Накопичити таку кількість човнів, катерів чи понтонів і непомітно перекинути особовий склад неможливо.

Сили оборони України повністю контролюють ситуацію на воді в режимі 24/7 завдяки потужному угрупованню операторів БПЛА та засобів РЕБ. Будь-яка активність ворога буде виявлена й знищена ще на етапі підготовки.

Херсон та весь правий берег Дніпра географічно розташовані значно вище за лівий берег, де перебувають окупаційні війська. Це дає українським військовим стратегічну перевагу, а саме: максимальний огляд позицій ворога на лівобережжі та зручні умови для артилерійського та дронового ураження противника за спроби наблизитися до води.

Проведення повноцінної наступальної чи десантної операції потребує важкої техніки, забезпечення та боєприпасів. Оскільки Антонівський міст зруйновано, а греблю Каховської ГЕС підірвано, у росіян немає жодного стабільного логістичного шляху для перекидання бронетехніки на правий берег. Спроби побудувати нові переправи будуть миттєво припинені українською артилерією.

На мою думку, інформація, яка з'являлася у Bild про нібито загрозу наступу на Херсон після евакуації з Олешок, була навмисним інформаційним вкидом.

Мета цієї операції ворога полягала в тому, щоб посіяти паніку, залякати цивільне населення та викликати сумніви щодо безпеки гуманітарних заходів, намагаючись у такий спосіб зірвати міжнародну місію з евакуації людей. Наразі реальної загрози масштабної висадки російського десанту в районі Херсона немає.

Дипломатична загроза: гуманітарна операція як інструмент тиску.

Країна-окупант намагається використати евакуацію для демонстрації своєї готовності до переговорів перед міжнародними партнерами, насамперед Сполученими Штатами.

Я вважаю, що погоджений гуманітарний коридор може стати частиною російської дипломатичної стратегії: Москва на тлі успішного характеру евакуації демонструватиме нашим стратегічним партнерам здатність дотримуватися домовленостей, водночас покладаючи відповідальність за відсутність ширшого мирного процесу на Україну.

Окремим ризиком є маршрут евакуації через територію росії.

Погоджуючись на гуманітарні місії, країна-окупант намагається продемонструвати себе на міжнародній арені як "миротворця" та гуманну сторону. Це робиться для відвернення уваги від постійних ракетних та дронових ударів по інших українських містах.

Під час евакуації жителів окупованих Олешків, за словами омбудсмана Дмитра Лубінця, жодних фільтраційних заходів, зокрема, і окупанти, не проводили. Він також розповів про українців, яких вдалося забрати під час незапланованої зупинки. Зокрема, проблем із виїздом не виникло й у людей, які повідомляли про втрату документів.

Окупанти таким чином демонстрували на загал максимальне сприяння евакуаційним процесам, демонструючи тим самим свою начебто "договороспроможність".

Окупанти намагалися подати авіаперевезення українських громадян власними військовими літаками як акт "великодушності". Це робилося з метою внутрішньоросійського піару — аби продемонструвати нібито порятунок людей "від українських обстрілів".

Крім того, оскільки ініціатива активно координувалася за участі американської сторони, Кремль може у подальшому використовувати успішне завершення місії як інструмент політичного тиску на Україну. Мета Кремля — змусити Київ до ширших компромісів, але на їх умовах.

Звертаю увагу, що сам характер перебування українського омбудсмана Дмитра Лубінця на території країни-окупанта під час евакуації з Олешок, має потенційні ризики легітимізації ворожих наративів і політичного шантажу.

1 листопада 2026 року Юрій Ушаков заявив, що Путін готовий відповісти на телефонний дзвінок Зеленського, якщо такий запит надійде з Києва, оскільки очільник Кремля нібито "жодного разу не відмовлявся від розмов".

Запрошення Зеленського до столиці країни-агресора — це намагання Кремля продемонструвати Заходу фіктивну "відкритість до миру", паралельно висуваючи неприйнятні для України ультиматуми про капітуляцію та обмеження суверенітету.

На тлі евакуації мешканців Олешок транзитом через територію країни-окупанта і надання гарантій безпеки Лубінцю, відмова українського президента від зустрічі з російським диктатором у Москві може буде використана російськими спецслужбами для проведення ІПСО щодо небажання Зеленського сідати за стіл переговорів.

Інформаційна загроза: провокації та маніпуляції

Ще одним викликом є можливі інформаційні операції російської сторони.

Напередодні проведення евакуації з Олешок аналітичний відділ громадської ініціативи "Права справа" оприлюднив інформацію про підготовку провокацій, спрямованих на звинувачення України в порушенні режиму припинення вогню.

Серед можливих сценаріїв назвалися удари безпілотників по цивільному транспорту та використання дистанційного мінування з подальшим покладанням відповідальності на українські сили.

Звертаю увагу, що ще за день до початку дії режиму тиші міністерство оборони рф офіційно звинуватило Збройні Сили України у тому, що вони протягом тривалого часу та безпосередньо перед місією нібито умисно мінували під’їзні шляхи та дороги навколо Олешків, аби зірвати постачання допомоги.

Представники країни-окупанта стверджували, що через українські обстріли та мінні загородження на дорогах страждають мирні мешканці, які намагалися виїхати чи пересуватися містом.

Примітно, що наступний день після оприлюднення цієї інформації аналітичного відділу ГІ "Права Справа", російська сторона заявила, що український безпілотник буцімто атакував цивільний автомобіль, який виїжджав з Олешок у напрямку селища Раденськ "за продуктами". Заяву від імені російського МЗС озвучив "посол з особливих доручень" Родіон Мірошник.

Крім того звертаю увагу на ризик маніпуляцій кількістю евакуйованих. Присутність у місті приблизно півтори тисячі цивільних, а разом із навколишніми селами – близько шести тисяч людей. Здебільшого це літні, маломобільні громадяни, або ті, хто втратив документи під час підриву Каховської ГЕС.

Український омбудсман констатував, що під час самої евакуації сторони загалом дотрималися базових гуманітарних зобов’язань, що дозволило повернути до України, за оцінками ЗМІ, понад 750 людей через Чернігівську область.

Утім, якщо значна частина жителів залишається на окупованій території, російська пропаганда може використати це для заперечення гуманітарної кризи або створення хибного враження про підтримку окупаційної влади місцевим населенням.

Російська сторона заявила про досягнуту з Лубінцем домовленість про нерозголошення точних цифр евакуйованих. Мовиться про кількість людей, які виїхали в Україну і скільки залишилося на підконтрольних РФ територіях. Лантратова зазначила, що це рішення було свідомим кроком обох омбудсманів, аби уникнути політичних спекуляцій та "змагання інформаційних наративів" навколо порятунку людей.

Вона заявила російським ЗМІ: "Ми не вважали за потрібне рахувати їх по головах". Утім додала, що реальна кількість людей, які виїхали в Україну, нібито "набагато менша" за цифру у 750 осіб, яку раніше поширювали деякі медіа.

За її твердженням, значна частина цивільного населення, яка скористалася гуманітарним коридором, начебто виявила бажання залишитися в межах окупованих територій або виїхати до родичів у Російську Федерацію, а не повертатися в Україну.

Соціальний виклик: підтримка евакуйованих

Окремою проблемою залишається подальша доля людей, які виїхали з окупації.

Евакуація не завершується прибуттям громадян на підконтрольну Україні територію. Необхідно забезпечити їх житлом, фінансовою допомогою, медичними та соціальними послугами.

За відсутності належної підтримки можуть виникнути нові соціальні проблеми, які росія також здатна використати в інформаційних кампаніях.

Крім того,застерігаю від нерівномірного підходу до допомоги переселенцям із різних окупованих регіонів. Це може спричинити додаткову напругу всередині українського суспільства.

На моє переконання, головним завданням України є завчасне прогнозування військових, дипломатичних та інформаційних наслідків подібних операцій.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.